Зношений атом. Чи з'являться в Україні нові АЕС і що зроблять з тими, що виробили свій ресурс

українські аес, атомна енергетика, безпека енергоблоків аес
Фото: Getty Images

Україна не збирається відмовлятися від атомної енергетики. Однак більшість енергоблоків вітчизняних АЕС незабаром можуть закрити через їх поважний вік. Фокус розбирався, як вирішують цю проблему і чи будуватимуть нові станції.

Сьогодні в Україні працюють 15 енергоблоків на чотирьох АЕС. Їх сумарна потужність — 13,835 ГВт. Вони виробляють близько половини електроенергії в країні. Термін експлуатації, встановлений при їх проектуванні, становить 30 років. Цей рубіж подолали 12 енергоблоків, але всім їм Державна інспекція ядерного регулювання України (Держатомрегулювання) продовжила терміни експлуатації на 10-20 років. Так, три енергоблоки Южно-Української АЕС (ЮУАЕС) працюватимуть до 2023-2030 років. Пʼять із шести реакторів Запорізької АЕС (ЗАЕС) — до 2025-2037 років, перший і другий блоки Рівненської АЕС (РАЕС) — до 2030-2031 року, а перший блок Хмельницької АЕС (ХАЕС) — до 2028 року. Наймолодші енергоблоки — на ЗАЕС-6 (експлуатується з 1995 року), ХАЕС-2 (з 2004-го) і РАЕС-4 (з 2004-го), їх проектний термін експлуатації не вичерпаний.

У Міненерго уточнюють, що терміни експлуатації продовжуються відповідно до індивідуальних програм для кожного енергоблоку. Рішення приймає Держатомрегулювання за результатами оцінки безпеки, яку проводять раз на 10 років.

"Результати оцінки технічного стану корпусів реакторів та інших критичних елементів свідчать про можливість безпечної експлуатації більшості енергоблоків протягом 60 років", — стверджують в Міненерго. Тобто теоретично українським реакторам і далі будуть продовжувати життя.

Важливо
Тарифами допомогли. Якою буде ціна на газ і електроенергію у 2021 році

Ольга Кошарна, експерт з атомної енергетики, підкреслює, що Україна аж ніяк не піонер у продовженні терміну експлуатації атомних станцій. Першими на такий крок пішли США, де з 150 реакторів близько 90 працюють понад свої проектні терміни. Схожі процеси відбуваються в Європі. Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ) фінансує експертну роботу і вироблення рекомендацій щодо управління старінням енергоблоків та їх довгострокової експлуатації, адже в 1970-ті, коли почала активно розвиватися ядерна енергетика, при проектуванні енергоблоків закладали консервативні підходи.

"Для енергоблоків критичний тільки стан корпусу. Якщо він не викликає зауважень, реактору продовжують термін експлуатації, оскільки інше обладнання можна оновлювати, — каже Ольга Кошарна. — В Україні на 12 енергоблоках замінили старі блоки управління на сучасні системи з високим рівнем безпеки, які виготовляють українські підприємства — Кропивницький "Радій" і сєверодонецький "Імпульс". Тому зараз ці блоки набагато надійніші, ніж на момент спорудження".

Українські АЕС: життя після терміну

Продовження термінів роботи реакторів відкладає їх виведення з експлуатації максимум на 20-30 років.

"До 2040 року термін експлуатації всіх працюючих сьогодні в Україні енергоблоків складе не більше 50 років. У майбутньому доля енергоблоків, які відпрацюють до 60 років, буде вирішуватися виходячи з міркувань раціональності та безпеки", — уточнюють в НАЕК "Енергоатом".

Процес виведення з експлуатації вже проходять енергоблоки Чорнобильської АЕС. Останній діючий там третій блок зупинили у 2020 році, проте роботи на станції продовжуються. У Міненерго уточнюють, що зняття з експлуатації енергоблоку загалом становить 55-60 років. Процес розділений на стадії: припинення експлуатації, остаточне закриття, консервація, витримка і демонтаж.

Термін експлуатації блоків АЕС — 30 років. Цей рубіж подолали 12 блоків, але Держатомрегулювання продовжила терміни їх роботи на 10-20 років

Всі етапи регулюються прийнятою у 2016 році концепцією зняття з експлуатації діючих атомних електростанцій України. Вона передбачає два способи демонтажу — невідкладений і відкладений.

"У першому випадку процес починається відразу після завершення стадії припинення експлуатації ядерної установки. У другому — блок перекладається у безпечний стан і витримується кілька десятків років, після чого починається демонтаж обладнання, систем, будівель і т. п. Оптимальним варіантом для діючих енергоблоків визначили відкладений демонтаж з витримкою 30 років", — розповідають в "Енергоатомі". Аналогічним чином з реакторами такого типу вчинять у Болгарії, Словаччині, Угорщині, Чехії та Росії.

Процес виведення з експлуатації не тільки довгостроковий, а й витратний. За інформацією Міненерго, вартість зняття з експлуатації енергоблоків ВВЕР-440 оцінюється у $ 288,1 млн. До такого типу відносяться найстаріші в Україні перший і другий енергоблоки РАЕС.

Виведення з експлуатації енергоблоків з реакторами ВВЕР-1000, яких в Україні 11, обійдеться ще дорожче — $ 367,1 млн. А загалом демонтаж 15 працюючих сьогодні енергоблоків коштуватиме більше $ 5 млрд. Однак експерти називають набагато значніші суми. "З досвіду інших країн, вивід одного блоку обходиться в $ 1 млрд, тому нам знадобиться близько $ 14 млрд", — коментує Юрій Корольчук, експерт Інституту енергетичних досліджень.

українські АЕС, ядерні енергоблоки, зняття з експлуатації
ГРОШЕЙ НЕМАЄ. Для виведення блоків потрібні ресурси, для цього навіть є спецрахунок у Держказначействі. Але грошей там дуже мало

Фінансуватися ці роботи повинні за рахунок резерву, призначеного для зняття з експлуатації ядерних установок.

"У світі буквально з першого виданого АЕС кіловата починають відкладати кошти у фонд зняття з експлуатації, але в СРСР такої практики не було. Тільки з 2005 року в Україні на законодавчому рівні ввели обовʼязкові відрахування на цю статтю", — розповідає Ольга Кошарна.

Кошти на виведення енергоблоків з експлуатації, починаючи з 2005 року, на спеціальний рахунок у Держказначействі перераховує "Енергоатом". У грудні 2020-го Рахункова палата провела аудит цього фінансового резерву і дійшла висновку, що він наповнюється у недостатніх обсягах, а акумульовані у ньому кошти знецінюються через інфляцію.

В "Енергоатомі" виправдовуються: "Для захисту коштів фінансового резерву від інфляції законодавством передбачено їх розміщення в державні цінні папери. Однак процедура не працює і реальні механізми захисту від інфляції відсутні". Загалом, за інформацією Рахункової палати, до початку жовтня минулого року в резерв перерахували трохи більше 80% від запланованого обсягу — 5,1 млрд грн (близько $ 178,5 млн).

Тонкощі зберігання відпрацьованого ядерного палива (ВЯП)

Одним з важливих питань атомної енергетики залишається поводження з небезпечними відходами. Стосовно радіоактивного відпрацьованого ядерного палива (ВЯП) у більшості країн дотримуються політики вичікування. Для ВЯП надають можливість безпечно зберігати на період 50-100 років з розрахунком на те, що в перспективі запрацюють технології повторного використання такого палива або його безпечної утилізації.

"ВЯП — цінний енергетичний ресурс, який можна використовувати для виготовлення палива майбутнього покоління реакторів, — розповідає Ольга Кошарна. — Такі технології розвиваються. У світі реалізуються десятки проектів ядерних реакторів малої та середньої потужності, де буде можливе використання повторно переробленого палива". Впровадження такої технології дозволить реалізувати замкнутий паливний цикл, що сприятиме збереженню ресурсів і зменшення відходів. Але це справа майбутнього. Зараз же алгоритм роботи з ВЯП в Україні передбачає його вивантаження з реактора і витримку в басейнах енергоблоків АЕС. Після цього відпрацьоване паливо трьох станцій (крім Запорізької) за традицією, що залишилася з радянських часів, вивозять на тривале зберігання з подальшою переробкою в Росію. ВЯП із ЗАЕС надходить на тривале зберігання в пристанційне сховище сухого типу (СВЯП), розташоване на майданчику станції.

Відмовлятися від АЕС Україна не планує. В "Енергоатомі" кажуть, що будуватимуть два енергоблоки на Хмельницькій АЕС

Для відпрацьованого палива Чорнобильської АЕС призначений сховище сухого типу СВЯП-2, розташоване у Зоні відчуження. Як зазначає Кошарна, це складна інженерна споруда, а не "ядерний могильник", як часто пишуть ЗМІ. Його будівництво фінансувалося з Рахунку ядерної безпеки, керованого ЄБРР. Добудовувала обʼєкт американська компанія Holtec International. В кінці 2020 року туди завантажили перший пенал з ВЯП ЧАЕС, який раніше зберігався у побудованому при СРСР СВЯП-1.

У 2015 році стартував проект будівництва в Чорнобильській зоні Централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива (ЦСВЯП) у відповідності з технологіями Holtec International. Туди буде надходити паливо з усіх українських станцій.

"Починаючи з 2021 року, після введення ЦСВЯП в експлуатацію вивезення ВЯП українських АЕС в Російську Федерацію повністю припиниться", — заявляють в Міненерго.

"ЦСВЯП — проект з багатостраждальною долею. Оскільки у нас в атомній енергетиці традиційно було сильним проросійське лобі в особі Юрія Бойка [екс-міністра енергетики] і Андрія Деркача [політика, екс-президента "Енергоатома"], проект гальмувався. В результаті ми втрачали час і щорічно платили по $ 200 млн Росії ($ 2 млрд за 10 років)", — коментує ситуацію Кошарна.

СВЯП, сховище відпрацьованого ядерного палива, українські аес, ЦСВЯП
МАЙЖЕ ГОТОВО. Сховище відпрацьованого палива побудоване у Чорнобильській зоні, воно буде приймати ВЯП з трьох АЕС країни

Чи запрацює ЦСВЯП найближчим часом — питання відкрите. У НАЕК "Енергоатом" стверджують, що будівельні роботи завершені. Зараз фахівці держкомпанії готують залізничну ділянку Вільча — Янів довжиною 43 км, а Укрзалізниця в квітні 2021 року має почати роботи по реконструкції та прокладання цієї ділянки. Процес пішов після того, як Кабмін передав цю ділянку залізниці на баланс "Енергоатому".

Як тільки роботи завершать, на майданчику ЦСВЯП почнуть приймати відпрацьоване паливо з РАЕС, ЮУАЕС і ХАЕС, що стане великим внеском в енергетичну незалежність України. На думку Корольчука, прискорити вирішення питання повинна необхідність утилізації відпрацьованого ядерного палива японсько-американської компанії Westinghouse, яке використовують кілька українських реакторів, адже Росія його точно не прийме.

Атом залишається

Світ не збирається відмовлятися від атомної енергетики, як може здатися із озвучених лідерами деяких країн заяв.

"Європа втратила пальму першості в атомних технологіях, оскільки Німеччина прийняла суто політичне рішення про закриття АЕС, — вважає Кошарна. — Зараз лідирують США і Канада, сильна школа є в Південній Кореї. У світі будується понад 50 реакторів, зокрема в Китаї, Індії, на Близькому Сході, навіть у таких забезпечених нафтою і газом країнах, як ОАЕ та Іран".

З досвіду інших країн, вивід одного блоку АЕС з експлуатації коштує $ 1 млрд, тому нам знадобиться близько $ 14 млрд

експерт Інституту енергетичних досліджень
Юрій Корольчук

Україна також планує розвивати атомну енергетику. Зокрема, пропонується завершити будівництво енергоблоків №3 і №4 на майданчику ХАЕС потужністю по тисяча сорок-сім МВт кожен з проектним терміном експлуатації 50 років. Їх почали будувати у 1985-1986 роках, проте в 1990-му роботи призупинили. Крім того, для заміщення енергоблоків, які вичерпують свій ресурс, передбачається будівництво нових потужностей на майданчиках діючих в країні АЕС. "Підготовчий етап добудови енергоблоків №3 і №4 ХАЕС завершено. На черзі будівельні роботи. Стан будмайданчиків відповідає проектним вимогам. Прилеглу територію очистили від чагарників і дерев, відкачали воду з турбінного відділення третього енергоблоку. Складено акти обстеження устаткування, яке зберігається на складах ХАЕС і може використовуватися для добудови", — повідомили Фокусу в НАЕК "Енергоатом".

Важливо
Гасіть світло. Як "зелений" тариф добиває АЕС і чому за це заплатить споживач

Одночасно "Енергоатом" розглядає варіанти створення заміщуючих енергоблоків на майданчику ЮУАЕС у межах проекту "ядерного острова". Він передбачає, що для введення в експлуатацію нових потужностей на 4-5 ГВт з 2030 За 2040 рік уже зараз необхідно вибрати реакторну технологію і проекти нових енергоблоків, пройти етапи ліцензування і провести всі передпроектні роботи.

Ольга Кошарна ідею відновлення будівництва двох енергоблоків Хмельницької АЕС не підтримує. Майбутнє української атомної енергетики вона бачить в реалізації проектів більш маневрених малих і середніх реакторів на площадках існуючих АЕС. Співрозмовниця Фокусу нагадує, що для розвитку цього напрямку "Енергоатом", а також Державний центр ядерної та радіаційної безпеки у 2019 році підписали меморандум з Holtec International про створення консорціуму з вивчення та впровадження в Україні технології малих модульних реакторів SMR-160.

"Побудова нових блоків, що здатних маневрувати, проектний термін експлуатації яких становить 50 років і може бути продовжений ще на 50 років, дозволить нам закрити вугільні ТЕС", — робить висновок Юрій Корольчук.