Ринкова вакханалія. Чому держава відпустила ринок палива, а бензину більше не стало

У нас останнім часом заведено обіцяти. Я розумію комунікаторів, які говорять про наміри як про ухвалені рішення, адже їм потрібно формувати заспокійливі новини. Коли до громадян приходить розуміння, що замість рішень їх годують обіцянками, постає питання — чим ви, чиновники, взагалі там займаєтесь?

Нам величезну кількість разів обіцяли, що "протягом тижня" криза на ринку палива буде врегульована. І держава фактично пішла з ринку, зняла будь-які обмеження, але, на жаль, нічого не зробила для насичення цього ринку.

Дурна позиція людей, які недовчитися. Вони думають, що енергетичні ринки можуть встановити ціни, які однаково влаштують і споживачів, і постачальників. Але це неможливо.

Трейдерам зараз вигідно обмежувати обсяги закупівель, бо це забезпечує високий, а часом ажіотажний попит, а отже, вони можуть встановлювати ціни, що не відповідають реальній платоспроможності споживачів.

Ситуацію заморожено, а уряд нічого не робить, щоб стимулювати постачання на ринок.

Кризи поки що немає, але вона буде, коли ціна 70 грн за літр позначиться на вартості всіх товарів і послуг у країні.

Способи вирішити проблемні питання ринку палива є. У нас війна. Під час війни можна зобов'язувати будь-кого завозити паливо в тій кількості, в якій необхідно. Це перше. Друге. Якщо паливо реалізується, необхідно стежити, як воно реалізується і за якою ціною. І якщо хтось дозволяє собі заради прибутку ховати маржу десь в опті, або встановлювати ціни, які економічно не обґрунтовані, то тоді потрібна дуже різка відповідь — аж до встановлення тимчасової адміністрації в компанії, як це відбувається у неплатоспроможних банках. А керівника такої компанії під арешт. І якщо він за кордоном, то під арешт тих, хто його туди пустив, я точно знаю, що кілька військовозобов'язаних керівників трейдерів зараз перебувають у Швейцарії, чому?

Важливо й те, що мають бути державні контракти про постачання палива, підписані тим самим Держрезервом щодо закупівлі певних обсягів на заводах Європи. Довгострокові контракти — на два роки. І мають йти централізовано постачання палива в Україну. І вони мають іти на задоволення потреб сил оборони, МНС, аграріїв.

У нас має бути паливо, обсяги якого гарантовано поставляються в Україну, і за тією ціною, яка є зрозумілою і стабільною, і тоді ми побачимо, що паливо не по 80 грн/літр може продаватися, а по 40-50 грн/літр. І тоді ми побачимо, що все, що завозять трейдери до нас на заправки зараз, — не те, що потрібно споживачам.

Нашим споживачам не потрібен бензин Євро-5, не потрібен дизель Євро-5, нікому не потрібнен — дві третини автомобілів у країні цілком влаштує Євро-3.

І якщо говорити про державу, то від неї потрібен, звичайно ж, прогнозний баланс, розподіл поставок — звідки, хто, через які пункти пропуску, скільки споживається і якої марки у яких регіонах.

Не повинно бути ринкової вакханалії, коли у західних регіонах є паливо, а на Сумщині його немає, бо туди не везе ніхто. Натомість держава вдає, що у віддалені від західного кордону області хтось самостійно за власним бажанням привезе бензин.