Двічі винні. Чи доводиться біженцям сплачувати податки в Україні і за кордоном

За даними ООН, станом на 16 травня у країнах Європейського Союзу зареєстровано понад 5,12 млн українців, які набули статусу тимчасового захисту. А всього в Європі знаходяться понад 8,2 млн біженців з України, повідомляють в Управлінні Верховного комісара ООН у справах біженців. Зрозуміло, що частина цих людей вже влаштувались на роботу в країні, де знайдено прихисток. Але є й багато таких, хто паралельно продовжує працювати на українських роботодавців дистанційно. Фокус дослідив, чи потрібно таким працівникам сплачувати податки в Україні, і чи можна уникнути подвійного оподаткування доходів.

Работа за тисячу кілометрів. Хто і як працює дистанційно у вимушеній еміграції

Сьогодні практика отримання коштів від бізнесу або віддаленого працевлаштування в Україні є доволі розповсюдженою серед українських біженців в різних країнах. Олександра Томашевська, податкова консультантка Київського центру підтримки і розвитку бізнесу, розповідає, що більшість громадян, у яких залишилися проєкти чи бізнес в Україні, продовжують отримувати дохід.

"Віддалене працевлаштування забезпечили ті компанії, для яких можливою є дистанційна робота. Наприклад, у нас бухгалтерські послуги надаються онлайн без прив’язки до офісу, і на сьогодні наші співробітники і співробітниці працюють з п’яти різних країн", — продовжує Томашевська.

Ігор Ясько, керівний партнер юридичної компанії Winner, підтверджує, що така практика дійсно є, бо до його компанії неодноразово зверталися клієнти з запитом на надання консультацій щодо питань віддаленої роботи, правильності оформлення відпустки у випадку знаходження за кордоном та правових підстав для звільнення працівника, який прагне працювати дистанційно, а роботодавець наполягає на офлайн-присутності.

"З досвіду нашої компанії можна зробити висновок, що у випадках, якщо роботу можна виконувати дистанційно, українці залишаються на посадах й працюють з-за кордону. Це, у першу чергу, ІТ-фахівці, маркетологи, спеціалісти з соціальних мереж, таргетологи (менеджери з реклами), викладачі, менеджери з продажів та інші", — уточнює Ясько. Втім, за словами співрозмовника Фокусу, якщо посада потребує фізичної присутності працівника за місцем розташування підприємства, роботодавець зазвичай намагається звільнити його через неявку на робочому місці.

За словами Ольги Черевко, керівної партнерки юридичної компнаії GLS, доходи з території України продовжують отримувати здебільшого IT-спеціалісти, які зареєстрували ФОП в Україні, а також працівники українських компаній з різних сфер бізнесу, якщо їх посади дозволяють працювати віддалено.

"Я бачу багато клієнтів, власників бізнесу, які так само є директорами в своїх компаніях, що продовжують отримувати зарплату на свої українські картки, проживаючи за кордоном. Власники українських компаній також отримують прибуток у якості дивідендів у випадку, якщо їх бізнес під час війни не зупинився й не працює в нуль", — продовжує Черевко.

За словами Яни Михайлюк, радниці, адвокатки TOTUM LF, поширеною ситуацією є отримання за кордоном доходів від підприємницької діяльності, зокрема, коли ФОП, зареєстрований в Україні, продовжує працювати з українськими чи іноземними контрагентами. Співрозмовниця Фокусу уточнює, що так працюють ІТ-спеціалісти, психологи, бізнес-консультанти, маркетологи, які особисто виконують роботу дистанційно, або ФОП з діючим бізнесом в Україні, що генерує дохід завдяки роботі найманих працівників.

Важливо

Пенсійна криза й праця до кінця життя. Що обіцяє українцям нова демографічна реальність

Хто кому винен. Де мають сплачувати податки українські біженці

Олександра Томашевська наголошує, що людина, яка проживає на території певної країни довгостроково, вважається податковим резидентом цієї країни, подобається їй цей факт чи ні. А податкове резидентство визначає юрисдикцію, де особа повинна сплачувати податки. Відповідно, українці, які отримують зарплату або інші доходи в Україні, з урахуванням того, що війна в Україні триває понад рік, вже стикнулися з питанням сплати податків у країні перебування.

"Подвійне оподаткування не загрожує лише у випадку, якщо громадянин переїжджає із країни в країну і не перебуває у жодній з країн понад 183 дні, — пояснює Олександра Томашевська. — Проте для жінок з дітьми, які вчаться у школі, це занадто складно. Тому у кожному окремому випадку людині треба вивчати норми міжнародних законів, щоб розуміти наслідки недекларування доходів з України у країні перебування".

Ігор Ясько пояснює, що в одних юрисдикціях для українців діє загальне правило про знаходження в країні від 183 днів; десь важливо, щоб біженці мали центр економічного інтересу — майно та активи, орендовану квартиру, абонементи в спортзал, а діти відвідували школу або садок; а десь, як в Ірландії та Литві в 2022 році, для біженців немає проблем з оподаткуванням, бо місцевий мінфін не вважає їх податковими агентами через те, що вони перебувають в країні вимушено.

"Податкова політика ЄС базується на принципах паритетности та справедливості. Й оскільки вся допомога українцям сплачується за рахунок податків європейських громадян, це означає, що стосовно українців немає жодного виключення щодо визначення статусу податкового резидентства та сплати податків", — пояснює логіку європейців Ольга Черевко.

За словами Черевко, в цілому податкове резидентство тієї чи іншої країни визначається за наступними критеріями:

• особа є резидентом тієї країни, де вона має місце проживання;
• якщо місце проживання є в обох країнах, тоді податкове резидентство визначається за центром життєвих та економічних інтересів;
• якщо неможливо визначити, де знаходиться центр життєвих інтересів, резидентство встановлюється за звичайним місцем проживання, де особа перебуває більшість часу;
• громадянство відіграє останню роль у визначенні резидентства.

"Навіть якщо центр життєвих та економічних інтересів буде спірний, для визначення місця звичайного проживання буде достатньо довести, що сумарно в іноземній юрисдикції людина перебуває більше днів, ніж в Україні. Винятком можуть бути лише особи, які нескінченно мандрують і не мають за кордоном власного і орендованого довгостроково житла. Але враховуючи, що більшість українських біженців — жінки з дітьми, такі ситуації навряд чи будуть поширені", — уточнює Ольга Черевко.

Тобто, на думку співрозмовниці Фокусу, якщо особа змістила центр життєвих інтересів в країну тимчасового захисту, бо, наприклад, діти пішли там в школу, гратися у доведення того, що вона є податковим резидентом України, не варто, бо ця позиція заздалегідь програшна.

Важливо

Українки, які виїхали за кордон, розлучаються з чоловіками: запитали в адвокатки, що відбувається

Як не платити двічі. Чи можуть українці за кордоном уникнути подвійного оподаткування

Отже, як доводять юристи, українці, які постійно проживають в європейських країнах, мають сплачувати податки саме там, у країні свого перебування.

За словами Ігоря Ясько, подвійне оподаткування стає реальністю, якщо податкова служба країни перебування починає вважати біженців своїми податковими резидентами, але при цьому з податкового резидентства України особа не виходить, довідку про сплату податків в іншій країні не надає й, відповідно, буде змушена платити податки і в Україні, і в країні перебування.

Співрозмовник Фокусу уточнює, що з більшістю країн ЄС в України підписані договори, угоди або конвенції щодо уникнення подвійного оподаткування, завдяки чому українці мають сплачувати податки або в Європі, або в Україні. В українському Мінфіні також наголошують, що саме в рамках таких двосторонніх міжнародних договорів й має вирішуватися питання запобігання подвійному оподаткуванню доходів українських біженців. Але ці механізми не дають українським біженцям однозначного вирішення.

"За загальним правилом, та країна, яка визнала громадянина України своїм податковим резидентом, не буде зараховувати ніякі утримані в Україні податки та вважатиме їх добровільно сплаченими платником. Чи буде Україна повертати податки українцям, які стали податковими резидентами інших країн, і як наразі буде вирішуватися це питання з урахуванням військового часу — невідомо", — пояснює Ольга Черевко.

Все вищесказане стосується зокрема і зарплати, яку людина отримує від українського роботодавця. Яна Михайлюк уточнює, що особа, яка набула статусу податкового резидента країни ЄС і виконує там роботу, податки з зарплати має сплачувати у країні резидентності, незалежно від того, хто є роботодавцем.

У приклад співрозмовниця Фокусу наводить Велику Британію, де, згідно з інструкцією податкової щодо сплати податків українськими біженцями, вказано, що особа, яка є резидентом Великобританії, для цілей оподаткування повинна сплачувати податок з зарплати у Великій Британії, а роботодавець з України має виплачувати зарплату без вирахування податку. Аналогічної позиції дотримуються, зокрема, й уповноважені органи Польщі і Німеччині.

"Відповідно до Конвенції про уникнення подвійного оподаткування з Україною, Польща матиме право оподатковувати трудовий дохід, пов'язаний з роботою, виконаною на території Польщі. В такому випадку роботодавець в Україні не виступає податковим агентом, і особа має самостійно займатися сплатою податків у Польщі, — уточнює Яна Михайлюк. — А якщо особа має місце проживання в Німеччині, на неї поширюються вимоги щодо необмеженого податкового зобов'язання, і її дохід від роботи за наймом також підлягає оподаткуванню в Німеччині".

З доходами ФОП ситуація також неоднозначна. Як приклад, Яна Михайлюк наводить Німеччину, де дохід від підприємницької діяльності за кордоном, отриманий податковим резидентом Німеччини, відповідно до Угоди про уникнення подвійного оподаткування, оподатковується в Німеччині, за винятком випадків, коли діяльність здійснюється через постійне представництво в Україні. У Польщі також практикується подібний підхід.

Яна Михайлюк зауважує, що положеннями конвенцій про уникнення подвійного оподаткування передбачена процедура узгодження, яка може проводитися між податковими органами України та іншої країни, однак це не може бути панацеєю для вирішення всіх існуючих питань.

За словами Ольги Черевко, податкова служба та Мінфін висловлювали готовність підтримувати українських біженців, які планують повертатися в Україну, в процедурах взаємного узгодження по договорам подвійного оподаткування з країнами тимчасового захисту. Щоб отримати таку допомогу, потрібно звернутися до Мінфіну. Але, співрозмовниця Фокусу попереджає, що ця процедура може бути довготривалою та надто складною, і немає жодної гарантії, що країна тимчасового захисту не визнає особу податковим резидентом й не змусить сплатити в ній податки, тоді як сплачене в Україні навряд чи буде повернуте українською податковою в обставинах війни та дефіциту бюджету.

Важливо

Податкова знатиме все. Коли запрацює автоматичний обмін інформацією України та ЄС

Зараз Олександра Томашевська закликає українських експертів і політиків припинити поширення дезінформації про сплату податків в Україні людьми, які не проживають в країні останній рік, й визнати, що Україна вже втратила велику кількість працюючих громадян разом з їхніми податками. Бо на думку співрозмовниці Фокусу, маніпулювання суспільною думкою і введення в оману щодо відповідальності біженців за недекларування чи несплату податків в Україні є нечесним.

"Уряду варто було б звернутися до європейських країн з проханням роз’яснити на офіційному рівні нюанси питання оподаткування у цьому конкретному випадку, адже обстріли території України тривають, як і війна, і певна категорія громадян України залишається в ЄС вимушено. Й ці питання вже ставлять ІТ-спільноти і Європейська бізнес-асоціація", — продовжує Ігор Ясько.

Важливо і те, що у 2024 році повинен запрацювати автоматичний обмін інформацією між податковою України та податковими ЄС. У фокусі уваги податкових органів опиняться українські громадяни, які мають рахунки за кордоном із чималими сумами залишку, здійснюють інвестиції у Європі, а також купують вартісні речі — будинки чи квартири на території Євросоюзу.