Виживає лише 1 з 1000: смердючий лабіринт не дає дитинчатам черепах дістатися океану

Саргасум — смердючі бурі водорості, які раз у раз викидають на узбережжя. У кращому випадку саргасум на березі може зіпсувати день на пляжі, але в гіршому — завадити черепашкам дістатися до океану. Відомо, що лише 1 з приблизно 1000 дитинчат морських черепах доживає до зрілого віку, але тепер, саргасум може поповнити й без того довгий список проблем, з якими стикаються морські черепахи, пише Popular Science.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

У новому дослідженні вчені детально описали роль цих бурих водоростей у вразливих популяціях морських черепах. За словами співавтора дослідження, біологині з Флоридського Атлантичного університету Сари Мілтон, для дитинчат черепах дістатися океану — перегони з часом і виживанням. Сьогодні вчені фіксують, що дедалі ширші зарості саргасума додають нових труднощів цій важливій подорожі.

У міру того як ці скупчення водоростей стають дедалі вищими та ширшими, а тому в майбутньому лабіринти із саргасума можуть заблокувати мальків, які вилупилися, виснажуючи їхні й без того обмежені сили або залишаючи їх на мілині. Крім обмеження руху, саргасум може також скорочувати простір для гніздування і змінювати умови інкубації.

Що таке саргасум?

Саргасум — рід великих бурих водоростей, що дрейфують в океані острівними масами та не прикріплюються до морського дна як ламінарії. Цей вид водоростей широко поширений у Світовому океані та має безліч листоподібних відростків, гілок і характерні ягодоподібні утворення. За словами вчених, ці круглі "ягоди" насправді є газонаповненими утвореннями, відомими як пневматоцисти, які дають змогу їм плавати на поверхні води, подібно до рятувального жилета.

Для багатьох видів, зокрема й людей, саргасум може створювати дискомфорт. Однак він також є їжею і плавучим середовищем існування для багатьох морських видів, зокрема:

• риб;
• морських черепах;
• морських птахів;
• крабів;
• креветок.

Дослідження показують, що в міру потепління океану частішає і цвітіння саргасума. У червні 2025 року в Карибському морі було зареєстровано рекордну кількість водоростей — 38 мільйонів тонн, величезні скупчення яких опинилися на пляжах Флориди. Ці скупчення можуть становити небезпеку для і без того вразливих дитинчат морських черепах.

За словами Мілтон, чим довше дитинча морської черепахи залишається на пляжі, тим більшому ризику воно піддається. Справа не тільки в хижаках таких як птахи й краби, а й через перегрів і зневоднення, особливо після сходу сонця. Коли зарості саргасових водоростей стають вищими — деякі з них можуть сягати висоти понад метр влітку і тягнутися на сотні метрів уздовж берега. Усе це може збільшити кількість невдалих спроб дитинчат морських черепах подолати дорогу до океану.

Смердючий лабіринт із саргасових водоростей

У новому дослідженні вчені зосередилися на трьох поширених видах морських черепах, що мешкають у Флориді:

• шкірястій черепасі (Dermochelys coriacea);
• головастій черепасі (Caretta caretta);
• зеленій черепасі (Chelonia mydas).

З березня по жовтень морські черепахи відкладають яйця в пісок цих пляжів. Як правило, тварини відкладають від чотирьох до десяти кладок, кожна з яких містить від 70 до 140 яєць, залежно від виду черепахи. Зазвичай черепашкам потрібно від 10 до 30 хвилин, щоб дістатися до океану.

Під час дослідження вчені створили на піску керовані лази, що імітують природний шлях дитинчат до води, додавши вільні шари саргасових водоростей на різній висоті, аж до 19,7 сантиметра. За кілька метрів попереду також було встановлено тьмяне світло, за яким вони інстинктивно йдуть. Таким чином вчені змогли безпосередньо вимірювати фізичні навантаження, що виникають під час проповзання крізь саргасум, на відстані, не заважаючи їхній природній поведінці. Вони також протестували кількох черепах на стежці, що не заросла саргасумом, як контрольну групу.

Після проходження смуги перешкод у саргасумі команда виміряла рівень глюкози в крові дитинчат — це допомогло оцінити їхні енергетичні витрати. Вони також перевірили, як швидко кожна черепаха може перевернутися у вертикальне положення, бувши поміщеною у воду догори черевом, щоб оцінити їхній фізичний стан після проповзання. Також вимірювали температуру піску на початку, в середині та наприкінці кожного проповзання.

Результати вказували на те, що дитинчатам усіх трьох видів знадобилося значно більше часу, щоб завершити проповзання в присутності саргасума. Основною причиною уповільнення був додатковий час, витрачений на те, щоб піднятися і перелізти через купи водоростей.

Дитинчата також переверталися догори черевом, намагаючись забратися на водорості, причому одне з них перевернулося понад 20 разів за одну спробу. Ці перевороти значно ускладнювали життя дитинчатам черепах і збільшували час їхнього перебування на задушливій спеці.

Однак, попри затримки в дорозі та складнощі, пов'язані з прокладанням шляху крізь водорості, команда не виявила істотних відмінностей у рівні глюкози в крові у дитинчат, які проповзли крізь саргасум, і тих, хто цього не зробив. Концентрація глюкози у всіх видів залишалася в межах очікуваних значень. Простими словами, результати вказують на те, що додаткова кількість водоростей збільшила зусилля і ризик, але не призвела до негайного виснаження енергетичних запасів тварин.

Розуміння того, як це впливає на морських черепах, може призвести до розробки більш гнучких стратегій управління пляжем, щоб допомогти їм на шляху до океану.

Нагадаємо, раніше ми писали про те, що вчені відшукали місце, де мешкає 41 000 гігантських черепах.

Раніше Фокус писав про те, що крихітні черепахи з рюкзаками допомогли вченим розгадати наукову загадку.