Ізраїль дає добро. Як російський ВПК отримує деталі в обхід західних санкцій
Санкції справді впливають на військовий потенціал Росії, хоч вона й затверджує протилежне. Кремль спробував розв'язати цю проблему, звернувшись до Китаю, але китайські компоненти виявилися надто неякісними. Так звідки Росія бере деталі для своїх безпілотників і хто допомагав кувати російський меч?
Серед основних положень доповіді Weapons of War in Ukraine британської організації Conflict Armament Research звертає на себе увагу, що в період із 2014 по 2018 рік виробник безпілотників Israel Aerospace Industries постачав підсанкційній російській оборонній компанії компоненти БПЛА різних європейських та американських виробників для обходу санкцій.
Фокус переклав текст Юрія Зорі про те, як санкції, накладені Заходом на РФ, впливають на її військовий потенціал і які лазівки РФ використовує для їх подолання.
Автор зв'язався з військовим експертом Михайлом Самусем, директором New Geopolitics Research Network, і з'ясував, як саме Ізраїль допомагає Росії сьогодні, коли західні компанії вирішили, що не варто ризикувати, поставляючи в Росію військові технології, а Україна, хоч як це парадоксально, все ще знаходиться під неофіційним ембарго на постачання зброї з країн Західної Європи.
Постачання в Росію безпілотників з Ізраїлю: "Контракти укладали до 2014 року"
У серпні 2014 року міністерство оборони Ізраїлю наказало всім виробникам безпілотників припинити пошук нових контрактів в РФ у зв'язку з вторгненням Росії в Україну.
Однак, за словами джерел FlightGlobal, це рішення все ж таки дозволяло "продовжувати виконувати зобов'язання" за наявними контрактами, зокрема постачати запчастини та модернізувати техніку. Лише в 2016 році Ізраїль повністю призупинив постачання своїх безпілотників і запчастин у Росію.
Так, із точки зору Ізраїлю, дві поставки деталей ізраїльських безпілотників у Росію десь між 2014 і 2018 роками, зафіксовані Conflict Armament Research, могли бути законними, якщо вони здійснювалися до заборони 2016 року.
Проте Михайло Самусь не підтримує цієї думки:
"Насправді постачання до 2016 року було злочином. Коли ми говоримо про початок війни проти України, то саме в період із 2014 по 2016 рік постачання в Росію здійснював не лише Ізраїль. Були прямі постачання з Італії, Німеччини та Франції, були й з Ізраїлю. Вони аргументували це тим, що контракти підписано до 2014 року, тому вони мають право їх продовжувати", — коментує експерт.
Постачання ЄС у Росію: криваві гроші за французькі "Містралі"
За словами експерта, найбільш яскравим прикладом такої поведінки став французький контракт на постачання Росії двох вертольотоносців класу "Містраль", підписаний у 2011 році. Рамкова угода також передбачала передавання технологій шляхом створення консорціуму та будівництво наступних трьох кораблів у Росії з використанням російських комплектувальних після 2015 року, коли до Росії мав бути поставлений другий корабель французької побудови.
"Пам'ятному контракту за "Містралями" успішно запобігли: Україна насилу довела Франції, що 2 млрд євро за контракт — це криваві гроші, тому що кораблі дістануться країні, яка на той час фактично окупувала Крим і Донбас, вела агресивну війну проти України "Єдине, що могло зупинити Францію, — це Кодекс ЄС з експорту озброєнь, в якому чітко сказано, що країни ЄС не мають права постачати зброю, військову техніку та предмети подвійного призначення учасникам збройних конфліктів", — говорить Самусь.
Наприкінці літа 2015 року Росія та Франція домовилися про компенсації Росії за анульований контракт щодо "Містралів". Сума угоди становила 1,2 млрд євро (1,3 млрд доларів), передоплата Росії склала 893 млн євро. Франція мала повернути передплачені гроші та відшкодувати передбачувані витрати Москви, які враховували навчання 400 моряків, демонтаж російського обладнання та відправлення його назад у Росію. Загалом Франція виплатила суму, яку можна порівняти з повною вартістю угоди, і пізніше змогла продати два кораблі Єгипту.
Росія називає БПЛА "Форпост" російським, тоді як він є ізраїльським безпілотником.
Станом на 2014 рік, починаючи із сумнозвісного перезавантаження відносин із США 2010 року, Росія отримала та підписала величезну кількість контрактів на постачання зброї, технологій і товарів подвійного призначення з таких європейських країн, як Італія, Франція, Німеччина й Ізраїль. Михайло Самусь каже, що йдеться про технології подвійного призначення, авіаційну техніку, радіоелектроніку, військово-морську техніку та спорядження для спецназу.
"Наприклад, Німеччина побудувала в Росії сучасний великий тренувальний центр. Це зробила дюссельдорфська компанія Rheinmetall Group. Вони збиралися побудувати чотири такі центри, по одному в кожному військовому окрузі Росії, але змогли побудувати тільки в Західному. Ці контракти були розірвані, хоча Rheinmetall теж не одразу скасувала їх, посилаючись на те, що всі угоди було підписано у 2012 році", — коментує Самусь.
Італійська компанія IVECO підписала контракт на постачання Росії або складання на російській території 1 775 бронемашин LMV, перейменованих на "Рись". Компанія постачала їх у Росію аж до 2016 року.
Крім гелікоптерів "Містраль", Франція передала Росії й інші військові технології. За словами експерта аналітичного центру RUSI Ігоря Сутягіна, на фото російського танка, захопленого в серпні 2014 року під українським Іловайськом, видно тепловізійну систему управління вогнем французької фірми Thales.
Михайло Самусь розповідає, що ці прилади нічного бачення постачалися в Росію протягом багатьох років, і ці поставки припинилися лише після початку війни в Україні та продовження конфлікту.
Російські "Форпости" з ізраїльських деталей?
"Справді, десь після 2016 року ці міжнародні постачання припинилися. Але тут і починається найцікавіше: скажімо, Росія називає БПЛА "Форпост" російським, тоді як насправді він є ізраїльським безпілотником. Офіційно стверджується, що його повністю зроблено з російських деталей", — каже Михайло.
"Але безпілотники, збиті українськими військовими на Донбасі, як і раніше, складаються з ізраїльських комплектувальних. Проблема в тому, що Ізраїль встиг побудувати в Росії цілий завод із виробництва своїх безпілотників. Тому, хоча на безпілотнику з російською назвою може бути написано "Зроблено в Росії", його компоненти залишаються ізраїльськими. Ізраїльська сторона стверджує, що постачання було здійснено до введення заборони, але важко простежити, наскільки це відповідає дійсності. Важко визначити, були ці компоненти поставлені зараз чи використовувалися Росією ще до 2016 року".
"Насправді Росія не може на 100% замістити імпорт, і це очевидно: хіба можна імпортувати ізраїльські безпілотники, а потім виробляти такі самі? Можна було б створити якийсь новий російський дрон із місцевих комплектувальних, електроніки і так далі. Уся справа в тому, що в Росії таких компонентів немає: будь-який безпілотник, як і літак, — це спеціально розроблена система, конструкція якої перевіряється на взаємодію всіх її схем. Якщо потрібно щось замінити, доводиться фізично робити нову модель, як це відбується з літаками. Зміна якихось пристроїв або систем вимагає нових випробувань, щоб перевірити, як це вплине на можливості, потужності та характеристики цього літака або БПЛА", — вважає Самусь.
Саме тому експерт сумнівається, що Ізраїль повністю скасував постачання компонентів безпілотників у Росію, незважаючи на офіційні заяви.
Поставок з ЄС більше немає?
Що стосується ЄС, то після 2016 року, коли на європейські компанії чинили сильний тиск, вони здебільшого припинили постачання. Принаймні прямих підтверджених військово-ділових контактів із Росією поки що немає.
Росіяни намагаються замінити європейські компоненти китайськими. Михайло каже, що головна причина цього — ставлення Європи до санкцій: європейським компаніям немає сенсу наживати собі неприємності, заробивши на Росії лише кілька тисяч або десятків тисяч доларів, бо постачання в Росію справді заборонено санкціями.
"Тобто в режимі експортного контролю це каране порушення, досить серйозне для компанії, яка займається лише цивільною продукцією, тому що її товари можуть бути використані як продукція подвійного призначення або у військових цілях. Краще не мати справи з подібними поставками в Росію, особливо якщо продукція використовується в зоні конфлікту, тому, я думаю, європейські компанії намагаються цього уникати, однак, як показують турбіни Siemens у Криму, коли йдеться про великі гроші, ніхто не заперечує, проте штрафи та санкції для компаній, що поставляють турбіни, дещо інші, ніж для постачальників військової продукції", — каже Михайло Самусь.
Неофіційне ембарго ЄС на постачання зброї в Україну
У той час як військові поставки в Росію тривали до 2014 року, а деякі навіть після введення санкцій ЄС, західноєвропейські країни неофіційно заборонили будь-які військові поставки в Україну задовго до російсько-української війни. Це "ембарго" триває досі, стверджує Михайло Самусь.
"Була ще одна проблема з Європою, особливо до 2016 року. Україна сказала ЄС: "Як цікаво виходить: ви постачаєте зброю, військову техніку та технології країні-агресору, а Україні з 2008 року заборонено військові постачання та будь-які контакти військово-технічного характеру". Тоді це було негласне ембарго щодо України, оскільки Україна постачала зброю Грузії під час грузино-російської війни. З того часу нічого не змінилося: Європа — я маю на увазі Західну Європу — не постачає нам (Україні — прим. ред.) нічого подібного".
Росія звернула увагу на ізраїльські БПЛА, побачивши їх у дії в Грузії у 2008 році
Росія зацікавилася ізраїльськими безпілотними технологіями після того, як їй довелося протистояти БПЛА ізраїльського виробництва, які використовувала Грузія у дні російсько-грузинської війни 2008 року. На той час Росія змушена була посилати винищувачі та навіть бомбардувальники для збору розвідувальних даних чи коригування артилерійського вогню. За наступні роки Росії вдалося не тільки придбати в Ізраїлі безпілотники кількох типів, але й побудувати свій завод із виробництва безпілотників, тому Росія сама почала виробляти ліцензійні ізраїльські БПЛА.
Ізраїль вважав, що, надавши Росії свої безпілотники, він зможе відмовити Москву від постачання Ірану систем ППО С-300. У 2010 році Росія призупинила контракт 2007 року з Іраном, але в 2015 році Путін зняв заборону та почав постачати компоненти С-300 в Іран.
На момент початку російсько-української війни наприкінці весни 2014 року Україна не мала військових БПЛА. Проте країна могла б розвинути флот безпілотників задовго до війни, якби не небажання її політичного та військового керівництва часів Януковича, стверджує Михайло Самусь.
Росіяни весь час кажуть, що санкції не працюють, але чомусь постійно намагаються домогтися їх скасування
"Ізраїль встиг поставити безпілотники і в Україну, але військово-політичне керівництво просто не хотіло їх купувати. Я точно знаю, що приблизно в 2007-2008 роках в Ізраїлі було закуплено один комплект Birdeye, але, схоже, він так і залишився лежати на складі", — каже Михайло Самусь.
Так чи інакше, у вересні 2014 року, лише через місяць після заборони на нові контракти з Росією, Ізраїль також заборонив усі постачання безпілотників в Україну — як повідомляється, задля підтримання добрих відносин із Росією.
Санкції справді впливають на Росію, хоча вона стверджує протилежне
"Висновок, який я для себе роблю з дослідження CAR: росіяни дійсно мають величезні проблеми через санкції. До 2014 року в них не вистачило часу, щоб налагодити повний цикл виробництва всіх компонентів БПЛА, те ж саме стосується суднобудівних технологій, що використовуються в "Містралях", авіаційних технологій тощо. Вони відразу ж спробували вирішити цю проблему, звернувшись до Китаю, але китайські компоненти виявилися надто неякісними".
За словами Михайла, це стосується не лише безпілотників, а й дизельних двигунів для кораблів, які Росія раніше купувала в Канаді, США та Фінляндії. Відсутність нових якісних двигунів створює "серйозні проблеми Чорноморського флоту".
"Я думаю, що з часом у Росії з'являтиметься все більше й більше проблем у зв'язку із санкціями. Тому росіяни весь час кажуть, що санкції не працюють, але чомусь постійно намагаються домогтися їх скасування".
Про автора
Юрій Зоря — філолог за освітою. У 2003-2007 роках працював журналістом луганського онлайн-видання. Народився і прожив усе життя у мирному провінційному Луганську, де ніколи нічого не траплялося — до 2014 року. Тепер Юрій — внутрішньо переміщена особа.