Перевертні "Гри в кальмара". Чому популярний серіал постійно застає глядача зненацька
Південнокорейський серіал "Гра в кальмара" нашпигований приголомшливими трансформаціями: найбезпорадніший гравець виявиться наймогутнішим, нікчемний боржник — найбільш людяним, а родич, котрий переживає за члена сім'ї, — не потрібний своїй рідні.
Перший нетривіальний хід режисера Хвана Дон Хьока: дитячі ігри лежать в основі смертельного атракціону. Дитинство – це щасливий час і місце, куди доросла людина "тікає" у своїх спогадах, коли її важко, знищено. Тікати нікуди!
Повна непередбачуваність та диявольська винахідливість атракціонів – усе просто і страшно. Гра в кальмара на кшталт гри в пекаря в Україні: одні захищають головний майданчик, інші намагаються його зайняти. Та ж боротьба за місце під сонцем, але тут вона зі смертельними наслідками.
Територія та приміщення розфарбовані в яскраві кольори, як у дитячому садку або в ігровій кімнаті для малюків, але, по суті, це боргова в'язниця, що охороняється автоматниками, у якій слово "вибути" означає "загинути". Причому естетично все бездоганно — костюми, внутрішнє оздоблення на високому дизайнерському рівні.
Східний фільм пародіює західну капіталістичну парадигму: на ринку все має вартість, зокрема людське життя. Важливими є винятково конкурентні якості. Організатор фінансової компанії потужно аналізує під час гри всі ситуації, гангстер пускає в хід свої бандитські навички, самотня жінка намагається дорожче продати своє тіло, щоб знайти захисника. Жодні інші властивості — доброта, співчуття, залученість — для конкуренції не потрібні.
Важливо"Я хотів написати сюжет, який був би алегорією чи байкою про сучасне капіталістичне суспільство", — говорить в інтерв'ю південнокорейський режисер.
У цьому ігровому пеклі прообразом раю є розкішний бар з дорогою випивкою. А в самому приміщенні ігрової в'язниці наче глумливо звучать приємні мелодії Чайковського, Гайдна, Штрауса. Або джаз у виконанні Сінатри. За час фільму ми не чуємо жодного східного мотиву. Серед віпів — організаторів дійства також, мабуть, багато білих (ми побачимо лише одного, з якого зірвали золоту маску).
ВажливоТе саме стосується призової вечері: гравці їдять смажене м'ясо вилками та ножами — традиційних корейських паличок немає. Автор показує, що ці західні атрибути запроваджено до Південної Кореї. Капіталістична форма суспільного устрою принесла із собою культ наживи, коли звір витісняє людину і за зовнішньої привабливості всередині — хижацтво: чим більше конкурентів уб'єш, тим сильніше збагатишся. "Гра в кальмара" — це світ, де столовий ніж будь-якої миті може перетворитися на знаряддя вбивства.
Приголомшливі трансформації відбуваються і з героями: найбезпорадніший гравець виявиться наймогутнішим, нікчемний боржник — найбільш людяним, а родич, котрий переживає за члена сім'ї, — не потрібний своїй рідні. Дивуватиметься глядач неодноразово!