Премьерная песня Вакарчука содержит тайный смысл – полемику с его хитом семилетней давности

"Квіти мінних зон" — це прем'єрний кліп "Океану Ельзи", знятий як короткометражний фільм. Пісня написана, за визнанням Святослава Вакарчука, кілька років тому, але вона стала особливо актуальною сьогодні. Вона — про українських офіцерів і солдатів, які періодично повертаються на гражданку, а потім знову йдуть на фронт. Але війна не відпускає їх удома — просто посеред вулиць Києва їм мерехтять вибухи: "Дихає війна… Мамо, це не сон!".

Ця річ звучить, наче полемічна відповідь Вакарчука самому собі на хіт семирічної давнини "Не твоя війна". Автор цю думку тоді так пояснив: "Твоя війна" — це боротьба із власними комплексами". Але сьогодні Святослав Вакарчук, коментуючи прем'єрне творіння, зауважив: "Війна зачепила всіх". Тому "Квіти мінних зон" саме зараз звучать неймовірно актуально.

"Квіти мінних зон" — зображення війни в Україні

Кліп-фільм починається з того, що український військовий дзвонить додому посеред квітучого поля та дружина з ним ділиться сімейними радощами — до їхньої дочки Маруськи "зубна фея приходила". Військовий каже дружині: "Скинь фотку. Кохаю тебе". І тут товариші по службі звуть його на бойовий пікап, який чекає вдалині: "Командир, давай!".

Вони їдуть серед квітучих лук, як раптом пікап виявляється у Києві. Неподалік вокзалу військові виїжджають на Толстого, перетинаючи Жилянську в районі Бізнес-центру "101 Tower", який блиснув у кадрі синім склом. А потім, прямо в центрі столиці, до них у пікап вантажать на ношах пораненого. Потім ми бачимо начебто мирну картину — командир у міському парку голиться на стільці, але лунає вибух.

Страшні видіння війни не покидають солдатів і серед української столиці. В основі відео — ідея режисера Олега Томіна, коли у кадрі одночасно відбуваються події у двох вимірах — у тилу та на фронті, точніше, ми бачимо поєднання цих двох реальностей.

У фіналі кліпу не актор, а реальний український військовий Юрій Кочевенко із позивним "Пікачу", командир окремої десантно-штурмової бригади, каже на камеру: "Ми раді, що завдяки нам люди ходять у бари та кафе. Вони хочуть жити та нормально працювати. Ми не хочемо, щоб хтось страждав із солідарності десь у тилу. Важливо, щоб про нас не забули. Ходіть у кафе — ми переможемо, приїдемо і до вас приєднаємося". Прекрасний фінал мініфільму.

Новий хіт "Океану Ельзи" допоможе бійцям на фронті

Під кліпом "Квіти мінних зон" — дані про збори на бойові пікапи, кліп створювався і з цією метою. Образ бойової машини проходить червоною ниткою через кліп.

"Кошти від монетизації кліпу та пісні на музичних платформах також будуть включені до збору. Більше переглядів, прослуховувань — більше зборів на пікапи!" — значиться під відео.

Святослав Вакарчук розповів у день прем'єри про цю свою роботу: "Пісня написана кілька років тому. Тоді вона ніяк не називалася. Написав я її під час першої фази російсько-української війни, коли Росія вже анексувала Крим і вдерлася на Донбас. Писав про Україну, про солдатів і офіцерів, які повертаються додому з фронту і потім знову їдуть назад. Про постійний пошук себе людей зі зброєю, про їхню взаємодію з суспільством, про посттравматичний синдром і як важливо з ним боротися. Але коли почалася повномасштабна агресія Росії, я зрозумів, що ця пісня набула нового змісту, тепер війна повністю змінила життя кожного: хтось розлучився з сім'єю, у когось бомба влучила у будинок, хтось втратив близьких, хтось з ранку до вечора займається не властивою собі роботою. Якщо до 24 лютого були ще люди, які могли думати: “Ця війна не про мене. Вона десь далеко на сході", то зараз таких людей не залишилося. І мені здається, що сьогодні ця пісня є особливо актуальною".

Важко не погодитись. У пісні "Квіти мінних зон" пронизливо звучить опис війни:

"Вона рве твої думки,

Бо на відстані руки

Тремтять сльози і бетон,

Цвітуть квіти мінних зон,

Дихає війна…

Мамо, це не сон!"

Але особливо цікаво, як слова цієї композиції Вакарчука контрастують із хітом "Океану Ельзи" 2015 року "Не твоя війна", де у приспіві звучало:

"Гілля калин нахилилося

Мамо, не тим ми молилися!

Скільки ще забере вона

Твоїх дітей, не твоя війна?"

У новій пісні "Квіти мінних зон" однозначно йдеться про "зовнішню" війну, а не про внутрішню. Хоча мелодії у цих двох рок-балад дуже схожі, але сенс, виходить, протилежний, немов Вакарчук відповів сам собі на пісню семирічної давності.

Мелодія треку "Не твоя війна" виразніша, але сенс нової речі — чіткіший. Хоча це не стосується головної метафори композиції: "квіти мінних зон" — маються на увазі "квіти вибухів" чи "квіти воронок від вибухів"? Чи, судячи з кліпу з великою кількістю літніх лугів, це "квіти мінних полів"?

Можливо, сам Святослав Вакарчук якось точно пояснить, що він мав на увазі. Хоча має повне право залишити це поетичною таємницею.