"Кесарів розтин у підвалі". Як працює київський пологовий будинок в умовах війни

7 березня в небі над Києвом українська протиповітряна оборона збила два російські літаки. Людмила Воробей, лікарка-гінекологиня вищої категорії, заступниця директора Київського міського центру репродуктивної та перинатальної медицини з медичної частини, розташованого на Оболоні, добре запам'ятала той день. В однієї з пацієнток якраз почалися пологи, але залишатися в будинку пологового будинку було надто небезпечно. Жінку, яка народжує, повезли до бомбосховища, де встигли обладнати пологову залу.

На щастя, все пройшло добре.

"Наша породілля виявилася дуже стійкою жінкою, вона чітко дотримувалася інструкцій лікарів, не панікувала. Її чоловік теж знаходився поруч, підтримував", — розповідає Людмила Воробей. Жінка народила здорового хлопчика, зараз її вже виписали.

Імпровізована пологова зала

"Так вийшло, що до війни у нас саме проходила реконструкція центру, у підвальних приміщеннях тривав ремонт. Обладнати їх у бомбосховищі довелося вже після вторгнення", — пояснює Людмила Воробей. Персонал пологового будинку розумів, наскільки це важливо, тому всі підключилися до роботи. Облаштувати підвал вийшло в максимально короткий термін: тут встановили ліжка, дитячі люльки, поставили лавочки, провели гарне освітлення. Обладнали й імпровізований пологовий зал, куди перенесли все необхідне: крісло для породіль, ліжко, шафу з медичними матеріалами, кардіомонітор та обігрівач.

"В екстрених випадках тут навіть можна кесарів розтин робити під спинальною анестезією", — додає співрозмовниця Фокуса. Однак у цьому поки що потреби не було.

Найважчими за часи війни для Людмили Воробей стали саме перші дні після вторгнення.

"Перехід від мирного життя до обстрілів — це складно для будь-якої людини, але для мене це був подвійний стрес. Я весь час думала — а що як я не встигну спустити когось у підвал, раптом хтось з моєї вини загине!" — згадує вона. Після того, як бомбосховище обладнали, стало спокійніше. В пологовому будинку виробили чіткий алгоритм дій, на кожному поверсі всі знають, як діяти в критичній ситуації.

У бомбосховищі під перинатальним центром ховаються не лише пацієнти та медперсонал, а й мешканці прилеглих будинків. За словами Воробей, укриття може прийняти до 500 осіб. За останні 19 днів сюди спускалося щонайбільше приблизно півсотні людей.

14 березня Оболонь обстріляли: артилерійський снаряд прилетів у дев'ятиповерховий житловий будинок, двоє людей загинуло.

"Снаряд впав о п'ятій годині ранку. Це дуже близько від нашого пологового будинку, тож вибух був сильний", — розповідає лікарка. За її словами, в постраждалому будинку живе співробітниця центру — голова профспілкового комітету. Буквально за кілька днів до цього вона виїхала з Києва до своєї доньки в Німеччину.

У перші дні війни, коли ситуація в цьому районі була особливо жорсткою, усі породіллі та персонал кілька ночей провели в укритті. Наразі жінки сплять у своїх палатах. Повітряна тривога в Києві буває кілька разів за ніч і ганяти щоразу породіль, деякі з яких відходять після операцій, туди-назад у підвал — не найвдаліше рішення, подумала адміністрація центру. Рішення про переміщення в укриття ухвалює черговий.

"Лікарі оцінюють ситуацію, радяться між собою. Зазвичай, якщо це один сигнал тривоги, то всі залишаються на своїх місцях. А от якщо їх три — тоді треба йти в укриття", — каже Воробей.

Виїхало три чверті персоналу

У мирний час у перинатальному центрі працює майже 400 людей. Після війни тут залишилося 112 співробітників: багато лікарів і медсестер евакуювалися, вивозячи сім'ї в безпечні місця. В пологовому будинку до цього ставляться з розумінням. Попри це Людмила Воробей запевняє, що медичний процес організований на належному рівні. На зміні, як і належить, перебуває 40 людей.

"У мене цілодобові бригади, я їх розписала на місяць вперед зі співробітників, які залишилися", — коментує заступниця директора.

Але навіть тим, хто не евакуювався, не завжди просто дістатися місця роботи. Саме тому адміністрація дозволила медперсоналу брати дві зміни поспіль, так у них на логістику йде менше часу. Ще десять співробітників оселилися на території центру разом із сім'ями. Людмила зізнається, що не боїться масової евакуації персоналу.

За час війни персонал, який залишився в місті, дуже тісно потоваришував між собою, перетворився на згуртовану команду. Людмила Воробей зізнається, що саме це дозволяє працювати максимально і справлятися зі стресом. І це спільне почуття єднання працює не лише зі співробітниками, а й з пацієнтами. В пологовому будинку зараз немає психолога — вона теж виїхала з Києва разом із сім'єю. Але заступниця директора впевнена, що навіть без спеціалізованої допомоги персоналу вдається підтримувати породіль.

"До них ставляться з таким теплом, з такою турботою та увагою, що вони просто забувають про обстріли та вибухи", — запевняє вона. Важливим фактором є і підтримка чоловіків, вони можуть жити в лікарні разом із дружинами та бути присутніми на пологах. Кожній сім'ї тут надавали окрему палату.

Пологовий будинок на Оболоні зараз забезпечений усім необхідним. Медикаменти дістають зі старих запасів, медичні вироби підвозять волонтери.

"Якось у нас майже закінчилася марля, ми кинули клич, і нам все привезли", — пояснює співрозмовниця Фокусу. Періодично волонтери підвозять памперси та дитячий одяг.

Харчуванням породіллі теж забезпечені — кухня в пологовому будинку не припиняла роботу. Та й взагалі всі служби (пральня, стерилізаційне відділення) функціонують тут, як і довоєнний час. Підготувалися в установі й до можливих перебоїв з електрикою — в лікарні встановили дизель-генератор.