Індія "відроджує" застарілу російську ракету класу "повітря-повітря" Х-31П: яка мета

Міністерство оборони Індії планує інвестувати кошти в продовження терміну служби ракет повітряного базування Х-31П. Ці ракети стоять на озброєнні індійських літаків Су-30МКІ та МіГ-29. Про це 2 липня повідомив індійський ресурс IDRW.

Хоча видання натякає на те, що вони можуть замінити російські ракети Х-31П, примітно, що в самій документації, де йдеться про технічне обслуговування, ремонт, відновлення та подовження терміну служби, не згадується походження цих ракет.

Зазначається, що рішення стало несподіванкою з огляду на те, що Індія придбала ракети X-31P тільки у 2019 році.

Оглядачі зазначили, що приблизно тоді ж Міноборони Індії розмістило значне замовлення на суму 700 млн доларів, що включало 300 російських ракет класу "повітря-повітря" малої дальності Р-73 і 400 ракет середньої дальності Р-77. За даними російського ресурсу ЦАМТО, в цей пакет також входила нерозкрита кількість ракет Х-31П.

Крім того, за контрактом з АТ "Корпорація "Тактичне ракетне озброєння" на суму 462,7 млн доларів у 2014-2015 роках ВПС Індії отримали 500 керованих ракет середньої дальності класу "повітря-повітря".

Х-31П: що відомо

Протирадіолокаційну ракету Х-31П розробляли в ОКБ "Звезда" із середини 1970-х років. Пізніше на базі Х-31П було створено протикорабельну ракету Х-31А. Основна відмінність цих двох ракет полягає в типі головки самонаведення: Х-31П оснащена пасивною радіолокаційною ГСН, а Х-31А — активною.

Х-31П має металевий корпус великого подовження з радіопрозорим оживальним обтічником. Корпус ракети розділений на три відсіки, в яких розміщені різні прилади. Відмінною особливістю Х-31 є великі бічні повітрозабірники маршового двигуна, на яких закріплені крила і рулі.

• довжина ракети — 4,7 метра;
• розмах площин — 1,1 метра;
• маса — 600 кг;
• дальність польоту базової Х-31П — до 110 км;
• швидкість — до 700 м/с.

Ракета оснащується пасивною радіолокаційною головкою самонаведення (ГСН) ПРГС-5ВП або іншими системами з різними робочими діапазонами. Ці системи давали змогу засікати різні типи РЛС і наводити на них ракету, продовжуючи наведення навіть у разі вимкнення станції або використання перешкод.

Ракета має фугасну бойову частину масою 87 кг, що забезпечує надійне ураження радіоелектронних систем. Існують поліпшені варіанти бойової частини з неконтактним датчиком підриву, такі як Х-31ПК.

Експерти вважають, що продовження терміну служби X-31P пов'язане з цілою низкою чинників — від терміну придатності та терміну служби до різних меж використання, заснованих на її можливостях. Однак цікаво, чому ракета, придбана лише п'ять років тому, вже вважається "простроченою".