Два роки вибухам в Оленівці: чому слідство знайшло тільки двох винуватців у вбивстві українських полонених
Два роки триває розслідування вибуху в Оленівці та вбивства українських військовополонених. Проте, незважаючи на пріоритетність та важливість справи, українському слідству вдалося встановити лише кількох причетних. І то не до організації вибухів, а до ненадання медичної допомоги після вбивства. Всі підозрювані — громадяни України. Фокус розбирався, хто ці люди, та що заважає назвати відповідальних з числа громадян РФ.
Вибух в Оленівці та його наслідки
Зранку 29 липня 2022 року Україну сколихнула новина: на окупованій території Донецької області в Оленівській колоні, де перебували полонені захисники Маріуполя, стався вибух — загинуло понад п’ятдесят українських військовослужбовців, ще сімдесят були травмовані. Доля близько п’ятдесяти військовослужбовців тривалий час залишалася невідомою — їх прізвищ не було ані у списку поранених, ані у списку загиблих. Усі постраждалі — бійці бригади "Азов".
Як з'ясувалося згодом, два вибухи сталися не в одному з житлових бараків, а на території так званої промки — у приміщенні колишнього металообробного цеху, куди напередодні перевели майже двісті бійців цього підрозділу.
Серед них і старший солдат Сергії Алєксєєвич з позивним "Єнот".
16 травня 2022 року він, як й інші, у складі першої групи поранених за наказом найвищого керівництва країни, залишив "Азовсталь", склавши зброю. Того дня розпочалась так звана "евакуація захисників Маріуполя задля збереження життя". Першими виходили поранені. У Алєксєєвича куля застрягла в кістці лівої ноги — медики у бункерах "Азовсталі" дістати її не змогли.
З домовленостей між українською та російською стороною відомо: захисники "Азовсталі" мали припинити чинити опір та здатися у так званий почесний полон. Він мав тривати 3-4 місяці, все відбуватися за Женевськими конвенціями — загальноприйнятими правилами поводження з військовополоненими. Далі — захисників — від офіцерів до солдатів — обіцяли повернути на підконтрольну Україні територію або у треті країни.
Тим часом дружина Сергія Марія Алєксєєвич шукала підтвердження, що її чоловік вийшов з "Азовсталі", і він живий. Підтвердження отримала лише за кілька тижнів — з відео російських журналістів з Оленівки — серед багатьох українських військовополонених дівчина впізнала Сергія.
У перші дні потрапляння у полон майже тисячу азовців, й справді, зібрали в одному приміщенні, як військовополонених — у двох бараках оленівської колонії окупованої Донецької області. Деяким з азовців дозволили залишити особисті речі, деяким — вдалося навіть зберегти телефони. Для них в Оленівки організували харчування, дозволяли виходити на вулицю та читати книги. Бійці час від часу передавали вісточки додому. У них просили потерпіти трохи, що скоро всі зустрінуться.
Але від Сергія звісток не було. Марія шукала способи, як можна зв’язатися, та їй казали, що це неможливо.
"Я сподівалась, що обмін відбудеться незабаром. Сергій та інші азовці вийшли за наказом у надії, що їх швидко повернуть. Але стався вибух — усі домовленості були порушені", — говорить Марія Алєксєєвич Фокусу.
Після вибуху Марія знову сумнівалась, чи живий її чоловік. Списки загиблих свідомо не переглядала — боялась побачити знайоме прізвище. Але подивилась поранених — там знайшла чоловіка.
Потім дівчина побачила відео з лікарні. На відео російські журналісти запитували, що Сергій пам'ятає про вибухи. Він сказав: було два, після другого все запалало.
З того часу минуло майже два роки, а Марія не бачила свого чоловіка і не мала звісток про нього.
Розслідування: доступу до Оленівці немає
"Я особисто розпочав кримінальне провадження за щодо вибухів та вбивства українських військовополонених, як тільки з’явились перші новини. Це така неприємна ситуація для розслідувачів, коли ти розумієш що щось відбулось і потрібно діяти зараз, але ефективних інструментів немає, тому виходили з того, що є", — говорить прокурор Офісу генерального прокурора.
Вибухи в Оленівці вже два роки розслідує Служба безпеки України під процесуальним наглядом Офісу генерального прокурора. Слідчі і прокурори називають злочин резонансним, масштабним та цинічним та переконують: воно у пріоритеті.
За цей час допитано кілька десятків свідків: постраждалих з барака, військовополонених, які перебували на території Оленівки, медиків та родичів поранених та загиблих. За допомогою цих свідчень вдалося реконструювати події і провести слідчий експеримент, а ще проаналізувати супутникові знімки та отримати кілька десятків висновків експертів. Проте результати розслідування поки невтішні.
По-перше, за два роки нікому не вдалось отримати доступ до місця вибуху. А це ключова обставина для розслідування — місце події має бути оглянуте, вилучені речові докази. Звісно, ніхто і не очікував, що РФ пустить до Оленівки українських слідчих. Такий шанс могла би мати спеціально створена місія ООН із встановлення фактів трагедії в Оленівці, сформована одразу після вибухів. У її складі були досвідчені іноземні правоохоронці, які працювали у сфері національної та міжнародної безпеки. Проте проіснувала місія кілька місяців, і була розформована на початку 2023 року. Офіційна причина — неможливість доставити експертів до місця події та не отримання належних гарантій безпеки. Інших спроб потрапити на територію Оленівки не було.
По-друге, лише зі свідчень складно встановити причину вибуху. У тілах загиблих та поранених не залишилися уламки. які б могли вказувати та той чи інший тип зброї.
Наразі існує кілька версій, що стало причиною вибухів. Перша — використання артилерії: у барак влучило щонайменше два снаряди. Проте без наявних уламків боєприпасу розглядати якийсь конкретний вид зброї важко. Друга — закладена всередині барака вибухівка. Але після поселення у барак азовці обшукали все приміщення, нічого підозрілого не знайшли. Хоча, ймовірно, у старому виробничому цеху були й недоступні для огляду місця. Третя — комбінована атака та детонація. Зокрема, з використанням термобаричної зброї — засобу, який при високій температурі випалює все всередині. Російська версія про обстріл ракетами HIMARS не знайшла підтвердження — навіть сторонньому спостерігачу зрозуміло, що наслідки після її використання мали б бути у рази масштабними.
По-третє, досі не названі прізвища відповідальних — ані тих, хто безпосередньо вчинив обстріл, ані тих, хто віддавав наказ.
Хто причетний до вибухів в Оленівці
Очевидно, що до обстрілу могли бути причетні так званий начальник колонії та його перший заступник. Їх прізвища відомі. Це — Сергій Євсюкова та Дмитро Нейолов. Обидва — громадяни України, колишні співробітники правоохоронних органів, зрадники: ще 2014 року зрадили присязі та пішли служити у так звані правоохоронні органи "ДНР", контрольованого РФ формування на окупованих територіях Донецької області. В Оленівці вони не просто керували, але й контролювали все, що відбувається на її території. Зокрема, безпосередньо контактували з громадянами РФ — зі слідчого комітету РФ та федеральної служби безпеки РФ, які приїздили, проводити допити військовополонених, та федеральної служби виконання покарань РФ, яка організувала охорону колонії.
Юрист-міжнародник Андрій Яковлєв говорить Фокусу, що трагічні події в Оленівській колонії можна розділити на три складові. Перша — обставини нападу. Друга — події у перші години після вибухів. Третя — поводження з військовополоненими в цілому.
І першу складову — напад — наразі розслідувати найважче саме через відсутність доступу до місця вибуху. До того ж не відомо, які дії РФ вчинила на місці події, які докази вона зібрала, адже жодні матеріали не були направлені міжнародним експертам.
Другу складову розслідувати найпростіше. Бо йдеться про дії керівництва колонії після вибуху. І про них дають покази кілька десятків свідків. Зі слів постраждалих, адміністрація колонії не прагнула допомогти пораненим, не викликали швидкі, азовці просто стікали кров'ю на алеї біля барака. Від ненадання медичної допомоги після вибуху загинуло щонайменше дев’ятеро осіб. Прізвища п'ятьох встановлені. Серед них Владислав Солонський, про якого Фокус писав раніше.
У переддень річниці масового вбивства в Оленівці Офіс генпрокурора, за словами родин загиблих азовців, має оголосити підозри Сергію Євсюкову та Дмитру Нейолову. Це перші підозри за вибух в Оленівці. Слідство встановило, ці двоє причетні до воєнного злочину — відмові надати медичну допомогу військовополоненим.
Адвокат та фахівець у міжнародному гуманітарному праві Андрій Яковлєв говорить: "Держава, яка тримає в полоні, зобов'язана зберігати здоров'я та життя військовополонених. Відповідно до ст. 13 Женевської конвенції про поводження з військовополоненими, військовополонені завжди повинні бути захищеними", — говорить він. А й барак, де стався вибух, й алея, на якій зібралися поранені азовці — це зона відповідальності адміністрації колонії. А воно, безсумнівно, підпорядковувалася вищому керівництву РФ.
Ані Євсюков, ані Нейолов наразі недоступні українським правоохоронцям, вони перебувають на окупованих територіях Донецької області, керують іншим місцем несвободи, де утримуються також українські військовополонені. Проте у прокуратурі не сумніваються: рано чи пізно їх, та інших фігурантів буде затримано.
На міжнародному рівні: що робить ООН
Нагадаємо, після вибуху генеральний секретар ООН Антоніу Гутерріш оголосив, що проведе власне розслідування для встановлення фактів — переговори про доступ до місця події хоча і були тривалими, але зрештою безрезультатними.
За два роки після вибуху виявилось, що ООН все-таки проводить своє незалежне розслідування. Напередодні річниці в Управлінні із прав людини знову засудили дії РФ.
"Військовополонені захищені міжнародним гуманітарним правом, яке вимагає гуманного ставлення до них і зобов’язує державу, що тримає їх у полоні, гарантувати їхню безпеку. Смерть або серйозні поранення військовополонених мають стати предметом офіційного і ретельного розслідування з боку держави, що тримає їх у полоні. Будь-яка підозра щодо злочинних дій повинна розслідуватися швидко, ретельно, незалежно, неупереджено та прозоро, а винні мають бути притягнуті до відповідальності", — наголосили в ООН.
Там говорять, згадують: Російська Федерація не допустила спостерігачів ООН на цю територію, а також не проводилися інші незалежні експертні аналізи. Та навіть більше — достеменно відомо, що місце події не лише не було збережено, а й спотворено, а речові докази пошкоджені.
Тим часом у середині липня 2022 року Сергій Алєксєєвич подзвонив дружині. Зв'язок тривав лише хвилину. Він у тюремній робі сидів по той бік екрана та говорив, що очікує на обмін, звертаючись до президента України.
Уже понад рік РФ не повертає азовців через обміни військовополонених. Зокрема, й поранених під час вибуху в бараці. Неофіційно перемовники від України говорять, що вони пам’ятають про гарантії виходу з "Азовсталі", але не можуть вплинути на Росію.