Пожежа в степу. Хто стоїть за протестами в Казахстані та чому вони не мають лідерів
Протести в Казахстані тривають четвертий день, але досі в публічній сфері не сплив ніхто, здатний чи хоча б хтось, хто намагається говорити з владою від імені протестувальників. Чиста "низова пожежа", а для влади — "бій з тінню".
Що впадає у вічі щодо Казахстану. Протести тривають четвертий день, але досі в публічній сфері не сплив ніхто, здатний чи хоча б хтось, хто намагається говорити з владою від імені протестувальників. Чиста "низова пожежа", а для Ак-Орди — "бій з тінню". (Ақорда — у перекладі з казахського "біла ставка" — резиденція президента Республіки Казахстан — Ред).
Власне, це до моделей політсистеми, її дизайну. Там, де є легальна парламентська опозиція, вона завжди й очолює протести, буде такі трапляються. Там, де її немає, мимоволі — навіть тій самій пропаганді та спецслужбам — доводиться розповідати про таємних ворогів, закулісні сили, зовнішніх агентів тощо.
Альтернативна версія — те, що відбувається, є результатом внутрішніх соціальних проблем і протиріч, помилок управління, що це природний процес — надто невигідна для влади, оскільки її базова конструкція — "у Багдаді все спокійно".
Далі це питання підходу. Як зручніше — мати справу із "суб'єктною", інституціоналізованою опозицією, яка хоч якось може керувати протестним рухом, або виводити ситуацію в режим "бій з тінню", коли неминуче доводиться валити все на зовнішні темні сили?
Наведу забуту вже цитату Суркова з 2005 року: "Якщо провалиться спроба збудувати в Росії демократичне суспільство — отже, залишиться відтворювати поліцейську державу".
Важливо розуміти що. Спецслужби цілком ефективні в точковій нейтралізації політично активної меншини. Але вони безпорадні в роботі з явищами соціальної природи — тим самим внутрішнім напруженням, яке може виплеснутися майже "на рівному місці" — спочатку без вождів, і без гасел, і без особливої організації.
Нерозумно повторювати азбучні істини з підручника соціальної фізики, але суспільство, де є соціальна нерівність, яка лише поглиблюється зі зростанням економіки, та ще й із позитивною демографією — це ідеальний субстрат для революційного вибуху.
Можна скільки завгодно валити все на бейрутського зварювальника, але ж проблема не в ньому, а в трьох тисячах тонн селітри в центрі міста.