Ховають 9000 років історії: археологи розкрили таємницю загадкових малюнків у Кенії (фото)
Масштабне археологічне дослідження на заході Кенії дало нові відповіді щодо одного з найзагадковіших місць наскельного мистецтва у Східній Африці. У скельному укритті Какапель дослідники відтворили візуальну хронологію, що охоплює майже 9 000 років людської історії.
Результати дослідження поєднують детальну реєстрацію наскального мистецтва, розкопки та аналіз стародавньої ДНК, щоб відповісти на давнє питання: хто створив ці малюнки і коли? Такий підхід дозволив вченим порівняти шари малюнків безпосередньо з людськими останками та генетичними даними з того ж місця, що забезпечило рідкісний рівень точності, пише Фокус.
У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!
Наскельне мистецтво часто важко датувати, а ідентифікувати його творців ще складніше. У Какапелі дослідники створили точну копію головної скельної панелі, задокументувавши сотні фігур. Вивчаючи, як зображення перекривали одне одного, вони визначили чотири окремі фази розпису, кожна з яких пов’язана з різними культурними групами, що використовували укриття упродовж тисячоліть.
Найдавніші малюнки, створені приблизно 9000 років тому, містять геометричні фігури, такі як кола та абстрактні візерунки, виконані червоними та білими пігментами. Археологічні дані пов’язують ці твори з рибальсько-збиральницькими спільнотами традиції Кансьоре, які мешкали на цій території приблизно 9000–3900 років тому.
Стародавня ДНК зі скелета, знайденого в Какапелі, показала тісний зв’язок із сучасними мисливцями-збирачами мбуті з Центральної Африки. Це свідчить про те, що художники були частиною ширшої мережі лісових народів, яких часто називають групами "тва". Ці знахідки вказують на те, що геометричне мистецтво відображає давні культурні традиції, пов’язані з ідентичністю мисливців-збирачів Центральної Африки.
Тисячі років потому стиль малюнків змінився. У другій фазі з’явилися зображення довгорогої худоби, намальованої у профіль з великими, деталізованими рогами та міцними тілами. Ці малюнки вказують на прихід скотарських груп, ймовірно пов’язаних із нілотичномовними спільнотами, які увійшли в цей регіон у залізній добі.
На відміну від попередніх абстрактних малюнків, ці зображення відображають суспільство, зосереджене на худобі та скотарстві. Худоба нагадує породи типу санга, які й досі існують у Східній Африці. Ця зміна свідчить про ширші регіональні перетворення, коли люди перейшли від збиральництва до скотарства та змішаного землеробства.
Скельна панель продовжувала використовуватися з плином часу. Пізніші шари містять простіші геометричні позначки, виконані товстішим білим пігментом, що, ймовірно, пов’язані з ідентичністю, ритуалами або володінням худобою.
Найновіша фаза характеризується тонким білим лінійним малюнком, що вказує на доповнення, зроблені упродовж останніх кількох століть. Замість того, щоб замінювати попередні малюнки, кожна група додавала нові елементи, створюючи безперервний візуальний запис культурних змін.
Особливу важливість малюнкам з Какапеля надає поєднання наукових методів, використаних у дослідженні. Зіставивши шари наскального мистецтва з даними розкопок та генетичними доказами, дослідники пов’язали кожну фазу розпису з переміщеннями населення.
Какапель зараз вважається одним із найінформативніших місць наскального мистецтва у Східній Африці. Його цінність полягає не лише в самих зображеннях, а й у контексті, який вони надають. Місце показує, як суспільства в регіоні змінювалися з часом, включаючи зміни в економіці, ідентичності та системах вірувань.
Однак це місце стикається з постійними загрозами. Вплив навколишнього середовища, людська діяльність та вирубка лісів продовжують пошкоджувати наскальне мистецтво. У звітах вже зазначаються графіті та погіршення стану, що свідчить про необхідність захисту. Збереження Какапеля є надзвичайно важливим, оскільки він є одним із небагатьох безпосередніх свідчень людського самовираження з часів, що передували появі писемної історії.
Це дослідження також є прикладом для майбутніх археологічних робіт. Поєднуючи детальну документацію, розкопки та аналіз ДНК, вчені продемонстрували, як вийти за межі простого опису та ідентифікувати творців стародавнього мистецтва. Такий підхід може допомогти відповісти на подібні питання на інших об’єктах по всьому світу.
Раніше Фокус писав про рідкісний артефакт римських часів, знайдений в Іспанії. Археологи виявили чашу, яка походить з околиць Адріанового валу у Британії.
Також ми розповідали про золоті прикраси бронзової доби, знайдені на грецькому острові. Предмети, датовані початком II тисячоліття до н. е., виявили під час нещодавніх розкопок і вже порівнюють з одним із найвідоміших доісторичних скарбів Європи.
Під час написання цього матеріалу використано джерела: Arkeonews, Azania.