Нанесли Z-тки і V-шки на машини: як українські морпіхи прорвалися на "Азовсталь", —"Волина"
Під час оборони Маріуполя українські морські піхотинці здійснили один із найризикованіших маневрів — замаскувавшись під російські війська, вони прорвалися через ворожі блокпости та дісталися "Азовсталі". Зокрема, цей крок дозволив сотням бійців приєднатися до гарнізону й утримувати останній рубіж спротиву в повністю оточеному місті.
Про це в інтерв’ю "Українській правді" розповів захисник Маріуполя, морський піхотинець Сергій "Волина" Волинський. За його словами, ранок 24 лютого 2022 року він зустрів на командному пункті батальйону. Близько четвертої години ранку почалися масовані авіаційні та артилерійські удари. За його словами, у перші дні повномасштабного вторгнення військові не до кінця усвідомлювали масштаб катастрофи, яка насувалася.
"З 2014 року мій особистий підрозділ виконував завдання тільки на Маріупольському напрямку. І там всі позиції, місто, всі комунікації були нам знайомі і звичні. І нам здавалося, що нашого досвіду і бойового потенціалу вистачить для того, щоб відбити якісь атаки і намагання противника", — пояснив він.
Однак дуже швидко стало зрозуміло, що ситуація принципово інша. Як пояснив Волинський вирішальну роль зіграла чисельна та технологічна перевага російських військ, а також повна відсутність у захисників Маріуполя ефективної протиповітряної оборони. За його словами, українські підрозділи фактично залишилися без підтримки Повітряних сил, і це дало противнику можливість безперешкодно завдавати ударів із повітря.
Він нагадав, що російські війська змогли подолати відстань від кримського перешийку до Маріуполя за лічені дні, через що місто опинилося в оперативному оточенні. Морська піхота тримала оборону настільки довго, наскільки це було можливо, однак, за словами Волинського, спротив коштував надзвичайно дорого. Бої точилися буквально за кожен метр — за будинки, підвали й навіть зруйновані квартали. Усе це вимагало надлюдських зусиль і призводило до великих втрат.
"Прорив був 12 квітня. До цього часу велися дуже жорстокі бойові дії. Морська піхота не відразу опинилася на заводі імені Ілліча. Ми до останніх можливих епізодів тримали першу лінію, яка була підготовлена в інженерному порядку", — пояснив військовий.
Також він додав, що на завод морпіхи потрапили не за планом, а внаслідок постійного тиску противника, який поступово відтісняв українські сили з займаних позицій.
Після зникнення командира бригади Володимира Баранюка і усвідомлення повної безвиході ситуації бойовий дух у бригаді суттєво впав. Як зазначив Волинський, на тому етапі всі можливі варіанти розвитку подій виглядали вкрай негативно. Водночас підрозділи, які безпосередньо перебували на передовій, у більшості ухвалили рішення прориватися на "Азовсталь".
Він пояснив, що командування розглядало два основні сценарії: прорив у напрямку Запоріжжя або концентрацію сил на "Азовсталі". За словами Волинського, від головнокомандувача Збройних сил України Валерія Залужного надійшла вказівка рухатися саме на "Азовсталь", хоча командир бригади з цим рішенням категорично не погоджувався. Спроби прориву на Запоріжжя були здійснені двічі, однак обидві завершилися невдачею й призвели до значних людських втрат.
"Я не хочу говорити неправду, точні цифри ніхто не знає. Ми можемо сказати, що у нас була бригада, яка, безумовно, несла санітарні і бойові втрати, але я думаю, що 70% бригади залишалися живими. Зі мною на "Азовсталі" вийшло дві сотні людей морпіхів і десь 40 людей з інших підрозділів", — відповів військовий журналісту на питання щодо втрат.
Як українські морпіхи прорвалися на "Азовсталь"
Описуючи сам прорив на "Азовсталь", Волинський зазначив, що ризик потрапити в полон був максимальним. Для маскування військові нанесли на техніку символи, які використовували російські війська, та рухалися центральними вулицями міста з вимкненими фарами, не зупиняючись на блокпостах. Завдяки ефекту несподіванки близько 250 людей змогли пройти через ворожі позиції та дістатися заводу.
"Ми нанесли собі Z-тки і V-шки на машини, і прямо через центральний вихід комбінату по центральних дорогах міста на вимкнених фарах проїхали. Не зупинялися на блокпостах. Кулеметник з позивним "Батя" крикнув їм: "Свои!" – і так ми проїхали на "Азовсталь"", — розповів він.
За його словами, усвідомлення того, що "Азовсталь" стала останнім рубежем оборони й що шансів на прорив із боєм майже немає, не перекреслювало відчуття полегшення. Військові були щасливі, що змогли врятувати життя та зберегти підрозділи.
Оцінюючи підсумок цих подій, Волинський наголосив, що порятунок частини гарнізону став результатом зусиль багатьох людей — від міжнародних лідерів і дипломатів до журналістів і небайдужих громадян у різних країнах. Окремо він висловив вдячність президентові Туреччини Реджепу Таїпу Ердогану за його роль у процесі звільнення українських командирів із полону.
Раніше захисник Маріуполя Дмитро "Орест" Козацький розповідав, що у російському полоні ворог намагався зламати "азовців" психологічно, і він не знав чи існує взагалі Україна.
Також Фокус писав, що, за даними Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, протягом повномасштабної війни з РФ до України з неволі вдалося повернути понад половину захисників "Азовсталі".