У тому зрушенні, яке за часи правління Ердогана відбулося в Туреччині від кемалізму до неоосманізму, чорноморський напрямок відіграє дуже важливу роль. Очима будь-якого "османіста" нинішній російсько-український конфлікт — це просто новий етап все тих же російсько-турецьких воєн, які велися останні сотні років.
"Кольорова революція" — це розкіш, доступна виключно суспільству, що перебуває на дуже високому рівні розвитку. Протести протестами, а водогін, каналізація й електричне освітлення повинні працювати, а кримінальні елементи, що вилізли під шумок, не повинні грабувати перехожих на вулицях.
Протести в Казахстані тривають четвертий день, але досі в публічній сфері не сплив ніхто, здатний чи хоча б хтось, хто намагається говорити з владою від імені протестувальників. Чиста "низова пожежа", а для влади — "бій з тінню".
Сьогоднішні спроби просунути контрабандою як нову об'єднувальну рамку для країн колишнього СРСР великоросійський націоналізм, "імперство" або ж "братство слов'янських / російськомовних / ще якихось там народів" — курям на сміх; ніхто під це не підписувався.
У локдаунів і "віддаленки", при всіх їхніх мінусах, є один важливий позитивний ефект: діти починають бачити не тільки те, як їхні батьки вечеряють чи дивляться кіно ввечері, але й те, як вони працюють. Відбувається передавання соціального досвіду, пов'язаного з працею.
На виборах у Росії останні двадцять років, за умов видимості конкуренції, постійно виграють одні й ті ж люди. Як це працює і чому результат завжди приблизно однаковий?
Чому одні суспільства прогресують, а інші, навпаки, зупиняються в своєму розвитку або занепадають, у величезній мірі залежить від того, який саме людський тип виявляється найбільш успішним у штурмі вершин соціальної піраміди.
