Автомобілі, прикраси, делікатеси, туризм: чи готові українці до обмежень під час війни

Нещодавнє дослідження "Рейтингу" спробувало з'ясувати думку суспільства щодо того, наскільки доречно зараз жити повноцінним життям і ні в чому собі не відмовляти. Респондентів запитали, який вислів їм ближче — "під час війни потрібно суттєво себе обмежувати в розвагах і покупках" або "потрібно намагатися жити повноцінним життям".

Про це пише Фокус у матеріалі "Купувати усе чи обмежувати себе: який вибір доводиться робити українцям під час війни".

Обмежувати себе чи ні: що кажуть результати нещодавнього опитування

Прихильників обмежень (60%) виявилося майже вдвічі більше, ніж тих, хто хотів би жити як завжди (36%). Цікаво, що ця пропорція майже не змінилася з червня 2022-го, коли відповіді розподілилися у співвідношенні 59% на 36%.

Респонденти розділилися за віком і доходами: цілком очікувано молодші та забезпеченіші значно більше хочуть жити повноцінним життям, ніж старші та бідніші. Залежно від регіону, віку, типу поселення й доходу схильнішими до обмежень виявилися жителі Заходу України (65%), громадяни віком 51+ (65%), мешканці сіл (62%) і малозабезпечені (69%). Натомість значно менше охочих себе обмежувати виявилося серед мешканців Києва (53%), молодих людей 18—35 років (50%), мешканців міст (59%) і забезпечених (51%).

Проте експерти не вважають, що такі результати свідчать про більшу патріотичність малозабезпечених чи, наприклад, громадян віком 51+. Найімовірніше, деякі казали неправду, бо не всі ж можуть і хочуть зізнатися, що не готові нічим поступитися навіть під час війни. До того ж, наприклад, у малозабезпечених просто немає грошей на "зайві" покупки та розваги, і патріотизм тут узагалі ні до чого.

Радіти життю чи обмежувати себе в усьому: чи відповідають результати реальній ситуації

Директор Економічного дискусійного клубу Олег Пендзин вважає, що результати цього дослідження не відображають фактичного стану речей. На його думку, проблема сьогоднішнього українського суспільства полягає в тому, що на словах кожен за загальну мобілізацію та скорочення споживання, але лише доти, доки справа не торкнулася особисто його.

Аналітик Аналітичного центру "Об'єднана Україна" Олексій Кущ упевнений: відповіді респондентів дослідження більше відповідають не реальності, а стереотипам поведінки та старим ментальним кодам, які закладені в багатьох ще з часів СРСР. "Якщо людина вважає, що зараз в економіці можна застосовувати методи, які працювали в період Другої світової війни — в усьому себе обмежувати, вводити картки й т.д., можна сказати, що ментально вона все ще перебуває в тому періоді", — зазначив експерт у розмові з Фокусом.

По-перше, пояснює аналітик, навіть 80 років тому жорсткі обмеження запроваджували далеко не всі країни, задіяні у війні. Здебільшого обмеження стосувалися ресурсів, затребуваних воєнною промисловістю, але кафе та ресторани ніхто не зачиняв.

По-друге, якщо в період Другої світової війни більша частина ВВП формувалася промисловістю, яку можна було перевести на воєнні рейки, то зараз понад 60% українського ВВП формує третинний сектор економіки — торгівля та сфера послуг. А цей сектор перевести на воєнні рейки неможливо.

"Питання не в тому, купуватиме споживач нові речі чи ні, — каже Олексій Кущ. — Поведінкова економіка говорить про те, що поведінка кожного споживача егоїстична: насамперед він хоче отримати найкращу якість за доступні для нього гроші. Роль держави в цьому — не обмежувати бажання споживача, не закликати його донатити замість того, щоб купувати товари, а створювати фінансові інструменти для зростання економіки в наявних умовах. Насамперед — це додаткові податки на предмети розкоші".

Експерт наводить конкретний приклад: якщо людина хоче купити айфон, не треба їй заважати й розповідати, на що було б краще витратити ці гроші. Хоче — нехай купує, але водночас сплатить податок на рівні 100% вартості айфона. Отримані ж кошти підуть на оборонний бюджет.

Нагадаємо, глава Мінфіну Сергій Марченко закликав українців змінити свої звички та зменшити споживання імпортних товарів.

Як раніше писав Фокус, за даними НБУ, високі бюджетні витрати на армію, соціальну підтримку та проєкти відновлення пошкодженої інфраструктури сприяють пожвавленню економіки в Україні.