Слід Вагнера. Хто винен у вбивстві українських військовополонених в Оленівці

Оленівка: зафільмований злочин

Зранку 29 липня Україну сколихнула новина: на окупованій території загинули або були вбиті понад п’ятдесят українських військовослужбовців — за попередньою інформацію бійців полку МВС "Азов". Ще сімдесят були травмовані. Доля близько п’ятдесяти військовослужбовців залишилася невідомою — прізвищ немає ані у списку поранених, ані у списку загиблих. Цю інформацію повідомили російські медіа та проросійські Телеграм-канали.

На той момент вже було відомо: трагедія сталася не в одному з шести бараків, у яких утримуються військовополонені та цивільні, а в ангарі на території так званої промислової зони. Саме туди напередодні перевели близько двохсот "азовців", яких раніше утримували в окремому бараці на території Оленівської колонії.

Одразу ж росіяни обвинуватили Україну у застосуванні американської зброї РСЗВ HIMARS. Мовляв, "прицільно били по бараках, де утримуються полонені українські військові, які почали співпрацювати зі слідством". Натомість свідки події говорять, що вони чули лише вибух, а після нього — крики.

Згодом на територію колонії в Оленівці допустили кількох так званих російських журналістів та фотографа, який співпрацює зі світовою агенцію Reuters.

На фото та відео — ангар, у якому колись розташовувалося виробництво. Всередині не лише якесь устаткування, а й обгорілі двоповерхові ліжка.

"Ніяких уламків на цьому відео не помітно. Якщо б це було влучання HIMARS, вони б точно були, — говорить Фокусу військовий експерт Михайло Жирохов. — Як і не видно вирви від падіння. Те, що росіяни показали як рештки ракети від HIMARS — можливо, і рештки, але взяті з іншого місця — у Запорізьській або Херсонській області, на місці реального потрапляння. Рештки вже почали іржавіти, а такий процес починається за кілька днів і навіть тижнів".

Експерт також звертає увагу, що на відео ліжка стоять, а не розкидані.

"Тільки продавлені від людських тіл. Від HIMARS чи "Урагану" такого бути не могло, у них реактивний снаряд для ураження. Якби він був застосований, ми би побачили не обгорілі тіла, а розірвані. Ми бачили наслідки потрапляння "Урагану", наприклад, в чергу за хлібом в Чернігові. До того ж видно, що потім була пожежа. Після "Урагану" не буває пожежі".

Висновок Жирохова: найімовірніше люди загинули від застосування термобаричної зброї. Її зазвичай використовують для руйнації фортифікаційних споруд при вуличних боях. Вистрілюють у вікно, випалюється все всередині: протягом 10-15 секунд зберігається дуже велика температура — 2500°С.

"Цього недостатньо, аби тіла згоріли вщент, але щоб обгоріли — цілком. Найбільша температура в епіцентрі, а далі менша. Думаю, вони стріляли у вікно, аби була максимальна кількість загиблих", — додає Михайло Жирохов.

Розслідувачі спільноти InformNapalm також підтверджують: росіяни могли використовувати саме термобаричні боєприпаси — РПО-А "Шмель" або МРО-А. Про їх застосування говорять і в Офісі генерального прокурора.

Наразі достеменно не відомо, де саме перебувають військовополонені, які отримали травми. За джерелами Фокусу, їх відвезли у кілька лікарень Донецька, зокрема, у міську лікарню №19 та "лікарню Калініна". Більшість отримали опіки, деякі перебувають без свідомості.

Відповідальні за вбивства в Оленівці

За наявною інформацією української розвідки, вбивство українських полонених в тимчасово окупованій Оленівці Донецької області здійснили найманці зі складу приватної військової компанії "Вагнер".

Михайло Жирохов говорить, що зараз не питання у тому, хто був виконавцями, і не у тому, наскільки жорстокими можуть бути "вагнерівці", а у тому, що з самого початку РФ задекларувала, що не відпустить бійців "Азову".

Тому Росія намагається всіма способами уникнути передачі військовослужбовців, пригальмувати обмін, незважаючи на домовленості та гарантії з боку місії ООН та Міжнародного комітету Червоного хреста (МКЧХ), яких було досягнуто у травні — напередодні так званої евакуації захисників "Азовсталі".

Після трагедії в Оленівці є два варіанти: або під тиском міжнародної спільноти може відбутися швидкий обмін поранених, або процес буде знову затягуватися на невизначений термін.

Поки експерти схиляються до другого — після Оленівки процес обміну призупинять. Не випадково до полонених і на місце трагедії не допускають представників МКЧХ.

Що стосується контролю над колонією, то він суворий. Його здійснюють не місцеві колаборанти — "днрівці" несуть охорону по зовнішньому кільцю, а представники Російскої Федеральної служби виконання покарань, серед яких весь час відбувається ротація.

Між тим важливо зауважити, що задум щодо певних дій за участі "азовців" на території колонії в Оленівці, очевидно, у росіян був. Оскільки з травня бійців утримували в одному, ізольованому від інших бараці, а за кілька днів до вбивства несподівано перевели в ангар з набагато гіршими умовами — приміщення, яке ніяким чином не облаштоване для утримання людей — там немає води, туалету. Тому ми можемо говорити, що цих 193 людей хотіли на певний час відокремити від інших.

Відповідальність РФ: від ізоляції до санкцій

"Відбулась цілеспрямована страта військовополонених", — переконаний Олександр Мусієнко, керівник центру військово-правових досліджень. На його думку російське військове та військово-політичне керівництво не змогло пробачити українським оборонцям Маріуполя успішну оборону міста, нанесення їм людських втрат та збитків.

"Оборона "Азовсталі" стала одним з символів цієї війни. Думаю, це була цілеспрямована помста. Звичайно, в порушення всіх норм міжнародного права. Це жахливий злочин", — говорить Мусієнко.

"Найкращою відповіддю на нього має бути продовження боротьби, відбивання російської агресії, нанесення непоправних втрат, взаємодія із Заходом, аби отримувати більше високоточної зброї, — продовжує він. — І звісно, Україна має докласти максимум зусиль, аби притягнути Росію до відповідальності на міжнародному рівні. І очевидно, що це можна зробити через визнання Росії державою яка вчиняє геноцид українського народу на міжнародному рівні. І такий проєкт є у сенаті США — про визнання Росії державою-спонсором тероризму".

Це важливо, по-перше, з політичної точки зору — продовження ізоляції Росії і путінського режиму.

"Якщо чиниться геноцид проти народу, то держави-учасниці, підписанти Конвенції про запобіганню геноциду можуть вживати будь-які заходи, аби попереджувати і запобігати подібному. Тобто кожна з держав має право вирішувати, яку допомогу надавати. Хтось діятиме через збільшення фінансової підтримки або введення додаткових економічних санкцій — додає Мусієнко. — По-друге, важливі санкції проти держави, яка визнається державою-терористом. Треба чітко окреслити, що Путін веде війну, вчиняє терористичні акти, і тому його варто прирівняти до угруповання, з яким не може бути справ та домовленостей, економічних зв'язків".

Звісно, злочин в Оленівці має бути розслідуваний належним чином, а винні понести покарання. Але сподіватися, що таке більше не повториться, не варто. Багато хто звертає увагу, що раніше РФ не вдавалась до масових вбивств військовополонених. Але раніше РФ і не запускала сотні крилатих ракет і не скидала авіабомби по цивільним об’єктам.

"Росія та росіяни відчувають безкарність, адже ні у світі, ні у самій Росії нікого до відповідальності ще притягнуто не було. І важливо, що у Росії немає осуду подібних дій. А це означає, що росіяни свідомо йдуть на такі кроки. І у російському суспільстві сіється ненависть до України та всього українського, і ця ненависть має давати якісь результати для підтримання цієї ненависті, аби задовольняти внутрішньо-політичний запит у Росії. Вони використовують такі історії як вбивство азовців як елемент внутрішньої політики", — переконаний експерт.

І історія з полоненими "азовцями" найкраще підходить для цього "внутрішнього ринку".

"Азов" Росію дуже дратує. Всередині країни росіянам важко було б пояснити, чому "азовців" (а читаємо: "нацистів"), проти яких вони й борються, мають віддати на обмін.

"Азов" роками демонізували, його називали максимальним злом, з яким вони борються. Це ті "нацики", яких вони хочуть денацифікувати. Переконаний, у Росії планують організувати "Нюрберг-2", — додає і Михайло Жирохов.