Гроші є, але отримати складно: чому ветерани залишаються без житла

Після повномасштабного вторгнення питання житла стало одним із найгостріших для військових, ветеранів і внутрішньо переміщених осіб. Держава запустила одразу кілька програм підтримки — від грошових компенсацій до житлових ваучерів. Проте замість простого рішення люди часто стикаються з новою проблемою: складною системою, у якій легко помилитися.

Чому не всі ветерани можуть отримати компенсацію, як працює ваучер на 2 млн грн і в якому випадку допомогу можна втратити — розбирався Фокус.

Три програми — різні підходи

Сьогодні в Україні діють три основні механізми забезпечення житлом: грошова компенсація за належне житло, житловий ваучер для ветеранів зі статусом ВПО та компенсація за зруйноване або пошкоджене житло.

Попри спільну мету — допомогти людям отримати або відновити житло — ці програми працюють за різними правилами і мають різні умови. Саме це найчастіше і створює плутанину серед заявників.

Як пояснює керівниця ветеранського напряму ГО "Юридична сотня", юристка Ольга Термено, військові та їхні родини регулярно звертаються за роз'ясненнями, оскільки не завжди розуміють, на яку саме програму можуть розраховувати.

"До нас часто звертаються з одним і тим самим питанням — яку житлову програму обрати. Проблема в тому, що ці механізми відрізняються, і люди нерідко їх плутають між собою", — пояснює вона Фокусу.

Компенсація "за чергою": статусу недостатньо

Одна з найпоширеніших помилок — переконання, що статус ветерана автоматично дає право на отримання житла або компенсації. Насправді це не так.

Програма грошової компенсації, передбачена постановою Кабміну №719, передусім орієнтована на осіб з інвалідністю внаслідок війни І та ІІ групи, а також на родини загиблих військових. Однак ключова умова — перебування на квартирному обліку.

"Просто наявність статусу не дає права на отримання компенсації. Людина має бути офіційно визнана такою, що потребує поліпшення житлових умов", — наголошує Термено.

Подати заяву можна за місцем перебування на квартирному обліку — через структурні підрозділи з питань ветеранської політики, виконавчі органи місцевої влади або через ЦНАП. Саме там формується спеціальна комісія, яка розглядає заяву та перевіряє всі підстави для призначення виплати.

Процедура передбачає подання доволі об'ємного пакета документів. Насамперед ідеться про базові речі — паспорт, посвідчення ветерана або члена сім'ї загиблого, а також документи, що підтверджують безпосередню участь у бойових діях і родинні зв’язки. Окрему роль відіграють медичні документи, зокрема висновки військово-лікарської комісії, які підтверджують зв'язок поранень або захворювань із війною.

Крім того, заявник має надати рішення про перебування на квартирному обліку, а в окремих випадках — акт обстеження зруйнованого житла. Також перевіряється майновий стан: потрібні довідки про наявність або відсутність права власності на житло, зокрема станом на попередні роки, а для внутрішньо переміщених осіб — підтвердження відповідного статусу.

До пакета входять і додаткові документи — наприклад, довідка про відсутність судимості та письмова згода членів сім'ї на включення їх у розрахунок компенсації. Саме через таку кількість вимог ця програма залишається однією з найбільш складних з точки зору оформлення.

Ваучер на 2 млн грн: швидше, але з обмеженнями

Більш сучасним інструментом стала програма житлових ваучерів, яку держава запустила у 2025 році. Йдеться про спеціальний платіжний документ на суму до 2 млн грн, який можна використати для придбання житла, інвестування в будівництво, купівлі частки у нерухомості або як перший внесок чи погашення іпотечного кредиту.

Програма розрахована на учасників бойових дій та осіб з інвалідністю внаслідок війни, які водночас мають статус внутрішньо переміщених осіб. Сам ваучер є персональним — його не можна передати іншій людині, а строк дії обмежений п'ятьма роками.

Подати заявку можна кількома способами: через ЦНАП, нотаріуса або онлайн через "Дію". У разі подання через цифрові сервіси заявнику необхідно підтвердити склад сім'ї та надати згоду другого з подружжя на обробку персональних даних за допомогою електронного підпису.

Водночас сама процедура подання значно простіша порівняно з іншими програмами, адже система автоматично підтягує необхідні дані з державних реєстрів. Це дозволяє уникнути збору великої кількості паперових документів.

Після подання заяви її розглядає спеціальна комісія — рішення ухвалюється протягом 30 днів, а відповідь надходить в електронному форматі. Після цього отримувач самостійно обирає житло та домовляється з продавцем або забудовником про умови придбання.

Втім, попри гнучкість використання коштів, держава встановлює чіткі обмеження. Зокрема, придбане за ваучер житло не можна відчужувати протягом п'яти років, а купівля нерухомості у близьких родичів прямо заборонена.

Компенсація за зруйноване житло: головне — не статус, а факт втрати

Програма компенсації за зруйноване або пошкоджене житло, передбачена законом №2923-IX, працює за принципово іншою логікою, ніж інші механізми підтримки. У цьому випадку ключовим є не статус людини, а сам факт втрати нерухомості внаслідок війни.

Право на компенсацію мають не лише власники знищеного або пошкодженого житла. Йдеться також про замовників будівництва, інвесторів, осіб, які частково оплатили майбутнє житло, а також членів житлово-будівельних кооперативів, які фактично викупили квартири, але ще не встигли оформити право власності. У разі смерті власника подати заяву можуть і спадкоємці. Якщо ж мова йде про пошкоджене спільне майно багатоквартирного будинку, заявниками можуть виступати об'єднання співвласників, управителі або інші уповноважені особи.

Водночас держава визначає категорії, які мають пріоритет при розгляді заяв. Передусім це учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, мобілізовані після 24 лютого 2022 року, багатодітні родини, люди з інвалідністю І та ІІ груп, а також внутрішньо переміщені особи.

Подати заяву можна як в електронній, так і в паперовій формі. Зокрема, через портал "Дія" або звернувшись до ЦНАПу, органів соціального захисту чи нотаріуса. При цьому місце подання не прив'язане ані до поточного місця проживання заявника, ані до локації знищеного житла.

Важливо враховувати строки: звернутися за компенсацією можна під час дії воєнного стану, а також протягом року після його завершення — але лише щодо об'єктів, зруйнованих на відповідних територіях.

Кожен об'єкт нерухомості оформлюється окремо. Якщо житло перебувало у спільній власності, заяву можуть подати всі співвласники або один із них — за умови, що інші не заперечують. У такому разі подання однієї заяви вважається спільним рішенням.

Ключове обмеження, про яке часто не знають заявники, стосується поєднання програм. Як наголошує керівниця Ольга Термено, ці механізми є взаємовиключними.

"Скористатися можна лише однією з програм. Якщо людині вже виплатили компенсацію за зруйноване житло, вона більше не вважається такою, що потребує поліпшення житлових умов, а отже — не має права на інші види допомоги", — пояснює вона.

За словами юристки, саме нерозуміння цього правила часто призводить до помилок і завищених очікувань.

Нагадаємо, що 25 лютого Верховна Рада України ухвалила закон про посилення соціального захисту військовослужбовців і їхніх родин, яким встановлено максимальний розмір одноразової допомоги у разі загибелі — до 15 мільйонів гривень. Документ передбачає, що у цю суму входять усі попередні виплати, а також визначає порядок нарахування коштів родинам зниклих безвісти та загиблих захисників.

Також Фокус писав, що з полону повернувся військовослужбовець 24 окрема механізована бригада імені короля Данила Назар Далецький, якого тривалий час вважали загиблим. Спочатку юристи припускали, що його родина має повернути 15 мільйонів гривень, виплачених як допомогу у зв’язку із загибеллю, однак у Міністерство оборони України роз'яснили, що повертати ці кошти не потрібно.