Найдавніше свідчення: археологи виявили незвичайну страву віком 7700 років
Археологи знайшли рештки варених равликів, віком 7700 років у Тунісі. Це відкриття свідчить про те, що традиція збирання равликів, яка збереглася до наших днів, має давнє коріння.
Під час розкопок у Кеф-Еззахі на півночі Тунісу вдалося знайти рештки варених равликів, яким понад 7700 років — це найдавніший відомий приклад вживання равликів у їжу на півночі Африки. Ця унікальна знахідка проливає світло на кулінарні практики ранніх туніських суспільств, пише Phys.org.
У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтеся, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!
Ще у 2012 році дослідники виявили понад 35000 решток равликів, з яких 41 мав неушкоджені епіфрагми. Доктор Ісмаїл Саафі, який очолював дослідження, пояснює, що равлики розвивають епіфрагму, щоб захистити себе під час несприятливих кліматичних умов, таких як екстремальні температури або посуха.
Ця мембрана слугує захистом від втрати води, і наявність неушкоджених епіфрагм у цих стародавніх рештках може свідчити про унікальний метод збору та споживання равликів. Знайдений на цьому місці вид, Sphincterochila candidissima, є важливим, оскільки це перше свідчення того, що люди споживали равликів з епіфрагмами на півночі Африки.
Доктор Саафі провів етнографічне дослідження в Аулед-Саїді, де жителі досі практикують традиційний збір равликів, зокрема виду Cantareus apertus, який також виробляє епіфрагми. Цих равликів зазвичай збирають протягом літніх місяців, коли вони вступають у період статевого дозрівання, створюючи епіфрагму, щоб вижити в посушливих умовах.
Збирачі викопують равликів із землі, ретельно стежачи за тим, щоб вони зберегли свою епіфрагму під час цього процесу. Цікаво, що равликів без цієї мембрани викидають, оскільки вони вважаються нечистими.
Етнографічні дані свідчать про те, що рідкісність епіфрагм в археологічному контексті може бути пов'язана не з проблемами збереження. Натомість складність отримання цих равликів у поєднанні з трудомістким процесом збору, ймовірно, зробила їх менш бажаними для широкого споживання. Це контрастує з іншими видами равликів, яких можна збирати легше і в більших кількостях впродовж року.
Знахідки з Кеф-Еззахі дозволяють припустити, що стародавні тунісці могли спеціалізуватися на збиранні равликів S. candidissima, подібно до сучасних досліджених груп. Наявність такої великої кількості цих равликів на місці знахідки вказує на практику збору протягом тривалого часу.
Однак, через спеціалізований характер цього методу збору та пов'язані з ним фізичні вимоги, це могла бути традиція, обмежена певними групами, що може пояснити, чому докази цієї практики так рідко зустрічаються в археологічних джерелах.
Це відкриття дає цінну інформацію про культурні та кулінарні традиції стародавнього Тунісу, демонструючи давність споживання наземних равликів у регіоні. Доктор Саафі зазначає, що розуміння того, як розвивалися ці традиції, допомагає збагатити наші знання про взаємозв'язок між людьми та їхнім довкіллям протягом історії.
Раніше Фокус писав, яке місце можна вважати останнім домом неандертальців.
Також ми розповідали про древню ДНК, яку нещодавно дослідили науковці. Виявилося, що вона приховувала 12000 років історії людства.