Мумія Тутанхамона і прокляття фараона: містика, смерті та всі загадки століття (фото)

Саме це відкриття породило одну з найвідоміших легенд сучасності — прокляття фараона, яке нібито переслідувало всіх, хто наважився порушити спокій царської гробниці.

У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтеся, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Народження прокляття фараонів

Хоча в самій гробниці не було знайдено прямого напису зі словами "смерть прийде на крилах до того, хто потривожить фараона", ця фраза швидко з’явилася в пресі після відкриття поховання.

Журналісти активно поширювали історії про древні застереження, а публіка охоче вірила в містичну кару.

Варто зазначити: подібні охоронні тексти справді існували в давньоєгипетських гробницях. Вони мали магічний характер і були спрямовані на захист померлого у потойбіччі.

Саме цей культурний контекст і став ґрунтом для народження міфу про прокляття Тутанхамона.

Перша жертва прокляття

Смерть лорда Джорджа Герберта Карнарвона у квітні 1923 року стала тим самим моментом, коли історія про "прокляття фараона" перетворилася з газетної сенсації на глобальну легенду. Він був фінансовим покровителем експедиції Говарда Картера та одним із перших, хто увійшов до гробниці Тутанхамона після її відкриття в листопаді 1922 року.

Офіційна версія смерті звучала прозаїчно: зараження крові. За кілька тижнів до трагедії Карнарвона вкусив комар. Під час гоління він випадково порізав місце укусу, рана запалилася, почалася інфекція. Згодом розвинувся сепсис і пневмонія, а 5 квітня 1923 року він помер у Каїрі.

Медично все виглядало логічно: Карнарвон мав слабке здоров’я ще з молодості, оскільки після автомобільної аварії 1903 року страждав на хронічні проблеми з легенями, а єгипетський клімат часто погіршував його стан.

Проте саме збіг обставин перетворив смерть на містичну історію.

Газети писали, що в момент смерті Карнарвона в Каїрі нібито раптово згасло світло. Місто занурилося в темряву. Хоча перебої з електропостачанням у 1920-х роках були не рідкістю, для журналістів це стало ідеальною деталлю для створення ефекту "знаку згори".

Інша історія розповідає про його собаку в Англії, яка нібито завила й померла саме в ту хвилину, коли господар зробив останній подих. Прямих документальних підтверджень цьому немає, але розповідь активно тиражувалася в британській пресі.

Особливий резонанс викликала деталь, що на щоці мумії Тутанхамона була темна пляма в тому самому місці, де комар ужалив Карнарвона. Цю інформацію згадували журналісти того часу, хоча археологи не надавали їй містичного значення.

Водночас Говард Картер публічно заперечував будь-які містичні пояснення. Він називав історії про прокляття "абсурдом" і наголошував, що не було знайдено жодного конкретного напису з погрозами в гробниці Тутанхамона.

Загадкові смерті археологів

У наступні роки померли кілька людей, пов’язаних із розкопками. Серед них були археологи, відвідувачі гробниці та навіть родичі учасників експедиції.

Однією з наступних жертв став Алі Камель Фахмі Бей, єгипетський принц, якого незабаром після відвідин гробниці застрелила власна дружина.

Джордж Джей Гулд I, американський фінансист відвідав гробницю у 1923 році, вже після її відкриття. Невдовзі після повернення до Франції він захворів на сильну гарячку і помер від пневмонії.

Преса активно підраховувала жертв "прокляття", навіть через роки після відкриття гробниці. Артур Крум Мейс був членом команди Говарда Картера і безпосередньо працював із артефактами з гробниці. У 1920-х роках його здоров’я різко погіршилося, і він помер у 1928 році.

Причиною смерті стали хронічні захворювання, і ще до розкопок він мав проблеми зі здоров’ям. Проте його участь у дослідженні поховання зробила його черговим "доказом" прокляття для преси.

Серед усіх історій, пов’язаних із так званим прокляттям фараона, смерть Річарда Бетелла вважається однією з найзагадковіших. На відміну від лорда Карнарвона, який помер від хвороби, випадок із Бетеллом мав відверто кримінальний характер — і саме це зробило його центральною фігурою нової хвилі містичних чуток наприкінці 1920-х років.

Бетелл був особистим секретарем Картера та допомагав упорядковувати документи, координувати логістику та супроводжував процес дослідження і перевезення артефактів.

У листопаді 1929 року Річарда Бетелла знайшли мертвим у його кімнаті в престижному лондонському клубі Mayfair. Офіційне розслідування встановило, що смерть настала внаслідок удушення. Обставини залишилися не до кінця з’ясованими, але поліція не пов’язувала трагедію з будь-якою містикою чи єгипетськими артефактами.

Газети негайно згадали про прокляття Тутанхамона, проте найбільше містичних інтерпретацій виникло після подій, що сталися вже за кілька місяців.

Батько Річарда, лорд Вестбері, у лютому 1930 року вистрибнув із вікна свого будинку в Лондоні та загинув. У передсмертній записці він писав про глибоку депресію та "жахливі події", що спіткали його родину.

Газети знову згадали прокляття фараона. Дехто навіть стверджував, що в домі зберігалися предмети, привезені з Єгипту (хоча документальних підтверджень "проклятих артефактів" не було).

Для суспільства це виглядало як подвійний удар — ніби давнє прокляття не просто переслідує людей, а знищує цілі родини.

Однак дослідники згодом встановили, що більшість членів експедиції прожили довге життя. Наприклад, керівник розкопок Говард Картер помер лише у 1939 році — через 17 років після відкриття гробниці.

Цікаво, що статистичні дослідження, проведені у ХХ столітті, показали: середня тривалість життя тих, хто був присутній при відкритті поховання, не відрізнялася від загальної.

Прокляття фараонів: чому люди повірили

У 1920-х роках Європа переживала період захоплення окультизмом, спіритизмом і містикою. Газети охоче публікували історії про прокляття, адже це підвищувало тиражі.

Деякі видання навіть згадували "давні пророцтва" жерців Амона, хоча історики не знайшли підтверджень існування конкретного тексту, пов’язаного саме з Тутанхамоном.

Багато сучасних дослідників вважають, що легенда про прокляття є прикладом масової психології та медіаефекту. Однак це не применшує її культурного впливу.

Навіть сьогодні, коли мумію досліджують за допомогою ДНК-аналізу та комп’ютерної томографії, історія про загадкові смерті продовжує з’являтися в медіа і викликати інтерес.

Гробниця Тутанхамона залишилася майже недоторканою понад три тисячоліття. Її відкриття подарувало світу неймовірні скарби — і водночас породило одну з найживучіших містичних легенд ХХ століття.

Раніше Фокус писав про братську могилу часів вікінгів, яку виявили поблизу Кембриджа. У ході розкопок вчені знайшли череп людини, яка була велетнем порівняно з усіма іншими.

Також ми розповідали про дослідження артефакту, який виявився древнім єгипетським інструментом. Він використовувався задовго до появи фараонів.