30 років без СРСР. Чому "русский мир" не зможе склеїти колишню імперію

Про Біловезькі угоди, тридцятиліття яких ми відзначаємо цього року, висловлю крамольну думку. Реальна точка розпаду СРСР — не 8 грудня 1991 року (дата підписання Біловезьких угод) і навіть не 22 серпня 1991 року, коли провалився ДКНС, а 14 березня 1990 року — момент, коли було скасовано 6-ту статтю Конституції СРСР про "керівну та спрямовуючу" ролі КПРС".

Поясню. У первісному ленінському задумі СРСР, з погляду "державного устрою" — це не зовсім держава. Це досить вільна конфедерація незалежних держав ("республік"), кожна з яких має фактично повний суверенітет — звідси і фраза в радянській конституції, про яку зараз регулярно бурчить Путін — "самовизначення аж до відділення".

Важливо

Загинути або вижити. Чому одні країни домагаються успіху, а інші занепадають

Єдність цього утворення забезпечувалася не "державними" або "наддержавними" механізмами, а за допомогою того, що в них була одна-єдина, спільна для всіх керівна Комуністична партія. Така архітектура, у межах, передбачала можливість необмеженого розширення аж до всепланетних масштабів — держава просто визнає компартію "керівною та спрямовуючою силою" та інтегрується в Союз.

І саме тому формула про самовизначення аж до відділення Леніна особливо не турбувала — якщо комунізм перемагає на всій "землі", куди, власне, "відокремлюватися"? І ця логіка працювала не лише у 20-ті, а й, наприклад, у 40-ті, коли Україна та Білорусь, якщо хтось забув, стали одними із засновників ООН.

Уся ця свистопляска з "новим союзним договором", Новоогарівський процес тощо, були очевидною агонією конструкції, з якої вже висмикнули головний стрижень, що несе. Як і референдум 1991-го, і ДКНС, і власне біловежська каламутна модель ССД-СНД — спроби зберегти хоч у якомусь вигляді єдиний простір від розпаду, на який він уже був приречений.

У цьому сенсі солженіцинська ідея, висловлена у відомому творі "Як нам облаштувати Росію", що, мовляв, прибери компартію і комуністичну ідеологію — і нічого не впаде, все залишиться так само — є велика брехня, інше питання, свідома чи несвідома.

І навіть для людей з антикомуністичними поглядами (а мої, наприклад, теж далекі від комуністичних) варто визнати: СРСР міг існувати як єдине ціле лише доти, оскільки існувала його головна та єдина історична місія — будівництво комунізму; скасовуєш цю рамку — разом із нею обов'язково розсипається і вся конструкція.

Сьогоднішні спроби просунути замість неї контрабандою як нову об'єднувальну рамку якийсь великоросійський націоналізм, "імперство" в дусі косплея петровського вестернізаторського проєкту, або ж "братство слов'янських / російськомовних / ще якихось там народів" — курям на сміх; ніхто під це не підписувався, і насамперед еліти тих самих "республік", яким дуже навіть у кайф почуватися суб'єктами (нехай як завгодно другорядними) світової політики, а не васалами московської бюрократії.

Це ж правильно й щодо "республік" усередині власне РФ, які тільки титанічними зусиллями утримали від повторення того ж трюка.

А тому немає нічого важливого в Біловезьких угодах. Абсолютно прохідна дата.

Першоджерело.