Гнучка адаптація та інноваційні рішення: як Україні переломити хід війни, — Wired

Україні необхідний значний технологічний прорив, щоб здолати Росію, стверджує вищий генерал країни. Він висловлює думку, що для "підриву військового балансу" з Росією потрібно впровадити інновації, які можна порівняти з винаходом пороху. Цей прорив, якщо його вдасться досягти, має потенціал змінити хід майбутніх воєнних дій. Про це пише американський журнал Wired.

Генерал Валерій Залужний визнав, що Україна досягла точки, аналогічної тій, що була в Першій світовій війні, де технологічний прогрес став обмежувальним фактором. Він підкреслив цей факт в есе, опублікованому в журналі The Economist наприкінці минулого року. Його оцінка подій викликала хвилю песимізму, у суспільстві запанували занепадницькі настрої, які розкручувала й підігрівала Росія.

Залужний виділив п'ять ключових сфер, у яких прогрес може забезпечити перевагу над російськими силами: встановлення повітряної переваги, поліпшення розмінування, посилення протиракетної оборони, мобілізація більшої кількості солдатів і розвиток радіоелектронної боротьби. Він підкреслив, що для досягнення цих цілей необхідний технологічний прорив, подія, подібна до винаходу пороху, яка відбувається раз на століття.

Експерти, опитані Wired, зійшлися на думці, що немає "срібної кулі" або панацеї, яку Україна може створити й одразу ж виграти війну. Однак при цьому українці повинні впроваджувати інновації, щоб боротися з добре озброєним супротивником з великими ресурсами й потужною лінією оборони.

"Те, що допоможе вийти з глухого кута, — це правильне поєднання нових ідей, нових організацій і нових технологій. Насправді йдеться про те, як об'єднати цю трійцю ідей, технологій і організацій у щось нове", — сказав Wired Мік Раян, ветеран австралійської армії з 35-річним стажем, який багато пише про майбутнє війни.

Позиційна війна

Ухвалення стратегії позиційної війни в Україні настало в листопаді 2022 року, всього лише через дев'ять місяців після повного вторгнення Росії. Залужний урочисто оголосив, що Україна звільнила великі ділянки на південному сході країни. Цьому передувало звільнення Харкова, другого за величиною міста, Київ продовжував активно діяти проти російських військ. Але раптово він перемикнувся на звільнення Херсона.

Росію несподівано застали швидкі атаки, і це змусило її екстрено відступити зі значної частини української території. Ця низка перемог стала можливою завдяки новим системам озброєння, наданим союзниками України в НАТО, і сміливому використанню власних технологій.

Однак прагнення України захопити нові території зіткнулося зі щільними і добре укріпленими оборонними лініями Росії, що призвело до переходу до позиційної війни, описаної Залужним. Україна просувалася вперед в одних районах, але відступала в інших. Мабуть, Москва вчилася на своїх помилках.

Ця нова "активна оборона", за словами Кароліни Хірд, аналітикині Інституту вивчення війни (ISW) і заступниці керівника групи по Росії, являє собою досить традиційний набір оборонних тактик. Навіть за наявності передової західної артилерії, контрбатарейної боротьби й сучасних танкових систем українські солдати не могли просуватися вперед через постійні обстріли та щільні мінні поля.

Київ був змушений змінити тактику після невдач у просуванні. Президент України Володимир Зеленський на одному зі своїх нічних виступів на початку грудня заявив про необхідність зміцнення власних оборонних позицій. Це підтверджує, що наразі лінія фронту завмерла.

Багато хто сприймає це як ознаку наближення закінчення війни, але ветеран австралійської армії Раян вважає, що для України це можливість переглянути свою стратегію.

"Мабуть, Україні варто на цей момент прийняти тактику позиційної війни. Це може допомогти відновити її сили й вирішити безліч проблем на різних рівнях", — зазначає він.

За словами Хірд, ця стратегія вже приносить результати. "Україна активно готує оборонні позиції, і це змушує російські війська стикатися з ними". За оцінками України, тільки в грудні Росія втратила понад 400 танків, 500 артилерійських систем і 30 000 солдатів.

"Коли Україна отримає необхідне обладнання та підтримку… ініціатива перейде на її бік, і ці оборонні позиції можна буде використовувати як відправну точку", — додає Хірд.

Попри те що уповільнення бойових дій може бути вигідним для України, це також вигідно й Росії. Тепер це гонка з часом, щоб спланувати, як Україна може почати ще один контрнаступ, здатний прорвати лінію оборони, створену Росією.

Україна отримала значну військову допомогу після вторгнення Росії в лютому 2022 року, включно з десятками мільярдів доларів і сучасним озброєнням. Але, за словами Зеленського, цього недостатньо для перемоги. США, побоюючись перетину "червоних ліній" Росії, обмежують надання ключових технологій Україні, що ускладнює її просування. Тим часом Росія зберігає свою збройну перевагу та посилює виробництво боєприпасів, необхідних для подальшого наступу.

За словами Хірд, подальша підтримка від США та Заходу могла б стати ключовим фактором для звільнення українських територій. Однак політичні та фінансові міркування перешкоджають цьому, що Росія використовує у своїх інтересах.

Перевага російської артилерії

Російська артилерія стає особливим викликом. Нові поставки американських ракетних систем HIMARS на початку 2022 року надали Україні перевагу, але Росія швидко навчилася протидіяти їм. Росіяни покращили маскування, атакують системи виявлення та використовують радіоелектронні технології для протидії високоточним атакам.

Раян підкреслює, що необхідно усунути розрив між виявленням і знищенням, що потребуватиме скоординованих зусиль НАТО. Він також зазначає, що Росія використовує велику кількість застарілих систем, віддаючи перевагу кількості над якістю.

Витік документів Пентагону вказує на перевагу в кількості у Росії: у неї близько 5 000 артилерійських систем, з яких знищено тільки приблизно 20%. Україна отримала лише кілька десятків HIMARS і невелику кількість іншої зброї. Але навіть якщо ці системи менш ефективні, їх більша кількість може забезпечити перевагу.

Як змінити хід війни

Нові постачання зброї, включно з винищувачами F-16 і танками Abrams M1, дають надію на зміну балансу на користь України. Однак масштаб постачання відіграє ключову роль у зміні ходу війни.

Попри це, українські сили змогли завдати ударів углиб російських територій, що демонструє значний прогрес у військовій стратегії та використанні новітніх систем озброєння.

Україна все ще стикається з нестачею деяких типів далекобійних ракет і має обмежену кількість боєприпасів. Нестача такого арсеналу ускладнює оперативне просування. Майк Раундс, виступаючи на Галіфакському безпековому форумі, зазначив, що процес розгортання нової зброї та технологій йде повільно.

Збільшення постачання HIMARS та інших далекобійних боєприпасів стає ключовим для подолання цього паритету, однак це безглуздо, якщо Україні не вистачає базових боєприпасів. Це виклик не тільки в наданні нових технологій, а й у забезпеченні країни всіма необхідними ресурсами для протидії зимовим умовам.

Нестача артилерійських снарядів 155-мм калібру змусила Україну обмежити їх використання через дефіцит. Країни НАТО використовували свої запаси для надання Україні цих снарядів, але тепер прагнуть збільшити виробництво всередині своїх кордонів. Однак це може зайняти час.

Збереження сталого виробництва національної оборонної промисловості стає ключовим питанням. Україна вже проявляє певні успіхи в цьому напрямі, такі як створення українських морських безпілотників Seababy, що завдають серйозних ударів по Чорноморському флоту Росії. Однак, щоб впоратися з оборонними потребами, необхідно збільшити обсяг виробництва.

Так, Україна, прагнучи до нарощування виробництва всередині країни, веде боротьбу на кількох фронтах: активно на фронті бойових дій, усередині окупованих територій і навіть у Росії, де розташовуються склади та запаси, а також інформаційну війну, намагаючись переконати своїх союзників посилити підтримку.

Посилення оборонних спроможностей дасть Україні час для розроблення нових стратегій і застосування нових технологій, але також вимагатиме перегляду її стратегічних підходів і переконання НАТО збільшити свою підтримку. Це також враховує боротьбу з російською пропагандою, яка активно використовується для дискредитації українських чиновників. Попри підтримку з боку деяких політиків, в України з'явилися і нові противники, що може ускладнити отримання майбутньої допомоги.

Залужний наголошує на важливості досягнення інформаційної переваги, що дає змогу розуміти обставини на полі бою краще, ніж противникові. Навіть в умовах високої прозорості, де обидві сторони активно використовують розвідувальні технології, важливо не плутати цю прозорість із мудрістю в ухваленні рішень.

Важливу роль відіграє здатність не лише покращувати розвідку, а й робити її більш доступною. Нещодавно Люксембург та Естонія створили IT-коаліцію, мета якої — встановити зв'язок між приватним сектором та українськими військовими, щоб забезпечити доступ до сучасних технологій і програмного забезпечення. Ця співпраця вже приносить плоди, серед яких платформа SensusQ, що використовує штучний інтелект для обробки відео та інших даних у реальному часі.

Україна також використовує програмне забезпечення Palantir для цілей розвідки й розпізнавання облич. Ця система скоротила час від закупівлі до впровадження нових технологій збройних сил України до кількох тижнів і днів. Децентралізація збору та поширення розвідданих дає змогу військовим на передовій ухвалювати більш поінформовані рішення без необхідності покладатися винятково на вище командування.

Співпраця між Україною та партнерами з НАТО відіграє ключову роль у поліпшенні тактик і стратегій ведення війни. Це охоплює обмін досвідом і планування спільних операцій, що дають змогу ефективніше діяти на полі бою.

Що далі

На думку експертів, важливо, щоб партнери НАТО були готові адаптуватися з такою ж швидкістю, як Україна. Співпраця та обмін досвідом можуть стати важливим елементом успіху військових операцій і дозволити більш ефективно діяти в складних бойових умовах.

Майбутнє України у військовому аспекті залишається непередбачуваним, але найближчими місяцями вона та Росія, ймовірно, сконцентруються на ракетних ударах і безпілотних атаках замість великих наземних операцій через настання зими і оновлення сухопутних сил.

Москва, найімовірніше, зміцнюватиме свої оборонні позиції і вводитиме на поле бою велику кількість техніки, як нової, так і старої, включно з мінними полями, артилерією, винищувачами й ракетними установками.

Щоб просунутися вперед, Україні, можливо, доведеться знайти свої власні інноваційні рішення. Це може бути у використанні некерованих наземних машин для розмінування, мережевого об'єднання безпілотних апаратів для досягнення переваги в повітрі, прориву в галузі радіоелектронної боротьби або розробки ракет великої дальності.

Однак, крім пошуку нових технологій, важливо для України зберігати і покращувати тактику, яка зробила її сильним противником. Це враховує зміцнення міжнародної коаліції, ефективне використання наявного озброєння і гнучку адаптацію до мінливих обставин на полі бою.

Нагадаємо, 3 січня Військова розвідка Міноборони Великої Британії опублікувала звіт, у якому йшлося про те, що удари ЗС РФ по об'єктах військово-промислового комплексу України свідчать про їхній намір вести тривалу війну.