Розділи
Матеріали

"Коронавірус – не остання загроза". Ігор Кузін про маски, спалах поліо та універсальну вакцину

Євгенія Корольова
Фото: Сергій Матушевський | Ігор Кузін: "В Україні ще є люди, які досі не знають, де отримати щеплення"

Ігор Кузін, головний санітарний лікар країни, розказав Фокусу, які сценарії ревакцинації розглядає МОЗ, чому терміни самоізоляції не скорочуватимуть до п’яти днів і коли Україна піде британським шляхом життя з коронавірусом.

Штам "омікрон" в Україні: ситуація на сьогодні та поргнози

У багатьох країнах коронавірусний штам "омікрон" зараз домінує. Яка ситуація в Україні?

— Якщо подивимось на досвід інших країн, то побачимо, що в середньому минає від п’яти до восьми тижнів від моменту реєстрації першого випадку "омікрона" до часу, як він стає варіантом, що домінує. В Україні наразі міксовий сценарій: з 2021 року залишився "хвіст" штаму "дельта", плюс починає з’являтися "омікрон", щодня все більше і більше. За даними вірусологічного моніторингу, 20% в середньому — це "омікрон", все інше — ще "дельта". Але картина постійно змінюється. Є регіони, де випадків "омікрона" фіксується більш як 20%. Це Івано-Франківська, Львівська й Чернівецька області, тобто саме ті, де погіршилась епідеміологічна ситуація.

Все ж дослідження показують, що через "омікрон" люди рідше потрапляють у лікарні й хворіють, як на звичну застуду, тому епідеміологічна ситуація краща, ніж при "дельті". Чи можна розраховувати на те, що, коли в Україні "омікрон" домінуватиме, у нас не буде спалахів важкого перебігу захворювання?

— Дійсно, у багатьох країнах при "омікроні" фіксують менший ризик госпіталізації та легший перебіг захворювання, але це характерно для людей, які отримали щеплення. Для людей невакцинованих перебіг хвороби так само важкий, як і при базовому штамі. Тому я би не прирівнював його до звичайного ГРВІ. Крім того, при "омікроні" спостерігаються віддалені наслідки ковіду, наприклад, у вигляді неврологічних розладів. І не слід забувати, що він так само призводить до летальних випадків.

Кілька тижнів тому було багато новин про те, що на "омікрон" частіше хворіють діти. В Україні це теж підтверджується?

— Так, якщо подивимось статистику, то за останні кілька тижнів спостерігаємо збільшення кількості таких випадків. Наприклад, в Рівненській області [перейшла в червону зону з 27 січня] захворюваність зросла саме серед дітей. Зараз ще важко сказати, з чим конкретно це пов’язано, але діти переважно не вакциновані. По-друге, "омікрон" дуже швидко поширюється, особливо в замкнених колективах, таких як школи, тому зараз багато країн застосовують додаткові запобіжні заходи щодо функціонування освітніх закладів.

В Україні вакцинуватимуть дітей до 12 років?

— Ми офіційно рекомендуємо вакцинувати дітей від 12 років. Раніше ця норма поширювалася лише на випадки, коли дитина мала певні супутні хвороби, але зараз будь-яка родина може щепити дитину за власним бажанням. Питання про вакцинацію дітей від 5 до 12 років наразі не розглядається, ми плануємо адресувати його Національній технічній групі експертів із питань імунопрофілактики (НТГЕІ) у II кварталі 2022 року. Сьогодні у світі ще замало інформації щодо особливостей вакцинації цієї вікової групи. Це соціальна неактивна категорія, тобто ризиків інфікуватись у них набагато менше, ніж у підлітків, які відвідують школу або професійний навчальний заклад.

Але діти до 12 років так само ходять у школу, на гуртки, спілкуються з родичами. І ви теж підтвердили, що вони почали частіше хворіти. У Великій Британії, США, інших країнах уже вакцинують дітей від п’яти років.

— НТГЕІ, яка дає ті чи інші рекомендації, дуже обережна під час розгляду таких питань, вона спирається на результати досліджень і перевірену інформацію. Тільки після цього ми ухвалюватимемо відповідне рішення. Сьогодні офіційна позиція ВООЗ і ЮНІСЕФ полягає в тому, що вакцинація дітей 5–12 років не повинна бути обов’язковою.

Вакцинація в Україні: амбітні плани

У Великій Британії місяць тому був сильний спалахах захворюваності на "омікрон", але жорстких локдаунів не впроваджували. Сьогодні там взагалі відмовляються від багатьох запобіжних заходів. Маски залишають лише в транспорті. В Україні ж ми знов говоримо про те, що наші області одна за одною переходять у помаранчеву й червону зони. Чому ми не можемо піти шляхом Великої Британії?

— Мені б дуже хотілося, щоб Україна також ішла тим шляхом, що і Велика Британія. Але там вакциновано 70% населення, саме від цього відштовхуються всі стратегії. Всесвітня організація охорони здоров’я однозначно заявила про те, що охоплення щепленням щонайменше 70% дорослого населення — це мінімальна межа для того, щоб ми почали говорити про будь-яке пом’якшення карантинних вимог. В Україні зараз лише 22 із 25 областей вакцинували принаймні 40% свого населення. Це адекватні показники в світовому вимірі на кінець 2021 року. Зараз ми поставили перед собою амбітні плани вакцинувати 70% дорослого населення країни до кінця 2022 року. Лише тоді зможемо говорити про якесь пом’якшення карантинних заходів.

"Мені дуже не подобається це формулю­вання — важелі тиску. Вакцинація має йти від бажання людей захистити власне здоров’я"

У тих країнах, які скасовують обмеження, доволі високі показники щеплення саме груп ризику. Якщо подивитись на ситуацію в Україні, то в нас вакциновано 40% дорослого населення, але якщо взяти групи ризику, то ситуація інша: наприклад, особи віком 60+ вакциновані на 30–40%, залежно від регіону, а у віковій групі 70+ показники ще менші — 20–25%.

Яка імовірність того, що наприкінці цього року ми вже не носитимемо маски?

— Мені здається, що цього не станеться. Коли ми говоримо про маску, то вона захищатиме нас навіть від звичайних гострих респіраторних вірусних інфекцій — грипу та всього іншого. Але за два роки життя з ковідом карантинні вимоги змінювалися. Якщо раніше були доволі жорсткі заходи абсолютно для всіх, то зараз за рахунок вакцинації ми маємо можливість створити епідемічно безпечні об’єкти. Така модифікація продовжуватиметься. Але я не впевнений, що впродовж 2022 року в усьому світі досягнуть мети вакцинувати 70% дорослого населення і що ми зможемо розпрощатися з ковідом. ВООЗ каже, що наприкінці року можливий перехід коронавірусної інфекції до ендемічної групи інфекційних хвороб, тобто до тих, які виникають на тій чи іншій територіях або у межах якогось сезонного піку, або постійно впродовж року.

Тобто маски залишаться з нами назавжди?

— Ні, я так не думаю. Якщо йтиметься про ендемічність коронавірусної хвороби, то зобов’язання використовувати маску в замкнених приміщеннях можуть відмінити. Але подивімось, наприклад, на країни Азії, де [ще до пандемії] носили маски в метро чи іншому транспорті. В умовах скупчення людей вони добре захищають від вірусних інфекцій. Тому я думаю, що така загальна рекомендація залишиться, хоча вже й без якоїсь адміністративної відповідальності за її невиконання.

Чи збирається МОЗ скасувати зонування регіонів за жовтим/помаранчевим/червоним рівнями небезпеки?

— Поки що ні. Ще з 2020 року, коли алгоритм адаптивного карантину запропонували вперше, він довів свою ефективність, бо це добре збалансований набір показників. До того ж, якщо ухвалюється рішення про переведення області в червону зону, то вже за два тижні бачимо поступове зменшення інтенсивності появи нових випадків. Ця методика дозволяє реагувати ще до того, як ми фіксуємо стрімке навантаження на систему охорони здоров’я, і, таким чином, не допустити колапс медичної системи. Тому зараз ми не плануємо її переглядати.

Не остання загроза. Наскільки скоротяться терміни самоізоляції

Деякі країни скорочують терміни ізоляції. В США, Ізраїлі, Великій Британії це п’ять днів, в Україні — досі 14. Коли він зменшиться?

— Багато країн скорочували термін самоізоляції переважно через критичну потребу в працівниках. Наприклад, США ввели норму, що медичний працівник, який захворів на ковід, має перебувати вдома лише п’ять днів, а потім, якщо в нього немає симптомів, може виходити на роботу. Це ризикована тактика, застосовувалась вона як крайній захід.

Шлях України. Українцям треба сформувати культуру адекватного ставлення до інфекційних хвороб, вважає Кузін

Але вже є повідомлення від ВООЗ про те, що інкубаційний період при "омікроні" коротший. Він складає біля трьох діб, у той час як при "дельті" було чотири-п’ять, а іноді до семи днів. Тому ми переглядаємо ці норми в рамках оновленої інформації. Імовірніше, розглядатимемо питання скорочення терміну самоізоляції, але все ж не до п’яти днів: умовно це буде десять діб для безсимптомних випадків і 13 — для інфікованих із симптомами.

У Китаї діє zero covid policy — політика нульової терпимості до ковіду, у Великій Британії людей вчать жити з ковідом. Як би ви визначили політику України, до якої моделі ми ближче — до британської чи китайської?

— Мені здається, що до жодної. Для України взагалі критично важливо сформувати культуру адекватного ставлення до інфекційних хвороб. Нам потрібно навчитися нормально сприймати вакцинацію.

"У нас є підтверджене фінансування на 2022–2023 роки, тобто найближчим часом держава точно забезпечуватиме громадян вакциною"

Другий обов’язковий компонент — відповідальність за власну поведінку, якщо ти захворів. Не треба в цьому випадку йти на робоче місце, не треба їхати в транспорті, до того ж без маски! Цю відповідальність не може проконтролювати ані Нацполіція, ані Нац­гвардія, це обов’язок кожної конкретної людини.

Третій компонент — відповідальність перед людьми, з якими ти спілкуєшся. Коли ми збираємо інформацію, з ким інфікована людина контактувала впродовж останніх 14 днів, то стикаємось із тим, що майже чверть опитаних відмовляється називати ці контакти. Це дуже безвідповідальне ставлення до свого оточення, тому що неможливо зрозуміти, кого ще треба протестувати.

І четвертий момент — це відповідальне виконання епідрекомендацій. Багато українців намагаються оминути всі карантинні заходи, які впроваджувалися. Хтось купує сертифікати або довідки, хтось навмисно не використовує маски. Таке нехтування нормами зводить нанівець будь-які урядові рішення.

Якщо ми зможемо сформувати ці чотири компоненти відповідального ставлення до інфекційної хвороби, для України це буде непоганим уроком на тлі ковіду. Бо ж коронавірус — це точно не остання загроза інфекційного характеру. Сьогодні таким прикладом є спалах поліо [в Україні виявили вже більше 20 випадків зараження дітей поліовірусом. Додаткова кампанія зі щеплення дітей від поліомієліту стартує 1 лютого]. Подивимось, як проходитиме ця кампанія з вакцинації, бо це ж уже не нова інфекція, не нова вакцина, як було з ковідом.

Універсальна вакцина та вакцинація раз на два роки

Сьогодні в Україні щеплено всього 35% населення (46% — дорослого). Здається, що всі, хто хотів вакцинуватися, це зробили. Тобто залишились люди, які точно не хочуть. Які в МОЗ важелі тиску на них?

— Мені дуже не подобається це формулювання — важелі тиску. Вакцинація має йти від бажання людей захистити власне здоров’я. Міністерство охорони здоров’я не може переконувати кожного українця в тому, що потрібно вакцинуватись, тим більше — застосовувати якісь каральні або адміністративні заходи. Ми фокусуємось на тому, щоб побудувати інфраструктуру, яка ефективно та якісно працюватиме на всіх рівнях, від віддаленої громади до великого обласного центру.

Є регіони, де випадків "омікрона" фіксується більше 20%. Це Івано-Франківська, Львівська й Чернівецька області, тобто саме ті, де погіршилась епідеміологічна ситуація

В Україні ще є люди, які досі не знають, де отримати щеплення. Тому з 24 січня ми запустили спеціальні маршрути мобільних бригад, які приїжджатимуть у селища й вакцинуватимуть на місці. Нерідко люди очікують, аби щось сталося, наприклад, область увійшла до червоної зони. Саме так було минулого року, коли в нас було плюс 50–60% щеплень щодня, тому що люди почали стикатися з певними обмеженнями. Також залишається категорія людей, яка досі вірить у те, що наявні в них соматичні захворювання є протипоказанням до вакцинації. Найпоширеніший міф, що при серцево-судинних захворюваннях, цукровому діабеті, бронхіальній астмі, онкозахворюваннях не можна робити щеплення. Але насправді навпаки — це прямі показання для вакцинації.

Тому ми продовжуватимемо комунікацію з населенням, яку запустили минулого року. Будемо активніше мотивувати медичних працівників доносити адекватну інформацію про щеплення до людей. Запроваджено спеціальні коефіцієнти оплати за досягнення високих показників охоплення вакцинацією пацієнтів. Якщо в сімейного лікаря понад 80% його декларантів вакциновані, він зможе отримати певну фінансову виплату.

Якщо ви побачите, що люди не так охоче вакцинуються, як ви сподівались, і статистика суттєво не зростає, яка імовірність впровадження жорсткіших заходів?

— Вакцинація в усьому світі залишається добровільною [обов’язкове щеплення проти ковіду діє в Індонезії та Туркменістані. В Австрії вакцинація стала обов’язковою з 1 лютого]. Але в Україні затверджений перелік організацій, працівники яких підлягають обов’язковому щепленню. Звісно, людина може відмовитись від вакцини, але в такому випадку буде відсторонена від виконання своїх обов’язків, поки не закінчиться карантин. Мова йде переважно про працівників державних і комунальних установ та підприємств. Наприклад, сьогодні в Україні вакциновано 91–92% медичних працівників. Тобто певна частина робітників закладів охорони здоров’я буде відсторонена від виконання своїх обов’язків. Але якщо вони вакцинуються, то зможуть повернутися на робочі місця. Затвердження такого переліку — це наш вихід із ситуації, коли треба вводити жорсткіші підходи до вакцинації.

Міністр охорони здоров’я нещодавно сказав, що МОЗ розглядає декілька сценаріїв подальшого життя з ковідом. Один із них — ревакцинація щороку, як у випадку з грипом. Які є інші варіанти?

— По-перше, в США продовжують розробляти універсальну вакцину, яка охоплюватиме всі можливі штами. Вони проаналізували ті варіанти коронавірусу, що вже були, і знайшли фрагменти, які є незмінними й можуть викликати імунну відповідь, якщо стануть елементом вакцини. Тому весь світ може перейти до використання такої вакцини з доволі тривалим періодом ефективності. Потенційно це може бути вакцинація один раз на два роки з широким спектром імунної відповіді.

Другий напрямок, про який можна сказати, — це використання варіанту специфічних бустерів. Інакше кажучи, коли ми розуміємо, що Україні загрожує конкретний штам, наприклад, той же "омікрон", то використовуємо омікроноспецифічний бустер. Це ситуативне рішення, воно також непогане. Але проблема в тому, що розробка специфічного бустера потребує значного проміжку часу, і країни можуть не встигати своєчасно отримувати такі препарати.

Третій сценарій — вакцина проти ковіду буде умовним компонентом протигрипозної вакцини, яку ми радимо використовувати перед початком епідемічного підйому. Зараз у нас є трикомпонентні та чотирикомпонентні вакцини проти грипу. Як варіант туди додаватиметься ще й коронавірусний компонент. Але зараз важко спрогнозувати, яка конкретна тактика буде обрана, все залежатиме від результатів наукових досліджень.

Від грипу ми самі купуємо вакцини в аптеках. Чи можливий варіант, що з ковідом буде так само і ми більше не отримуватимемо ці препарати від держави?

— У нас є підтверджене фінансування на 2022–2023 роки, тобто найближчим часом держава точно забезпечуватиме громадян вакциною. Підписані контракти з Pfizer Inc. на постачання вакцини в цьому та наступному роках. Цих препаратів має вистачити на проведення як базового курсу, так і отримання бустерної дози. І в нас не закривається опція з використання механізму COVAX. Думаю, що рано чи пізно мова дійсно піде про комерційний продукт, однак спрогнозувати часові рамки цього вкрай важко.

Pfizer давно говорить про те, що людству потрібні бустери. Не пов’язуєте ви такі категоричні заяви з тим, скільки сьогодні заробляють фармкомпанії? Як сталося, що країни світу почали більше прислухатися до виробників вакцин, аніж до ВООЗ, яка дуже обережно висловлюється щодо необхідності ревакцинації?

— Коли була заява Pfizer? Ще у вересні, здається. А Україна ухвалила рішення про бустер тільки в січні. На той час ми дійсно оцінювали цю заяву як позицію саме фармацевтичної компанії, умовно зацікавленої в просуванні свого продукту. Чому таке рішення ухвалено на рівні України? Насамперед це пов’язано з офіційною заявою Європейського центру з профілактики та контролю захворюваності [ECDC], який визнав, що базового курсу вакцинації вистачає на дев’ять місяців. ECDC разом із ВООЗ закликали уряди всіх країн розглядати базову схему вакцинації як трикомпонентне щеплення, тобто дві базові вакцини плюс бустер. Так, ми дійсно уважно слідкуємо за заявами фармацевтичних компаній, однак довіряємо та приймаємо рішення, базуючись лише на доказовій медицині.