База, персонал, логістика: хакери з'ясували, як працює у РФ завод зі складання "шахедів" (фото)

Іранські дрони-камікадзе Shahed-136 стали ознакою масштабних обстрілів населених пунктів України і причиною загибелі цивільних українців. Яким чином вибудована система їх поповнення в арсеналі російських окупантів (постачання, власне виробництво), дослідив та оприлюднив сайт "Мілітарний".

Допомогла якомога більше дізнатися про цих безпілотників-вбивць успішна робота групи хакерів Prana Network, які на початку лютого цьогоріч зламали електронну пошту підставної компанії Sahara Thunder, пов’язаної з Корпусом вартових Ісламської революції (КВІР). Ця компанія мала у розпорядженні низку документів, завдяки яким вдалося дізнатися, що в РФ ще з квітня 2023 року працює завод зі складання дронів Shahed-136 з іранських запчастин. Наразі росіяни прагнуть у 2025 році запустити власне виробництво з потужністю 6000 дронів протягом 2,5 роки і коштуватиме це Росії 108,5 мільярда рублів.

Збірка БПЛА і готова промислова база

Ключовими підрядниками проєкту з виготовлення дронів є дві компанії — АТ "ОЕЗ ППТ Алабуга" та "Алабуга Машинери". Саме вони несуть відповідальність за кінцевий результат і контактують з іранською стороною. Вони також виступають платниками і кінцевими отримувачами продукції, яку постачає Іран. Конкретніше — вони відповідають за випуск механічних частин, фюзеляжу, певних елементів електроніки.

Виробничий комплекс вартістю 131 мільйон доларів розміщено на базі індустріального парку "Синергія", котрий надає виробничі площі для підприємства. Саме тут свого часу було створено пільгову податкову зону "Алабуга" і локалізовані іноземні компанії. Проте після того, як вони пішли з російського ринку через санкції, промислову базу та всю інфраструктуру було переформатовано під нові потреби. Тому так швидко й запрацювала збірка цих БПЛА, яку іранські інженери почали налагоджувати у січні 2023-го, а запустили вже у квітні торік. Іран повністю або частково передав усе необхідне, включно із верстатами, лініями з виробництва та складання. Все обладнання має іноземне походження, зокрема, є вироби з Тайваню (Chiah Chyun CT2-52YM) та Китаю.

Саме виробництво розміщене на кількох поверхах однієї будівлі. В них розгорнуто три паралельні лінії виробництва фюзеляжів, а також лінію кінцевого складання, де у готовий корпус встановлюються паливна система, механічні елементи та електроніка.

Зі знайдених документів також опосередковано випливає факт наявності на території економічної зони "Алабуга" підприємства площею 10 тисяч квадратних метрів, яке працює з електронними компонентами та програмним забезпеченням для іранських безпілотників. Але де саме воно розташовується, невідомо.

Проєкт заводу в Алабузі передбачає виробничий цикл, який здатен забезпечити випуск 10 виробів на добу при тризмінному режимі роботи. Річний темп виробництва, за планами, мав вийти на 2500 виробів на рік. Серед файлів було знайдено виробничу документацію, а саме документи СОП — архів стандартних операційних процедур, що є фактично інструкцією для працівників із докладним покроковим описом кожного етапу виробництва. Крім того, зазначається й очікувана собівартість дрона Shahed-136 — 48,8 тисячі доларів, при цьому левова частка витрачається на фонд оплати праці. Проте з документів стає зрозумілим, що замовнику ці БПЛА передають за ціною у 165,5 тисячі доларів.

Робоча сила

Завод зі складання БПЛА розрахований на цілодобову роботу у три 8-годинні зміни. На кожній зміні повинно працювати 882 людини. При цьому завод працює без вихідних та у свята, а щоб було кому працювати, встановлена підвищена оплата праці "для робочих і студентів". Згадка про останніх, найімовірніше, стосується розміщеного на території "Алабуги" навчального закладу "Алабуга Політех", що готує російських та іноземних студентів технічних спеціальностей. Сам навчальний заклад не приховує, що навчання включає активне залучення учнів до роботи на місцевих підприємствах.

Ця інформація підтверджується статтею у "Новій Газеті", в якій повідомлялось, що до виробництва безпілотників Shahed-136 залучаються підлітки віком 15-17 років – студенти "Алабуга Політех". Маються на увазі молодь з країн Африки та Азії, які навіть у штатному розписі позначаються як "мулати", "таджики". За інформацією видання, залучені до роботи на заводі студенти отримують зарплату у діапазоні 30-40 тисяч рублів, залежно від виконання плану (330-430 доларів). Крім того, понаднормова робота насправді жодним чином не компенсується.

Логістика з Ірану

Логістичне забезпечення трансферу технологій і готових виробів, а також фінансові операції здійснюються через іранську компанію-посередника Sahara Thunder, яку група хакерів Prana Network пов’язує напряму з КВІР. Також у файлах, що опинилися в розпорядженні хакерів, присутні накладні та договір на постачання зареєстрованою в ОАЕ компанією Generation Trading FZE різного обладнання та сировини (сталь, нікель) на десятки мільйонів доларів.

Для постачання комплектуючих та обладнання до "Алабуги" з Ірану, який у документах замасковано називають Ірландією, було розроблено три маршрути в межах так званого транспортного коридору "Північ — Південь":

• транскаспійський маршрут передбачає активне використання морських перевезень через Каспійське море із залученням російських, іранських, казахських, туркменських та азербайджанських портів;
• західний маршрут є повністю сухопутним та передбачає перевезення вантажів з Ірану до РФ через Азербайджан: Казвін — Решт — Астара — Баку — Самур — Махачкала — Астрахань;
• східний маршрут також сухопутний і перетинає Туркменістан та Казахстан: Горган — Акяйла — Берекет — Жанаозен — Мангістау — Бейнеу — Макат — Атирау — Астрахань.

Для доставки морем використовують стандартні 20-ти або 40-футові контейнери, в які завантажують ящики, що перевантажують у вантажні автомобілі або на залізничний транспорт. Першочергово для організації морських перевезень розглядалися компанії ТОВ "Сармат", ГК "Едванс Шиппінг" і ТОВ ТФ "ВТС-Экспедирование", але пізніше була обрана компанія ТОВ "Євразія шиппінг", яка організовувала перевезення великих партій вантажів. Показовим є той момент, що ця компанія має зв’язки з Міністерством оборони РФ через компанію-посередницю. Вона володіє лише одним кораблем – "Сулак" (ІМО: 9462859). Оскільки у Каспійському морі, згідно з даними моніторингових сервісів, відсутні спеціалізовані контейнеровози, ймовірно, що саме "Сулак" залучається до перевезення вантажів в інтересах Алабуги.

Фінансування проєкту та обмін технологіями

У документах фігурюють різні мільйонні суми в іноземній валюті, проте цікавим вбачається те, що Росія та Іран, перебуваючи під санкціями, вдаються до нетрадиційних способів оплати. Так, була опублікована низка документів, які свідчать щонайменше про два випадки передачі партій золотих зливків від компанії "Алабуга Машинери" до іранської компанії Sahara Thunder, яка є посередником у цій історії. Загалом у цих двох трансакціях було передано 3,85 тонни золота у зливках на загальну суму 224,8 мільйони доларів, що, втім, очевидно, не покриває повну вартість угоди. Тому цілком імовірно, що в межах угоди були залучені й інші форми бартеру.

Наприклад, цікавість викликає візит іранської делегації на підприємства холдингу АТ "Технодинаміка" у складі державної корпорації "Ростех", який відбувся у березні 2023 року. Можливо, що метою візиту був огляд тієї техніки, яку Росія могла б передати Ірану — варто згадати, що Іран підтвердив угоду про отримання від РФ ударних гелікоптерів Ми-28, винищувачів Су-35 та навчально-тренувальних літаків Як-130.

Локалізація нових моделей безпілотників

Інтереси російського військово-політичного керівництва щодо виробництва іранських безпілотників не обмежуються одним лише Shahed-136. Серед знайдених документів присутні дані про вивчення питань з випуску модернізованих зразків, що були представлені Іраном лише в останні роки. Йдеться про плани локалізації БПЛА, оснащених реактивним двигуном, системою захоплення цілей, дронів-ретрансляторів та розвідувальних БПЛА.

Передбачається, що відповідно до документів адаптація виробництва під випуск нових зразків безпілотників відбудеться "з найменшими витратами та у стислий термін", оскільки здійснюватиметься на тих самих лініях, що і Shahed-136 (фюзеляж, двигун, авіоніка). Була згадана і орієнтовна вартість нових дронів:

• МС-236 з ГСН — 900 тисяч доларів;
• М-237 реактивний — 1,4 мільйони доларів;
• 107 розвідувальний/ударний — 460 тисяч доларів.

Також може бути налагоджено випуск версії безпілотника Shahed-236 із двигуном внутрішнього згорання та станцією ретрансляції зв’язку, яка дозволила б збільшити дальність роботи.

Раніше військовий експерт Михайло Жирохов розповів, які цілі можуть атакувати Shahed із термобаричною БЧ. Такі заряди мають великі уражальні властивості, але не можуть пробивати перешкоди.

Нагадаємо, що у Росії показали модифіковані безпілотні літальні апарати "Ланцет". Новий БПЛА призначений для нанесення групового удару. З цією метою було розроблено пускову установку на кілька дронів. Є також індивідуальний пусковий контейнер.

Також зазначимо, що у російських ударних дронів "Ланцет" є система захоплення цілей на основі штучного інтелекту, але її відключили через помилки.