Розділи
Матеріали

"Спалив би Кремль": підліток з Маріуполя Богдан Єрмохін розповів про враження від полону в РФ

Олена Клименко
Фото: Радіо Свобода | Богдан Єрмохін

Після пережитих подій періоду бомбардування і окупації хлопець отримав психологічну травму, від якої не може оговтатися.

18-річний виходець з окупованого Маріуполя Богдан Єрмохін повернувся до України після того, як російські окупанти незаконно викрали його разом з багатьма іншими неповнолітніми дітьми та вивезли до РФ. Перед цим хлопець особисто звертався до президента Володимира Зеленського із проханням про сприяння у звільненні. Про те, що йому довелося пережити у Росії, Єрмохін розповів в інтерв'ю британському виданню The Telegraph.

За словами Богдана, йому, а також 30 іншим українським сиротам, довелося жити в Москві майже півтора роки, оскільки російська армія зібрала дітей у Маріуполі та депортувала їх всупереч їх волі. Він каже, що в травні 2022 року оборону Маріуполя припинили, після чого всіх травмованих сиріт доставили спершу до окупованого Донецька, а вже потім – до Москви. Вже там їх всиновили чи виховували державні службовці, змушуючи стати російськими громадянами та погрожуючи призовом на військову службу для подальшої участі у війні проти своєї країни. На той час Єрмохіну було лише 16 років, його батьки померли ще до початку війни.

"Вони поводилися з нами, ніби з мішками з картоплею, переміщали нас, не питаючи нашої згоди та не виявляючи жодної турботи. Перші місяці були розмитими. Я розумів лише те, що мені потрібно буде вийти", — каже Богдан.

"Бачив багато смертей і трупів"

Після повернення в Україну після втечі з Росії Єрмохін намагається відновитися в Києві. При цьому у його спогадах назавжди залишаться психологічні наслідки переживання депортації, дії, яку ООН назвала воєнним злочином. Водночас Богдан заявив журналістам, що охоче підпалив би Кремль, якби був старшим чи не таким вразливим.

В період бомбардування Маріуполя він більшу частину часу провів в підвалі шкільного гуртожитку біля міського металургійного комбінату "Азовсталь", яке стало місцем облоги в облозі та останньої оборони України в Маріуполі. Його знайомі розповіли про великі напади, такі як напади на драмтеатр, під час пошуку їжі чи води.

Зруйнований завод "Азовсталь"

"Було так багато смертей і багато трупів", – зізнався він.

Особливо болісним спогадом для Богдана Єрмохіна став момент, коли він тримав на руках 10-річну дівчинку, яка померла від поранення в грудну клітку. При цьому матір дівчинки також загинула через обстріли.

За словами хлопця, жінка, яка під час вагітності з’явилася на широко розповсюджених знімках після смертоносного нападу на міський пологовий будинок – і в оскароносному документальному фільмі "20 днів у Маріуполі" – є дальньою двоюрідною сестрою.

Звільнення як подарунок на повноліття

Наприкінці минулого року почали зростати побоювання за безпеку Єрмохіна, коли він наближався до повноліття – у листопаді йому виповнилося 18 років, і він отримав листа, зі змістом якого ознайомилися журналісти The Telegraph, у якому йому наказувалося з’явитися в комісаріат протягом місяця. Російські офіційні особи заявляли, що виклик був зроблений для протоколювання.

Про його біду стало відомо, коли адвокат Катерина Бобровська звернулася за допомогою до президента України Володимира Зеленського. Трохи більше ніж через тиждень він повернувся в Україну, прибувши на свій 18-й день народження, завдяки угоді, яка, як повідомляється, була укладена за посередництва Катару та ЮНІСЕФ.

"Я загорнувся в український прапор і стрибав від радості 10 хвилин", — сказав Богдан Єрмохін.

При цьому ані він, ані Бобровська не хотіли обговорювати точні подробиці його втечі, щоб захистити подальші зусилля з порятунку інших дітей.

Нагадаємо, 3 квітня 2023 року радник маріупольського міського голови Петро Андрющенко розповів, що вдалося знайти першого окупанта, який причетний до викрадення дітей з Маріуполя.

Також Андрющенко розповів 23 листопада минулого року, що російські загарбники створили комісії інвентаризації житла, які мають на меті виявляти потенційне підпілля та незадоволених громадян.