"Голодні ігри" за житло біля фронту: чому військові змушені платити по 30 тис. грн за "руїни", — ЗМІ
Військові, які виконують завдання поблизу фронту, змушені самостійно шукати житло в умовах гострого дефіциту та завищених цін. У прифронтових містах оренда часто коштує дорожче, ніж у великих обласних центрах, хоча умови проживання залишаються вкрай низькими.
Як йдеться у сюжеті на YouTube-каналі "Bihus.info", ситуація із забезпеченням житлом для військових залишається неврегульованою і продовжує загострюватися. Самі журналісти називають ці пошуки "голодними іграми", адже варіантів житла, куди готові заселити військових, критично мало.
"Вздовж лінії фронту з житлом туго. Воно наче є, але попит такий, що відкривається велике поле для маніпуляцій. Ціни постійно ростуть і не мають жодних обмежень, а для військових часто виставляють окремі умови. Тут житлом вважається все, що має дах над головою. Сарай — це житло, літня кухня — теж житло. Знайти щось більш-менш нормальне навіть на короткий термін дуже складно, бо власники неохоче здають такі варіанти", — пояснюють у сюжеті.
Зокрема, ведуча випуску Олександра Федорко звернула увагу на різкий контраст між цінами та якістю житла в різних регіонах. Якщо у Києві чи Одесі за 30 тисяч гривень можна знайти пристойну квартиру, то поблизу лінії фронту за ті самі гроші пропонують занедбані помешкання або житло з мінімальними умовами. Наприклад, у Лозовій військові орендують двокімнатну квартиру за 30 тисяч гривень і змушені ділити її з власником.
"Зараз мої побратими живуть у Лозовій у двокімнатній квартирі разом із літнім власником і платять за це 30 тисяч гривень на місяць. Знайти житло там практично нереально, більшість варіантів уже зайняті або їх просто не здають військовим. Особисто я орендую в Донецькій області невелику літню кухню за 5 тисяч гривень, де фактично немає жодних умов для нормального проживання", — розповів військовослужбовець 38 ОБрМП Ілля "Тамада".
Бійці розповідають, що нерідко платять від 40 до 50 тисяч гривень за будинки чи квартири, які не відповідають заявленій вартості. У таких помешканнях часто виникають проблеми з технікою або комунікаціями, і орендарі змушені вирішувати їх власним коштом. Витрати ділять між кількома людьми, щоб хоч якось зменшити фінансове навантаження.
Складнощів додає і робота рієлторів, оскільки, за словами військових, посередники беруть значні комісії, інколи до половини вартості оренди. В окремих випадках вони пропонують додаткову оплату за можливість першими переглянути житло, фактично створюючи штучну конкуренцію.
"Є проблема і з рієлторами, які беруть до 50% комісії. Коли ми заселялися в будинок, нам сказали, що перед нами вже багато охочих, але запропонували заплатити більше, щоб отримати пріоритет у черзі. Ми погодилися, бо житло сподобалося хоча б за фото. У підсумку заплатили не 22 500 гривень, а 30 тисяч лише за те, щоб першими подивитися цей будинок", — розповів військовослужбовець 63 бригади Артур Дмитришин.
Ше однією проблемою на якій наголосили в сюжеті є упереджене ставлення до військових. Власники нерухомості нерідко відмовляють їм в оренді або встановлюють інші умови. Під час журналістського експерименту з’ясувалося, що ті самі квартири охоче здають цивільним, але не військовим. Також поширена практика, коли в оголошенні вказана одна ціна, а під час зустрічі вона зростає.
"На OLX часто вказують одну ціну, але коли приїжджаєш, виявляється, що цього житла взагалі немає. Натомість пропонують інший варіант і вже за вищою вартістю. Наприклад, нещодавно однокімнатну квартиру спочатку оцінили у 16 тисяч гривень, але на місці ціна зросла ще на дві тисячі", — розповів військовий Владислав.
Крім того, через високий попит власники житла часто обирають подобову оренду, яка приносить більше прибутку. У результаті навіть за високі суми військові не можуть знайти довгострокове житло. Іноді їм доводиться погоджуватися на проживання у приміщеннях, які складно назвати придатними для життя.
Зокрема, ще торік командирка медичної служби батальйону "Вовки Да Вінчі" Аліна Михайлова публічно заявляла про відсутність будь-якого механізму розселення підрозділів. Після отримання наказу на переміщення військові самі шукають житло, витрачають власні кошти і час, що напряму впливає на виконання бойових завдань.
Як зауважила Олександра Федорко, чинні механізми компенсації охоплюють лише частину військових і не покривають реальних витрат, а більшість мобілізованих узагалі не мають доступу до таких виплат. При цьому можливості використання комунального житла або викупу нерухомості для потреб армії залишаються нереалізованими.
"Механізми підтримки формально існують і їх можна було б розширити, зокрема за рахунок використання комунального житла, яке часто простоює. Йдеться не про складні реформи, а про базові рішення, які роками залишаються без змін. У підсумку складається враження, що держава ігнорує проблему доти, доки військові змушені самостійно її вирішувати і лише час від часу нагадують про неї публічно", — сказала ведуча.
Нагадаємо, що на початку року мобілізовані військовослужбовці в Україні отримали доступ до іпотеки за ставкою 3% у межах програми "єОселя", яка раніше була доступна переважно контрактникам. Зокрема, в січні банки вже почали оформлювати перші заявки.
Крім того, Фокус розбирався, як в Україні працюють державні програми житлової підтримки для військових і переселенців та чому замість простого механізму допомоги вони часто перетворюються на складну систему з різними умовами. Зокрема, через заплутані правила та обмеження заявники нерідко припускаються помилок і втрачають право на отримання компенсації.