Надмала, але озброєна. Експериментальна карликова субмарина Індонезії

Ця модель затонула під час першого випробування у морі, однак її проєктування і будівництво німецьким підводником (а не конструктором) на сталеливарному заводі без професійних інструментів, було разючим подвигом.

Фокус переклав новий текст Стейна Мітцера та Юста Оліманса, присвячений карликовій субмарині Індонезії.

Німецький підводник служив у Gruppe Monsun — групі німецьких та італійських субмарин, які діяли у Тихому й Індійському океанах під час Другої світової війни. Німецькі й італійські сили діяли з баз у контрольованих Японією Малайзії, Сінгапурі та Індонезії (тоді ще Голландській Ост-Індії), і ця операційна ділянка залишалася єдиним регіоном, де вони фактично билися на одному театрі. Після капітуляції Німеччини 8 травня 1945 року чотири німецькі та два італійські підводні човни, які залишалися на озброєнні, були захоплені японцями, а їх екіпажі інтерновані в Індонезію або використані для управління підводними човнами, які тепер контролювались Японією.

Цікаво, що Японія вже одного разу захоплювала італійські підводні човни "Луїджі Тореллі" та "Команданте Капелліні". Це сталося після капітуляції Італії у вересні 1943 року. Після цього човни були передані німецьким Кріґсмаріне в індонезійському Сабангу, де експлуатація підводних човнів продовжилася зі змішаним німецько-італійським екіпажем. Після капітуляції Німеччини ці два човни (разом із чотирма німецькими) знову перейшли до японців, тепер уже під управлінням змішаного німецько-італійсько-японського екіпажу! "Луїджі Тореллі" та "Команданте Капелліні" були єдиними військово-морськими судами, які під час Другої світової війни перебували на озброєнні всіх трьох основних держав Осі.

Поки два італійські підводні човни переважно слугували транспортними суднами між Голландською Ост-Індією і Японією й зрештою були захоплені американськими військами в японському Кобе в 1945 році, німецькі U-човни U-181, U-195, U-219 і U-862 були захоплені британцями в Сінгапурі та Голландській Ост-Індії. U-181 (I-501) та U-862 (I-502) у Сінгапурі здалися британцям, які згодом знищили обидва човни в Малаккській протоці. U-195 (I-506) та U-219 (I-505) були захоплені британськими військами у серпні 1945 року в Джакарті та Сурабаї (в Голландській Ост-Індії), відповідно. У 1946 році Тристороння військово-морська комісія змусила голландців списати обидва підводні човни.

Екіпажі U-181 та U-862, захоплених у Сінгапурі, зрештою повернулися до Німеччини після закінчення війни або назавжди оселилися в Уельсі після інтернування. Деякі члени екіпажів U-195 та U-219 та інші військовослужбовці Кріґсмаріне, які залишалися в Голландській Ост-Індії у 1945 році, обрали зовсім інший життєвий шлях. Поки одні здалися та співпрацювали з британцями, інші запропонували свою службу Індонезійській Республіці, щоб продовжити боротьбу з колоніальними британськими та голландськими військами під час Індонезійської національної революції. До них входив проєктувальник і будівельник карликового підводного човна на сталеливарному заводі в Джок'якарті на острові Ява.

Сталеву конструкцію знайшли після того, як голландські війська захопили тимчасову столицю Індонезійської республіки Джок'якарту в процесі операції "Ворон" (Operatie Kraai) — другій з двох успішних військових наступальних операцій, метою яких було захоплення столиці республіки та її лідерів. Цікаво, що під час першого наступу Operatie Product (Операція "Продукт") у серпні 1947 року голландці не лише захопили президента Індонезії Сукарно та віцепрезидента Мохаммада Хатту, а й п'ятьох німців на Східній Яві. Четверо з них служили на U-195/I-506, а п'ятий німець (уродженець Індонезії) став дресирувальником собак в індонезійських військах.

Якою б грубою і непрацездатною не була конструкція човна, Midget U-Boat усе ж таки став першим в історії підводним човном, зібраним і експлуатованим в Індонезії. На жаль, про внутрішнє влаштування човна відомо дуже мало, крім того, що його конструктивні параметри не змогли запобігти його затопленню під час першого плавання. Згодом сталевого монстра підняли з дна та повернули на сталеливарний завод для ремонту та вдосконалення конструкції — цей процес грубо перервали голландці. Якби підводний човен вчасно відремонтували, він, ймовірно, міг би діяти проти безтурботних есмінців голландського флоту, які підтримували морську блокаду навколо території на острові Ява, контрольованої республіканцями.

Для цієї мети карликовий підводний човен міг бути озброєний однією торпедою під корпусом. Це, швидше за все, японські торпеди Тип 93 або Тип 95 або навіть 450-мм авіаційна торпеда Тип 91 мод. 2, велика кількість яких потрапила до рук індонезійських сил, коли вони захопили чи отримали колишні бази Імператорського флоту Японії. Торпеда мала наводитися через великий перископ, розташований в огорожі рубки. Судячи з великих круглих вікон у бойовій рубці субмарини і величезних розмірів перископа, принаймні частина підводного човна повинна була висовуватися з води під час операцій, що технічно робило його напівзанурювальним.

Остаточний проєкт можна назвати в кращому випадку дуже чорновим і таким, який не має ні найменшої подібності із жодним типом карликових підводних човнів того періоду. Масштабна модель підводного човна, зроблена до початку проєктування, схоже, була значною мірою натхненна німецьким карликовим підводним човном Biber. Чи це чистий збіг, чи німецький підводник мав можливість оглянути Biber перед відправленням у Голландську Ост-Індію і згодом використав його як основу для власного проєкту, невідомо. Серійне виробництво "Бібера" почалося влітку 1944 року, за кілька місяців до того, як U-195 та U-216 вирушили в Голландську Ост-Індію. Обидва підводні човни перевозили демонтовані ракети V-2 та креслення сучасної зброї, і цілком можливо, що серед них були креслення "Бібера". Зрештою, найбільш правдоподібною залишається теорія про те, що схожість є простим збігом.

У цій історії є все: німецький карликовий підводний човен, спроєктований німецьким підводником у Голландській Ост-Індії та озброєний японськими торпедами після того, як він вирішив боротися пліч-о-пліч з індонезійськими борцями за свободу після капітуляції нацистської Німеччини та Японії. Хоча підводний човен із самого початку був приречений через свою грубу конструкцію і низьку якість виробництва, він є важливим свідченням високої рішучості індонезійців не зупинятися ні перед чим, щоб дати бій голландським військам. У 1962 році Індонезія здійснила ще одну спробу потопити голландський флагман у межах операції "Трикора" — плану Індонезії із захоплення голландської Нової Гвінеї.

На той час Індонезія вже мала сучасне озброєння, придбане у Радянського Союзу. Скасований зрештою план передбачав потоплення голландського авіаносця HNLMS Karel Doorman важкими бомбардувальниками Ту-16КС-1, озброєними протикорабельними ракетами КС-1 "Комета". Те, що індонезійська військова історія мало відома на Заході, є несправедливим щодо безлічі цікавих фактів, які вона містить — й автор буде радий ними поділитися.