100 дней войны. С какими угрозами предстоит столкнуться ВСУ дальше
Фокус поспілкувався з військовими експертами й аналітиками, щоб дізнатися, з якими викликами може зіткнутися Україна надалі — постачання зброї, зміна парадигми командування і "вимивання" кадрових військових.
Ось уже сто днів, як Україна живе в умовах повномасштабної війни з Росією. І сьогодні всім зрозуміло, що бойові дії швидко не закінчаться. Фокус поспілкувався з експертами, щоб дізнатись, які загрози є зараз для Збройних сил України
Найважчою і найгарячішою точкою на фронті сьогодні, звичайно, є Донбас. Саме туди Росія кинула всі свої сили, щоб як мінімум вийти на адміністративні кордони Донецької і Луганської областей. Наразі ведуться вуличні бої у Сєвєродонецьку. Противник захопив більшу частину міста, а ЗСУ відходять на підготовлені позиції дедалі ближче до Лисичанська.
На решті фронтів ситуація менш тяжка, а на півдні України українська армія веде контрнаступальні дії.
Основна загроза для ЗСУ — втрата керованості та стійкості
Військовий фахівець Михайло Жирохов вважає, що на цьому етапі головною загрозою для армії України є втрата керованості як на горизонтальному, так і вертикальному рівнях, і як наслідок — втрата стійкості. В армію прибуває все більше мобілізованих, а посилення бойових дій призводить до "вимивання" кадрових офіцерів.
"Крім того, нині великі проблеми на фронті з бійцями територіальної оборони, які вирушають як поповнення до бойових бригад. Як такі процеси призвели до поразки, ми чудово бачили в процесі літньої кампанії 2014 року на Донбасі, коли фактично втеча 5-го батальйону тероборони "Прикарпаття" призвела до катастрофічних наслідків у районі Іловайська", — нагадує Жирохов.
Експерт не заперечує, що подібні ситуації можуть ставатися і зараз, що позначиться на стані справ на фронті.
Перемогти нас ніхто не може, окрім нас самих
Ветеран ЗСУ, блогер Юрій Касьянов вважає, що основна загроза для української армії полягає у відсутності єдиного центру управління.
"Головна загроза для ЗСУ сьогодні — це не противник, а відсутність єдиного центру управління, простіше кажучи, безлад у силових структурах. Перемогти нас ніхто не може, крім нас самих", — вважає Касьянов.
Ризик позиційної війни та відсутність переваги в артилерії
Координатор напряму безпеки Центру політичних досліджень "Доктрина" Гліб Парфенов зазначає оперативну паузу по всьому фронту, крім Донбасу. Обидві сторони використовують її для створення ешелонованих ліній оборони. Це може призвести до позиційного протистояння під час наступного етапу війни, і цей варіант є неприйнятним для України через відсутність переваги в артилерії.
"Союзникам очевидно варто наростити допомогу Україні в плані кількості артилерійських одиниць, для створення достатньої вогневої потужності, щоб ЗСУ мали можливість прорватися через укріпрайони на півдні. Без цього, маючи лише наявні сили, можна припустити, що потенціалу вистачить поки що тільки на звільнення Правобережжя України. Без артилерійської переваги весь чисельний потенціал ЗСУ набраний до середини літа нівелюватиметься російською ешелонованою обороною", — попереджає Парфенов.
ЗСУ мають стати "важчими" для звільнення територій
Британський професор та ексдиректор Королівського інституту об'єднаних служб Майкл Кларк пише про те, що російське вторгнення в Україну триває уже 100 днів, але досі незрозуміло, хто переможе.
Щоб перейти у стратегічний наступ, ЗСУ треба нарощувати артилерію, РСЗВ та бронетанкові частини. Як пише Кларк, для звільнення захоплених територій Україні потрібно перебудувати бойові порядки та віддати пріоритет бронетанковим частинам.
"Їм потрібно буде використовувати розосередженість та гнучкість своїх нинішніх піхотних формувань, щоб уникнути ракетних ударів росіян по будь-яких скупченнях військ, але при цьому мати достатню захищену мобільність, щоб швидко та рішуче зосередити переважальні сили в ключових точках прориву", — вважає Кларк.
Також командуванню потрібно буде змінити систему управління військами, щоб переважне мислення "національної оборони" перемкнулося на "стратегічний наступ". Чаша терезів може схилитися у бік України, якщо вдасться завадити Путіну швидко досягати своїх цілей. До осені ЗСУ можуть стати більшими та оснащенішими, ніж російське угруповання, якщо Путін так і не оголосить часткову чи повну мобілізацію.
Ставки у цій війні — національне виживання
Старший викладач військової стратегії та права Портсмустського університету Френк Ледвідж зазначає, що початкова мета завершити "спеціальну військову операцію" за кілька тижнів уже давно неактуальна. Однак тепер усе більше видно, що війна переходить у битву на виснаження, яка може тривати роками.
Вдалині від найгарячішої лінії фронту на Донбасі стоїть Одеса на березі Чорного моря. Розблокування портів на Чорному морі називається так само важливим завданням, як і постачання зброї Україні. Відновлення морського сполучення України зі світом дозволить повернути країні статус торгової держави.
Так, війна ведеться у всіх вимірах: сухопутному, морському, повітряному, кібернетичному і навіть космічному, а ставка — національне виживання.
"За відсутності рішучої і повної військової перемоги та поступки, що малоймовірно, війна триватиме. Коли нинішня фаза битви за Донбас завершиться, швидше за все, це буде просто кінець початку", — резюмує Ледвідж.
Головнокомандувач союзними силами США та НАТО в Європі (2013-2016) Філіп Брілдав вважає, що РФ повторює ті самі помилки, що й у перші тижні вторгнення. Загальна бойова міць російської армії зменшилася на 20%, а початку вторгнення втрачено майже 1 000 танків. Українські військові можуть відрізати російські шляхи постачання у Харківській області. Це поставить ЗС РФ у таке саме положення, що було під час спроби наступу на Київ.
Армія РФ має деякі глибинні недоліки, які вони не змогли б виправити за останні кілька тижнів, навіть якби спробували. Недоліки ці дуже фундаментальні, вважають експерти.