"Мангали" як необхідність: як досвід боїв в Україні змусив інших захищатися від БПЛА

Під час російсько-української війни з появою баражуючих боєприпасів виникла необхідність переглянути концепцію захисту бронетехніки від атак безпілотників. Таким чином на танках та іншій військовій техніці з'явилися так звані "мангали" або "курники", і першими їх почали встановлювати російські війська. Про те, як досвід бойових дій в Україні вплинув на методи захисту бронетехніки в ЗСУ та інших арміях світу, розповів 16 листопада військовий оглядач Олександр Коваленко.

Спочатку металеві конструкції на російських танках у вигляді решіток для барбекю викликали глузування, однак, як показала практика, смішного було мало, оскільки вони дійсно підвищували захист техніки від ударів БПЛА. Ба більше, росіяни згодом при виробництві нових танків Т-90 "Прорив" почали встановлювати такі конструкції як обов'язкову опцію, причому в заводських умовах.

Надалі цю ж ідею взяли на озброєння українські бійці. А нещодавно, внаслідок загострення ізраїльсько-палестинського конфлікту, коли бойовики підбили перші танки ЦАХАЛу за допомогою безпілотників, "мангалами" почали захищати свою техніку й ізраїльські військові.

Перші зразки

Перші металеві екрани з'явилися на російських танках Т-72Б3 відразу ж після завершення 44-денної війни в Карабасі. Спочатку російські конструктори хотіли захистити верхню проєкцію танка від влучання ПТКР, і насамперед ракет комплексів Javelin, MMP і Spike. Насправді ж використання "мангалу", через конструктивні особливості цих ракет, було у цьому сенсі абсолютно марним.

Але з появою на театрі бойових дій баражуючих боєприпасів ефективність таких екранів стала очевидною.

"Тобто як засіб захисту від дронів-бомбардувальників застосування "козирків" цілком виправдане", — зазначає Коваленко.

Водночас "мангали" не забезпечували 100% захисту від безпілотників, оскільки маневрені дрони можуть атакувати не тільки верхню проєкцію бронемашини, а й таранити незахищені борти. Одним із яскравих прикладів — знищення російської машини підтримки танків "Термінатор-2" зі встановленим "козирком".

"Козирки" на ізраїльській техніці

Ще до операції "Залізні мечі" проти палестинських бойовиків, командування ЦАХАЛ потурбувалося про захист техніки з повітря. На деяких машинах були встановлені "козирки" двох типів: ґратчасті з похилими краями та плоскі-суцільні. Але всі вони мають свої недоліки.

Наприклад, ґратчасті екрани мають зазори, куди можуть проникати засоби ураження прямокутної або циліндричної форми. А плоскі екрани можуть затримати боєприпас, який може штатно спрацювати, становлячи небезпеку екіпажу при відкритих люках.

Таким чином хоч український досвід і враховано, а екрани виробляються серійно, певні недоліки все ж таки існують. Хоча вони й не критичні, оскільки бойовики ХАМАС не застосовують активно маневрені безпілотники, зазначив експерт.

Альтернатива "мангалам"

На завершення Коваленко зазначив, що крім фізичних засобів захисту від безпілотників існують засоби їхнього придушення у вигляді систем РЕБ. У випадку з російськими засобами, йдеться про систему "Волнорез", яка має глушити дрони на дистанції в 1 км.

Однак, на думку експерта, такі системи не встигають у технологічному плані за засобами ураження. Наприклад, коли російські танки почали оснащувати подібними системами, українські фахівці впроваджують у безпілотники технології штучного інтелекту, за допомогою якого боєприпас може виконати бойове завдання після придушення системами РЕБ.

"З цього можна зробити лише один висновок — жодна з наявних концепцій захисту від дронів для броньованої техніки не є ефективною. І загалом початкова концепція захисту, яка має бути пасивною, застаріла і неприйнятна", — підсумував Коваленко.

Раніше повідомлялося, що росіяни почали застосовувати вдосконалені ударні дрони "Ланцет", які не зупинять захисні екрани у вигляді сіток або металевих решіток. Кумулятивний заряд дає змогу безпілотникам вибухати за кілька метрів від української техніки та все одно виводити її з ладу.