Рецензія на фільм "Людина, що біжить" 2025 Стівена Кінга: яскрава панк-естетика і висока динаміка

Футуристичний науково-фантастичний бойовик режисера Едгара Райта став більш буквальною екранізацією оригінального твору Кінга, ніж постановка 1987 року з Арнольдом Шварценеггером у головній ролі. До речі, останній з'явився в новому фільмі в несподіваній якості. Розповідаємо, яким вийшов один із найбільш довгоочікуваних фільмів 2025 року.

Про що фільм "Людина, що біжить" 2025

Перед нами — Бен Річардс (Ґлен Пауелл) — сумлінна і справедлива людина, сім'янин в альтернативному антиутопічному (або вже не дуже) всесвіті, а може просто — в недалекому майбутньому. Він втрачає джерело доходів, захищаючи співробітників та їхні сім'ї. Тепер йому належить вирішити складніше завдання: врятувати дочку, чиє здоров'я опинилося під загрозою через неможливість забезпечити їй лікування.

Бен вирушає на телестудію NetWork, яка перебуває в руках медіамагнатів, що поневолили населення системним зомбуванням. Зневірений батько погоджується стати учасником кривавого шоу "Людина, що біжить" і з цього моменту глядачі стають "заручниками" того, що відбувається на екрані. Такого динамічного фільму багато хто з нас не бачив уже давно!

Яким вийшов фільм "Людина, що біжить" 2025 з Ґленом Пауеллом

Режисер Едгар Райт створив футуристичний бойовик, взявши за основу оригінальний твір Стівена Кінга і дуже вільну його екранізацію 1987 року. Розбавив "суміш" сучасними гаджетами, передбачувано автомобілями недалекого майбутнього. Фоном для подій стала добре опрацьована і збалансована панк-естетика, популярна в епоху 1980-х. Щось аналогічне ми бачили в "Тому, хто біжить по лезу", у "Людині, що біжить" 1987 року, та й взагалі — у багатьох картинах періоду кінця минулого століття.

Щоправда, тепер така естетика — певна данина популярним кодам минулого, а не рутинне оформлення для більшості фільмів. І цей аспект додає краси всьому, що відбувається на екрані. А ще занурює нас у ностальгію за часом створення роману.

Актор Ґлен Пауелл вдало відтворив на екрані образ народного ополченця, який кинув виклик системі від абсолютної безвиході і зумів змінити правила гри.

Продюсер і власник телевізійної компанії — Ден Кілліан (Джош Бролін) — справжнє уособлення американських шоуменів кінця 1970-х років. У нього лякаюче біла посмішка, ідеальна укладка, дивна засмага і хитрий вираз обличчя. Він настільки милий, що відразу викликає острах і бажання його якнайшвидшого зникнення з кадру.

Панкової атмосфери картині додають і брудні розписані графіті вулиці, і підпільні борці за свободу. А ще в картині багато несподіваного гумору. Правильніше сказати — гумору в несподіваних моментах. Вони позитивно розбавляють атмосферу постійної напруги від високої динаміки подій.

Едгар Райт створив фільм, що відображає тенденції в літературі та кінематографі кінця 1980-х, паралельно зіронізувавши над темою і розбавивши її ефектною естетикою і божевільною динамікою.

Нагадаємо, раніше Фокус писав про біографічну документальну стрічку "Океан Ельзи: Спостереження шторму". У якій розповідалося про створення, становлення і процес перетворення на культову групи "Океан Ельзи".

Також ми розповідали, яким вийшов комедійний трилер режисера Йоргоса Лантімоса "Бугонія" з Еммою Стоун у головній ролі.