Після перемир'я — громадянська війна: про які ризики говорить Залужний і що відповідають ветерани

Після потенційного завершення війни з Росією Україні загрожують нові виклики, які можуть мати далекосяжні наслідки для безпеки та суспільної стабільності. Про це 16 грудня під час форуму "Ветерани як новий політичний суб'єкт: правила взаємодії для повоєнної України" заявив Валерій Залужний, посол України у Великій Британії та колишній головнокомандувач ЗСУ.

За його словами, повернення на українську землю тисяч ветеранів після перемир'я може створити серйозні соціальні й економічні виклики. Демобілізовані військові, опинившись у ситуації скорочення доходів, відсутності роботи та житла, часто не зможуть легко інтегруватися в мирне життя. Це робить їх вразливими до кримінальних спокус та провокацій, нагадав Залужний, проводячи історичні паралелі з періодами після Другої світової та Афганської воєн.

"Війна ще не завершилася, але вже сьогодні деякі суспільні настрої можуть створювати небезпеки. У разі різкого скорочення доходів чи відсутності можливостей для нормального життя люди з бойовим досвідом і зброєю в руках стають більш вразливими перед провокаціями та спокусою легких грошей", — наголосив дипломат.

Залужний зазначив, що нехтування адаптацією ветеранів до цивільного життя може призвести не лише до зростання злочинності, а й до політичної дестабілізації країни, аж до ризику громадянської війни. При цьому він звернув увагу на уроки історії, які свідчать про небезпеки ігнорування соціальних наслідків після великих воєн.

"Ветерани — не загроза, але можуть стати інструментом": чи буде громадянська революція після перемир'я

Ветеран війни, громадський активіст і юрист Олег Симороз критично відреагував на заяви Валерія Залужного щодо потенційних ризиків після перемир'я, зокрема у контексті ветеранів та внутрішньої стабільності країни. На його думку, сама подача цих тез створює небезпечний образ ветерана як потенційного джерела проблем.

"Я, чесно кажучи, не розумію, як від колишнього головнокомандувача можуть лунати заяви, у яких ветеран подається як ризик для країни. У цьому є певний підтекст: мовляв, ветеран — це людина, схильна до криміналу, готова "продатися за дві копійки". Така логіка є хибною", — наголошує Фокусу Симороз.

Він підкреслює, що абсолютна більшість учасників бойових дій — це люди, які захищали країну зі зброєю в руках, мають високий рівень мотивації та моральних орієнтирів. Саме це середовище, на переконання активіста, здатне стати основою позитивних змін у повоєнній Україні.

Разом із тим Симороз визнає: ризики справді існують, і Україна вже стикалася з ними після 2014 року — тепер вони можуть проявитися у значно більших масштабах. Йдеться про можливість формування кримінальних угруповань або неформальних силових об'єднань, які намагатимуться контролювати вулицю, впливати на громадське життя чи заходити в політику.

"Ми вже бачимо десятки військових різних звань, які формують політичні проєкти. Політичні амбіції сьогодні мають багато військових — і це не секрет. Зокрема, і Валерій Залужний, який фактично розбудовує мережу громадських організацій і центрів, що виглядає як підготовка до великої політики", — зазначає ветеран.

Він не вважає сам факт політичної участі військових проблемою, однак наголошує на критичній необхідності політичної культури. За його словами, ключовий ризик полягає в тому, що ветеранів можуть використовувати як "вивіску" старі олігархічні або нафталінові політичні проєкти.

"Ми це вже проходили. У 2014 році ставка на учасників бойових дій у межах "Народного фронту" завершилася нічим, бо за цим стояв олігархічний проєкт. Це надзвичайно небезпечно: коли обличчям ветеранів і їхніми заслугами прикриваються сили, зацікавлені лише у збереженні власного впливу", — пояснює активіст.

Симороз переконаний: здорова модель входження ветеранів у владу можлива лише через незалежні народні проєкти — з прозорим фінансуванням, експертизою та реальною суб'єктністю, а не через інтеграцію у старі політичні конструкції.

"Сьогодні багато того, що ми чуємо від публічних військових, дуже нагадує старі політичні схеми. Деякі "партії військових" насправді є не партіями, а політичними проєктами, які не фінансуються суспільством. І це дуже тривожний сигнал", — каже він.

Активіст визнає, що на майбутніх виборах ветеранський фактор стане ключовим — суспільство довіряє армії й людям, які жертвували здоров'ям і життям заради країни. Але саме ця довіра, за його словами, створює простір для маніпуляцій.

"Будьмо чесними: багато політичних сил уже зараз намагаються "одягнути піксель" на будь-кого. Це є і в чинному парламенті, і в основних партіях. І ця тенденція лише посилюватиметься", — застерігає Симороз.

Він наголошує: недостатньо бути "хорошим хлопцем" чи мати бойову біографію. Для політики потрібні команда, освіта, досвід, експертиза та незалежне фінансування. Інакше країна ризикує повторити помилки минулого, коли кількість ветеранів у списках заміняла якість їхнього представництва.

"Люди в політиці репрезентують усе ветеранське середовище — хочемо ми цього чи ні. Саме тому планка тут має бути надзвичайно високою. Це довіра, завойована кров'ю", — підкреслює він.

На завершення Симороз звертається безпосередньо до ветеранів: не цуратися політики, але тричі перевіряти середовище, в яке вони заходять, і не дозволяти використовувати себе в чужих інтересах.

"Сказати потім "мене використали" — нікого не влаштує. Це не те, що потрібно країні. Я щиро сподіваюся, що з мільйонів ветеранів ми зможемо сформувати якісний, суб'єктний і незалежний політичний клас, а не чергову обгортку олігархічних проєктів", — резюмує він.

"Громадянської війни не буде, але проблеми будуть": складні повоєнні часи не уникнути

Політолог Володимир Фесенко вважає оцінки щодо можливого ризику громадянської війни в Україні після перемир'я суттєво перебільшеними. На його переконання, говорити про такий сценарій — некоректно, хоча складні соціальні виклики у повоєнний період є неминучими.

"Я не бачу жодних підстав вважати, що саме через ветеранське питання в Україні може виникнути громадянська війна. Це, м'яко кажучи, неадекватна оцінка. Те, що проблеми будуть, — очевидно. Але в цьому немає жодної сенсації", — каже Фокусу Фесенко.

За його словами, досвід повоєнного розвитку різних країн підтверджує: адаптація військових до мирного життя завжди є складним і тривалим процесом. Водночас в Україні це усвідомлюють уже не перший рік — зокрема, ще у 2022–2023 роках були ухвалені урядові документи, присвячені роботі з ветеранами.

"В Україні діє Міністерство у справах ветеранів. Так, на мій погляд, його функціонал наразі недостатній, і в повоєнний період його потрібно суттєво посилювати. Але сам факт існування інституцій і програм свідчить про усвідомлення проблеми", — наголошує експерт.

Ключовим викликом, за словами Фесенка, стане соціальна адаптація ветеранів до мирного життя. Йдеться не лише про працевлаштування чи соціальні виплати, а й про психологічну реабілітацію, допомогу людям з важкими пораненнями, ампутаціями, а також створення умов для їхньої участі в активному громадському та політичному житті.

Водночас політолог не заперечує наявності ризиків. Серед них — потенційна криміналізація частини ветеранів та радикалізація політичних настроїв, що є типовими явищами для багатьох країн після завершення воєн.

"Такі ризики добре відомі. Вони були й в Радянському Союзі, і в інших державах після війни. Саме тому за кожним напрямом потрібно готуватися системно", — зазначає Фесенко.

Він підкреслює, що в цьому контексті Валерій Залужний не озвучив нічого принципово нового: ці питання давно обговорюються експертним середовищем, є численні публікації й напрацювання. Справжній виклик, за словами політолога, полягає не в самих ризиках, а у фінансових можливостях держави.

"Головне питання — чи вистачить у нас коштів. Після війни гроші знадобляться на все: відновлення інфраструктури, допомогу переселенцям, соціальні програми. Уже зараз не вистачає коштів навіть на компенсації родинам загиблих, а це дуже великі суми", — наголошує він.

Окремо Фесенко звертає увагу на кількість ветеранів, яка, на його думку, в публічних заявах дещо завищується. За реалістичними оцінками, йдеться про 1–1,5 мільйона осіб, без урахування членів родин.

"Частина людей, на жаль, загинула, частина виїде за кордон. Це також фактор, який треба враховувати. Але є ще один важливий момент, який часто випадає з дискусії", — додає політолог.

Цим моментом, за словами Фесенка, є майбутня чисельність української армії. Якщо в повоєнний період ЗСУ збережуть склад у 600–800 тисяч осіб, значна частина нинішніх військових залишиться на службі. Це зменшить навантаження на систему адаптації ветеранів, але створить інший виклик — проблему демобілізації та утримання професійної армії.

"Багато військових захочуть піти з армії. Водночас державі потрібно буде зберегти потужні Збройні сили. Це знову впирається у фінансування і домовленості з партнерами", — пояснює він.

За умови, що частина військовослужбовців залишиться на контракті, частину соціальних проблем удасться зняти. Водночас держава має подбати про належні умови служби, розміщення та життя військових у нових безпекових реаліях.

Фесенко переконаний: Україні знадобиться ціла система спеціальних програм для адаптації ветеранів, і важливу роль у цьому процесі відіграватимуть самі ветерани — як соціально активна й мотивована частина суспільства.

"Після війни в Україні буде величезна нестача робочих рук. Частина ветеранів піде на державну службу, частина — в громадський сектор. Головне — не допустити розриву між їхніми очікуваннями й тим, що вони реально побачать у тилу", — підсумовує експерт.

На його думку, проблема потребує не катастрофічних оцінок, а холодного й системного підходу.

"Я не прихильник нагнітання. Треба готуватися організаційно, фінансово і політично. Саме в цьому полягає реальне завдання держави», — резюмує Фесенко.

Нагадаємо, також 16 грудня Валерій Залужний спрогнозував, скільки ветеранів буде в Україні після завершення війни. З посиланням на оцінки Міністерства ветеранів він припускає, що після припинення активних бойових дій кількість ветеранів разом із членами їхніх родин зросте до 5-6 млн людей, що становить 20% населення країни.