Краса підземного сховища. Який вигляд мають найнезвичайніші станції метро у світі

Ще на початку лютого українську архітектурну спільноту сколихнула сенсаційна новина — бюро Zaha Hadid Architects оголосило подробиці проєкту в Дніпрі. На замовлення міської ради британські архітектори зробили проєкт трьох станцій метро – Театральної, Центральної та Музейної.

Контракт із бюро підписали у 2018-му, і через три роки воно розробило як наземні споруди, так і внутрішні приміщення метро в притаманному бюро Zaha Hadid Architects стилі плавної геометрії. Як заявили архітектори, у дизайні станцій вони виділили історію міста як центру металургійної промисловості. Зокрема, для каркасних конструкцій мали намір використовувати перероблену сталь із місцевих ливарних заводів.

Над проєктом метро в Дніпрі працювала міжнародна команда: будівельними роботами займався підрядник із Туреччини, конструктивними рішеннями – фірма з Німеччини, фасадами – британці, а освітленням – компанія з Нью-Йорка. Завершити проєкт планували у 2025 р., проте ці плани порушила війна Росії з Україною, що розпочалася 24 лютого.

"Наш турецький підрядник зупинив усі роботи, частину персоналу евакуйовано. Ми налагоджуємо консервацію будівництва метро", — розповів Борис Філатов, мер Дніпра, на брифінгу 4 березня.

Цей проєкт був дуже важливим не лише для Дніпра, а й для всієї України. Адже Заха Хадід – єдина жінка серед плеяди найславетніших архітекторів світу. Вона — лауреат Прітцкерівської премії, тобто "Оскара" в архітектурі. Її архітектурний почерк був надзвичайно видовищним, зокрема завдяки використанню елементів стилю біоніки, який бере початок у природних формах і структурах і адаптує їх до будівель. Захи Хадід не стало у 2016 році, але бюро Zaha Hadid Architects продовжує працювати, створюючи проєкти в дуже характерному стилі. Це стосується як естетики архітектури, так і підходів до проєктів.

Крім того, бюро Zaha Hadid Architects виявило громадянську позицію та підтримало Україну, відмовившись від проєктів у Росії.

"Ми глибоко шоковані та засмучені конфліктом в Україні, тому поставили на паузу два проєкти, якими ми займалися в РФ", — зазначили представники бюро в коментарі архітектурному виданню Dezeen.

Заха Хадід бралася за різні жанри архітектури — від стадіонів і музеїв до таких, начебто, утилітарних речей, як метро. Цей підхід поширений серед зарубіжних архітекторів, для яких немає "надто низьких" жанрів або дрібних проєктів. Найтитулованіші фахівці не гребують дизайном невеликих приватних будинків, станцій метро, ​​зупинок громадського транспорту, і в кожному з цих об'єктів є простір для винаходів, творчості та краси.

Фокус розповідає, як цей підхід зараз працює з метро, ​​перетворюючи його на сучасний, іноді дуже футуристичний простір, що межує з мистецтвом.

"Поводитись пристойно і ввічливо не так вже й важко. Я стою в чергах, їжджу в метро, сама роблю закупи і везу дітей до школи"

Метро в Стокгольмі. Печерне мистецтво

Станція: T-Centralen та ін.

Місце: Стокгольм, Швеція

Проєкт: Пер Олоф Ультведт та ін.

Реалізація: 1975

Різноманітні рейтинги найкрасивіших станцій метро традиційно очолює Стокгольм із його підземним мистецтвом. Метрополітен шведської столиці налічує сотню станцій, 90 з яких оздоблені витворами більш ніж 150 сучасних художників. Тому часто говорять, що метро Стокгольма — це найбільша в світі артгалерея протяжністю 110 км.

Особливістю станцій є те, що в них використаний принцип органічної архітектури. Вони вирублені в товщі породи, яку не стали розгладжувати, а залишили природний, печерний рельєф. На ньому і працюють художники, фарбуючи камінь у яскраві кольори і візерунки, а також доповнюють інтер’єр скульптурами, панно і мозаїками.

Станція T-Centralen, відкрита у 1957 році в центрі міста, стала першою з мистецьким наповненням, проте нинішнього вигляду набула у 1975-му, коли художник Пер Олоф Ультведт наніс рослинні орнаменти на біле тло печерної стелі й стін. За його задумом, погляд на ці візерунки змусить пасажирів трошки уповільнитися і очистити свідомість на цій багатолюдній пересадочній станції біля центрального вокзалу. Так само, як ця, популярні серед любителів мистецтва станція Kungsträdgården біля королівського саду, пофарбована у зелений, червоний і білий кольори, а також станція Rådhuset у неймовірній червоно-рожевій гамі від художника-експресіоніста Сігварда Олссона.

Метро в Порту. Місцевий колорит

Станція: Bolhão

Місце: Порту, Португалія

Проєкт: Едуарду Соту де Моура

Реалізація: 2005

У португальському місті Порту метро частково наземне, водночас воно розкинулося широко і покриває сусідні містечка та аеропорт. 68 станцій всієї міської мережі спроєктував Едуарду Соту де Моура — найуславленіший португальський архітектор, Прітцкерівський лауреат, так само як і Заха Хадід.

У Моури було складне завдання розробити єдиний стиль метро і вписати його як у жорсткі містобудівні норми, так і в естетику історичного центру. Наприклад, рейки метро мають прокладатися на одному рівні з дорожнім покриттям, щоб їх легко могли проїжджати пожежники та інші рятівні служби. Крім того, за нормами рух поїзда повинен бути тихим і не перевищувати установлених норм на шум. Щоб виконати акустичні вимоги, архітектор помістив сталеві рейки на рухомі плити, набиті пінорезиною, які амортизують шум.

В історичному центрі Моурі треба було вписати станції у щільну забудову, тому він розробив мінімалістичні білі фасади, які водночас привертають увагу, а всі станційні служби організував вертикально, щоб вони не займали багато місця. Водночас сучасне оздоблення кореспондує з історичним — фасади станцій обкладені плиткою, близькою за виглядом до азулежу, традиційного португальського облицювання. Особливо ефектно це у випадку станції Больхау, розташованої поряд із Капелою душ, чи Святої Катарини, побудованою в XVIII столітті і повністю вкритою біло-блакитною плиткою азулежу.

Сучасний бруталізм

Станція: Fővám і Gellert

Місце: Будапешт, Угорщина

Проєкт: бюро Spora Architects

Реалізація: 2014

Коли архітектори з бюро Spora взялися за проєкт метро, у них було важке завдання осучаснити до стандартів XXI століття застарілі креслення своїх попередників, бо ідея прокладати нову гілку виникла у Будапешті у 1980-х. Одним із рішень стали стелі з перехрещених між собою залізобетонних блоків — вони слугують каркасом, який укріплює і заміняє традиційні колони. Водночас стелі мають ефектний вигляд, нагадуючи архітектурний стиль бруталізм, поширений саме наприкінці XX століття, а також сітку вулиць і трафік великого міста. Такі само перехрещені лінії створює освітлення станцій, а також оздоблення підлоги.

"Будапешт — місто еклектики, романтизму та традиціоналізму, воно живе у минулому. А наші станції мають стати іншим світом, вони мають бути в тренді", — так коментують архітектори свій проєкт.

Утім, знайшлося місце і традиційним елементам. Наприклад, тунелі станції "Геллерт" оздоблені яскравою мозаїкою з орнаментом, що закручується, мов вихор. Це реверанс оздобленню історичного готелю "Геллерт", розташованого поблизу. Він побудований на початку XX століття і має купальні, інтер’єри яких укриті мозаїками.

Метро в Неаполі. Вага особистості

Станція: Università

Місце: Неаполь, Італія

Проєкт: Карім Рашид

Реалізація: 2011

Карім Рашид — один із найвідоміших дизайнерів сучасності, що має у портфоліо понад 4 тис. проєктів у 40 країнах світу, а також сотні спеціалізованих нагород. Для його стилю характерне використання цифрового фрактального мистецтва — геометричні повторювані візерунки, яскраві "кислотні" кольори і обтічні футуристичні форми.

Тож коли неапольська влада запросила його поновити інтер’єр станції метро "Університет", він вдався до свого характерного стилю, щоб підкреслити молодіжний, прогресивний дух контексту станції. Типові геометричні візерунки покривають підлогу станції, а також показані на настінних панно. Крім того, характерні для Каріма Рашида і сміливі поєднання кольорів, наприклад рожевого, блакитного і жовтого, а також лави плавних обтічних форм і гігантські скульптури.

По відкриттю станції після реновації думки городян розділилися. Одним сподобався такий підхід, інші були обурені тим, що Рашид використав міський простір для самовираження. Та ця реакція була типовою, адже роботи Рашида завжди викликають у публіки бурхливі емоції.

Метро в Ченду. Безлюдний футуризм

Станція: Line 9

Місце: Ченду, Китай

Проєкт: бюро J&A і Sepanta Design

Реалізація: 2020

Наприкінці 2020-го в місті Ченду відкрилася перша повністю автоматизована лінія метро, включно з безпілотними потягами, які використовують стандарт зв’язку 5G для координації руху. Китайські та британські дизайнери, що проєктували інтер’єри 13 станцій, заклали у візуальне оформлення цей футуристичний дух — в обтічних формах колон та стель, освітленні, ніби позиченому з космічного корабля, та глянцевих поверхнях. Водночас автори проєкту постаралися втілити і традиції регіону. Так, Сичуань, столицею якого є Ченду, — один із центрів виробництва шовку в Китаї. Тому дизайнери оздобили станції метро рослинними візерунками, зокрема коконів шовкопряда. Також тут є картини місцевої природи з озерами і квітучим лотосом.

"Ці станції метро в Ченду мають бути не просто транспортом, а пам’ятним місцем, де пасажири можуть побачити футуристичне художнє вираження їхньої власної культури", — говорить про проєкт Реза Есмаелі, засновник бюро Sepanta Design.

Метро в Гельсінкі й Еспоо. Присвята архітектору

Станція: Aalto University

Місце: Еспоо, Фінляндія

Проєкт: бюро ALA Architects і Esa Piironen Architects

Реалізація: 2017

У 2017 році метрополітен Гельсінкі, столиці Фінляндії, продовжили на захід, до міста-супутника Еспоо і далі. Одна зі станцій метро розташована біля Університету Аалто, названого на честь найвідомішого архітектора країни. Алвар Аалто активно працював у 1950-х і власне спроєктував кампус університету з фасадами з червоної цегли.

У візуальному рішенні сучасної станції метро фінські архітектори віддали шану своєму уславленому колезі. Зокрема, стелі зі стальних трикутних секцій нагадують ту саму червону цеглу і візуально зближують кампус та інтер’єри метро. Також архітектори використали мідне облицювання та граніт у оздобленні станції — вони навмисне уникали скла, щоб надати дизайну більш природного ефекту, який дуже люблять скандинави. З тих само причин штучне освітлення на станції використано дуже економно, а перевагу надали природному, що досягає підземної частини через спеціальні шахти та повз ескалатори.

Метро в Нью-Йорку. Символ миру

Станція: World Trade Center Transportation Hub

Місце: Нью-Йорк, США

Проєкт: Сантьяго Калатрава

Реалізація: 2016

Після теракту 11 вересня місце в Нью-Йорку, де стояли башти-близнюки Всесвітнього торгового центру, відновлювали архітектори зі світовим статусом. Наприклад, меморіальну площу під назвою Wedge of Light проєктував Даніель Лібескінд, який збудував Єврейський музей у Берліні. А для створення станції метро запросили іспанця Сантьяго Калатраву, ще одного важковаговика світової архітектури. За його задумом, наземна частина станції, названа Oculus, має стати символом миру, бо за своєю формою нагадує білого птаха, що злітає з рук дитини, а вночі підсвічується, щоб "слугувати ліхтарем для всього району".

За словами архітектора, світло грає головну роль у цьому проєкті. Так, поміж "крилами" будівлі є велике вікно, яке щороку відкривають 11 вересня і в погожі дні. Завдяки цьому денне світло проникає у підземну частину станції, також оформлену у білій кольоровій гаммі з великими відкритими просторами.