Розділи
Матеріали

Без зв'язку, питної води та довіри, але з надією на ЗСУ: як зараз живе Покровськ (фото)

Тетяна Вишневська
Фото: Влад Абрамов / УНІАН | Раніше Покровськ був глибоким тилом, але лінія фронту неухильно наближалась

Таке бажане для РФ місто перетворилось на тінь себе у минулому. Центральні вулиці спорожніли, молодь виїхала, а комендантської години немає лише чотири години на день. Попри це, частина жителів вперто залишається у місті — вдома.

Покровськ у Донецькій області, який так прагне захопити Росія, поступово перетворюється на місто-привид. Про це йдеться у репортажі "УНІАН", опублікованому 23 вересня.

Ще у серпні Покровськ чіплявся за ілюзію мирного життя в тилу, поки лінія фронту наближалась. Кілька разів на тиждень місто страждало від хаотичних обстрілів ЗС РФ. Люди виїжджали, а магазини й аптеки зачинялися. Однак ще декілька тижнів тому на вулицях можна було побачити мам із маленькими дітьми та підлітків.

Нині ж, як зазначають у ЗМІ, місто стало "блідою тінню" себе ж. Приблизно місяць тому у ньому проживали 48 тисячі осіб, з яких 5 990 — діти. Нині йдеться лише про приблизно 16 тисяч дорослих та 200 дітей.

Фото з місця подій
Фото: Влад Абрамов / УНІАН

Раніше Покровськ був символом глибокого тилу. Тут бували військовослужбовці, приїжджали забрати посилки, сходити у супермаркет, полагодити машину, поїсти в піцерії та відпочити. Також місто стало другим домом для багатьох переселенців, які прагнули залишатися ближче до своїх тимчасово окупованих домівок.

Покровськ перебував між двох світів. Місцева влада з одного боку споруджувала укриття, з іншого — витрачала гроші з бюджету на кущі троянд у центрі. Нині ж цими вулицями майже не користуються, вдень на них можна побачити одиниці машин, хоча світлофори продовжують сумлінно регулювати рух.

Вікна крамниць у Покровську закриті OSB-плитами. На дошках оголошень можна знайти лиш одну пропозицію — перевезення. Ті продуктові й аптеки, які ще не зачинились, працюють лише кілька годин на день.

Фото з місця подій
Фото: Влад Абрамов / УНІАН

Комендантська година у місті триває більшу частину доби — з 15:00 до 11:00 наступного дня. За цей час жителі мають встигнути сходити в магазин, набрати води, підзарядити телефон та зробити важливі дзвінки. Зв’язку, як і електроенергії, у деяких районах немає, тож для спілкування з рідними доводиться проходити декілька кілометрів.

Продукти у Покровську є, хтось готує їжу "на цеглинах", у когось залишилися печі. Однак без холодильника наготувати на кілька днів неможливо. З водою ситуація складніша — питної немає вже багато тижнів. Місцеві носять баклажки з водою.

Літня жителька міста розповіла, що молодь повиїжджала, а люди похилого віку залишилися. Вона пояснила, що не знає, куди їхати, та не має такої фінансової можливості. Інша жінка розповіла, що вже переїхала з Криму, потім з Маріуполя й втретє — з району Металіст, що межує з Мирноградом. Тепер їхати кудись вона не налаштована.

"Там уже дому немає, там вулиці вже немає! Пробиті всі дахи. Винесені усі вікна. Набридло бігати! Хоча… Хоча, може, й доведеться тікати. Але як? У мене тут мати, яка нікуди не хоче їхати, та тітка після інсульту. Ми питали якісь варіанти, пропонували поселити в якихось задрипаних селах", — поділилась переселенка.

Фото з місця подій
Фото: Влад Абрамов / УНІАН

У Покровську продовжують працювати комунальні служби та вивозити сміття. Шахтарі досі ходять на роботу, хоча помитися після зміни не можуть, лише якщо принесуть воду з собою.

Колишній шахтар Васильович заявив, що поїде, "тільки якщо притисне". Він пояснив, що стільки років працював у шахті та "усе наживав", тож не хоче все втратити. З його слів, "страшно, що бахкає", але є надія, що оборонці вистоять.

"Виїхати — це один одяг взяти і то, все не візьмеш. Немає таких грошей, щоби найняти перевізників. Треба мати якусь силу, щоб усе кинути", — наголосив пенсіонер.

Фото з місця подій
Фото: Влад Абрамов / УНІАН

Жителі Покровська хочуть вірити, що зруйновану інфраструктуру можна відновити. Одна жінка навіть обурилася "такому ставленню". Вона заявила, що містян "кинули спеціально", щоб виїжджали.

Інші місцеві поскаржилися на відсутність програми з переселення. З їхніх слів, місцевих привозять на два тижні у спортзал або стайню, а потім просять на вихід. Орендувати ж житло — недешеве задоволення, а для пенсіонерів і зовсім недоступне.

Водночас журналістам під час перебування у Покровську прийшло повідомлення з номером "гарячої лінії". Там пояснили, що з міста ходять автобуси, зокрема в Павлоград, звідки можна виїхати евакуаційним потягом. Переселенців селять на заході країни у гуртожитках та приватному секторі.

Фото з місця подій
Фото: Влад Абрамов / УНІАН

Волонтери розповіли, що є навіть готові віддати житло переселенцям безоплатно. Однак лікарка та волонтерка Людмила Кривошапка пояснила, що жителі Покровська — зневірені. Вони все життя збирали гроші, важко працюючи в шахті та втрачаючи здоров’я, а потім втратили все, включно з довірою.

Зі слів Кривошапки, частіше за все чоловіків та дітей тягнуть евакуюватись жінки. Вони знаходять, хто, куди і як вивезе, за що будуть жити на новому місці, де зможуть отримати допомогу тощо.

Нагадаємо, офіцер із позивним "Влас" розповів, що ЗС РФ почали перекидати на Покровський напрямок додаткові резерви. З його слів, ворог розраховує захопити Покровськ до сезону дощів.

Аналітики DeepState проінформували, що 21 вересня російські окупанти просунулись у Донецькій області. Також вони мали успіх у селі Макіївка на Луганщині.