Борщ для друзів, любов до геології і модернізм: історія Василя Стуса, яку знають не всі

Василь Стус працював на шахті, викладав українську мову на Донбасі, любив модерністську поезію та знав кілька мов і перекладав відомих поетів та філософів. Фокус розповість більше про те, яким був легендарний український поет за життя.

Невідомий Василь Стус: цікаві факти з життя

Переважна більшість українців знають, що Василь Стус активно виступав проти політичних репресій в СРСР, був членом Української Гельсінської групи. За свою правозахисну та літературну діяльність він одержав тюрмні терміни за нібито "антирадянську агітацію та пропаганду". Із 47-ми років життя 13 провів у радянських слідчих ізоляторах, карцерах, камерах-одиночках, мордовських таборах, на Колимі, на каторжній роботі в шахті.

Але не всі знають, що Василь Стус до дисидентства — це молодий філолог, педагог і людина, яка вже гостро відчувала проблему русифікації, але ще не була відкритим політичним опонентом режиму.

Василь був наймолодшою четвертою дитиною в сільській родині. Коли йому було три роки, батьки перевезли його до міста Сталіно (нині Донецьк).

Василь Стус дуже добре вчився і закінчив школу із медаллю у 16 років. Відразу поїхав до Києва подавати документи у вищий навчальний заклад на журналістику. Однак йому відмовили, бо виявився "занадто малим" за віком.

Втім на факультет української філології педагогічного інституту у Сталіно його зарахували без вступних іспитів. Шкільна медаль давала таку пільгу.

Стус самотужки вивчив латину. Добре знав німецьку мову. Читав Гейне в оригіналі. В університеті на заняттях з німецької перекладав без словника.

Шкільне кохання змінило його плани на майбутнє

У 8–9 класах Василь мріяв про геологорозвідку. Сам згадував: любив мандри, самоту, спостерігати захід сонця, ліс і гру світла на воді. Геологічні експедиції здавалися йому ідеальним способом життя.

Але перелом стався в 9 класі. Закохавшись у дівчину, яку вважав "живим янголом", він захотів стати гідним її і почав більше читати. Натрапив на поему Івана Франка "Мойсей" — і після цього "забув свою геологорозвідку, а став літератором". Мрія про геологію так і залишилася нереалізованою, але любов до мандрів і природи пізніше проявлялася в його подорожах з друзями в 1960-х.

Борщ для друзів: яким Стус був у повсякденному житті

Уже в студентські роки та на початку 1960-х Стус формувався як поет європейського, модерністського спрямування. Стус перекладав Ґете, Рільке, Лорку, Бодлера, Кіплінга, Цвєтаєву, Єсеніна під псевдонімом Василь Петрик. Його переклади вирізняються глибиною і поетичною точністю. Добре знав німецьку, перекладав з неї, під час навчання навіть міг робити синхронний переклад без словника, сам вивчив латину. Знав чи не всі слов'янські мови, бо любив читати так сильно, що ще в дитинстві витрачав усі свої гроші на книжки.

А ще — написав десятки літературознавчих статей. У них він поставав як тонкий аналітик і водночас безкомпромісний борець за моральні орієнтири літератури.

Також цікавився екзистенціалізмом, європейською модерною поезією. Його власна лірика поєднувала українську традицію з елементами модернізму, експресіонізму, сюрреалізму.

У спогадах його друзів, зокрема, Василя Овсієнка та поета Івана Світличного — Василь Стус був людиною з глибокою внутрішньою гідністю й турботою про друзів. Також близькі друзі розповідали, що куховарство й спільні зустрічі були для поета способом створити атмосферу дому.

У 1960-х роках, коли Стус навчався в аспірантурі Інституту літератури в Києві, він жив у гуртожитку. Василь чудово готував і часто варив для всієї компанії велику каструлю справжнього донецького борщу.

Понад 250 віршів і незламність перед радянською системою

Поет двічі відбував покарання в таборах. У 1976-му році, під час першого покарання, написав відмову від радянського громадянства.

Наприкінці серпня 1985-го року Василя Стуса покарали за те, що він, читаючи книгу в камері, обперся рукою об нари. На знак протесту він оголосив сухе голодування, а в ніч з 3 на 4 вересня помер в таборі біля села Кучино Пермського краю. Дружині заборонили його похоронити в Україні. Лише після завершення терміну ув’язнення у 1989-му році рідні змогли перевезти його прах додому та перепоховали в Києві на Байковому цвинтарі.

Василь Стус залишив після себе понад 250 віршів, десятки літературознавчих статей, переклади й листи. Частину його спадщини було знищено, але те, що вціліло, стало золотим фондом української культури.

Також важлива частина спадщини Стуса — "Таборові зошити" і "Листи до сина", де він розкриває свій світогляд, моральні принципи й незламність.

Сьогодні для багатьох українців Василь Стус — приклад нескореності й безсмертя.

Нагадаємо, що 4 вересня 2026 року в Україні вводиться в обіг нова купюра номіналом 2000 гривень. Це буде найбільша банкнота, на якій зображено Василя Стуса, — українського поета-шістдесятника, одного з найактивніших представників українського дисидентського руху та мислителя.

Також актор, який зіграв Стуса в фільмі "Заборонений", виїхав за кордон.