Революція та каналізація. Чому в українців вийшло, а в казахів – не вийшло

"Люди вийшли…", "мирний протест…", "незмінність…", "влада дістала…". Окей, подивимося на цю точку зору. Погодимося — а я, власне, і згоден — що масові протести найчастіше мають глибинні причини, що не зводяться до конфліктів еліт, підступів ворожих спецслужб і змов міжнародних терористів.

Але давайте під цим кутом проаналізуємо за свіжими слідами казахстанські події. Припустимо, у перші два дні мав місце мирний протест доведених до відчаю громадян (спеціально копіюю риторичні формули зі ЗМІ та пропаганди). Але потім, бачачи, що ситуація виходить з-під контролю влади, до справи дуже швидко підключився і кримінал, і різні незадоволені внутрішньоелітні групи, і, можливо, частина силовиків із цими групами афілійованих.

У результаті ситуація стала стрімко звалюватися в кривавий жах, підпали, мародерство й інші подібні радощі. Припустимо навіть, що навіть це — наслідок багаторічного перебування при владі авторитарного, кланового, закритого та корумпованого режиму, який готовий на все.

Важливо

Кримінал на вулицях замість зміни влади. Сім проміжних підсумків протестів у Казахстані

Але в мене, проте, крутиться на язиці просте запитання. У той епохальний історичний момент, коли демократично налаштовані мирні громадяни вільно та радісно скидають тиранію, що обридла, у якійсь столиці.

Чи мають ці люди, будучи теж демократично налаштованими патріотами, кидати свої робочі місця на очисних спорудах і трансформаторних підстанціях — і приєднуватися до протестувальників на площі, як їм велить у цей момент їхній громадянський обов'язок і почуття справедливості?

Важливо

Безглуздий і нещадний. Чому нинішній бунт лише зміцнить авторитаризм у Казахстані

Допустимо, ні. Вони, навпаки, як і лікарі в лікарнях, як і співробітники дорожніх служб, що чистять сніг на дорогах, і т.д., повинні зробити все для того, щоб мирне життя в процесі зміни влади не постраждало, і тому їхній борг, навпаки, полягає в тому, щоб залишатися в такі моменти на своїх робочих місцях.

Тоді хто ж іде на площу скидати тирана? Очевидно, виключно ті, від чиєї роботи жодним чином не залежить забезпечення нормального функціонування інфраструктури мегаполісу. Будь-які там люди вільних професій, студенти та безробітні — власне, вони, по ідеї, і мають репрезентувати на цій самій площі волю решти пригнобленого народу як його безумовно краща частина.

А ще в розвиненій, сучасній, цивілізованій державі ця сама влада повинна вміти одночасно вести під камери діалог із лідерами протестувальників за якимось круглим столом і стежити за тим, щоб у магазинах не закінчувалася їжа, у банкоматах — гроші, а кримінальні елементи, які вилізли під шумок, не бралися грабувати перехожих на вулицях.

Важливо

Уроки казахської. Чому націоналізм і корупція – поганий матеріал для держави

У решті випадків така спроба, якими б добрими та піднесеними були її початкові ініціатори, з близькою до 100% імовірністю призведе до обвалення ситуації в морок, хаос і війну всіх проти всіх — див. Дамаск-2011.

Коротше, горезвісна "кольорова революція" — це розкіш, доступна виключно суспільству, що перебуває на дуже високому рівні цивілізаційного й інституційного розвитку. Де сили, що протистоять одна одній, можуть бути не згодні одна з іншою щодо купи пунктів, але є базовий консенсус, що каналізація повинна працювати, а людей на вулицях не повинні вбивати; і будь-хто, хто його порушує, свій чи чужий, — за межею.

Власне, як і у тих, у кого є розкіш зміни влади шляхом виборів.

Мораль самі придумайте, певно.

Першоджерело.