Компроміс на паузі: чому переговори між Україною, США та РФ в Абу-Дабі не наблизили мир

В Об'єднаних Арабських Еміратах відбулась перша за тривалий час дводенна тристороння зустріч між представниками України, Сполучених Штатів та Росії. Уперше за роки широкомасштабної війни сторони сіли за один стіл, щоб обговорити параметри остаточного припинення війни та можливу логіку мирного процесу.

За словами співрозмовників, атмосфера переговорів у деякі моменти була неочікувано конструктивною: учасники відзначили, що позиції представників України й Росії звучали з взаємною повагою, а загальна динаміка "перевершила очікування" багатьох міжнародних експертів. Цей ефект, названий деякими джерелами "хімією", став символом несподіваного настрою за переговорним столом.

Американські дипломати, що виступали як головні модератори формату, відкрито говорили про можливість подальших зустрічей — включно з новою тристоронньою сесією вже на початку лютого в Абу-Дабі, яка, на їхню думку, може дати ще чіткіший вектор для руху вперед.

Важливо, що українська сторона чітко підкреслила свою позицію: повна безпека та територіальна цілісність України залишаються непохитними пріоритетами, а будь-які домовленості мають ґрунтуватися саме на таких принципах.

Незважаючи на позитивні сигнали з переговорів, ключові проблемні питання лишаються нерозв'язаними — перш за все це доля територій на сході країни та механізми їхнього статусу в контексті мирної угоди. Ці теми, як і раніше, викликають гострі суперечки між делегаціями.

Аналітики зауважують: сама поява такого формату вже є дипломатичним досягненням, але реального миру ще не вийшло досягти. Самі переговори дали більше питань, ніж відповідей, заклавши водночас підґрунтя для нового циклу консультацій.

Що показала тристороння зустріч

Проміжні раунди переговорів у форматі Україна — США — Росія, які відбулися в Абу-Дабі, не стали проривом. Але й звести їх до дипломатичної формальності вже неможливо. Сам формат, склад делегацій і поява прямих контактів свідчать: сторони намагаються намацати контури можливого компромісу, водночас не поступаючись принциповими позиціями.

Опитані Фокусом політологи сходяться в одному: переговорний процес зрушив із мертвої точки, але його фундаментальні суперечності нікуди не зникли.

Одна з головних змін, яку зафіксували експерти, — підхід Росії до переговорів. Москва цього разу суттєво змінила склад своєї делегації. Замість публічних або ідеологічно заангажованих фігур Кремль делегував професійних переговорників і військових, які мають досвід закритих домовленостей.

Це, за оцінкою політолога Ігоря Рейтеровича, свідчить: Росія сприйняла формат серйозніше, ніж раніше, і готова обговорювати конкретні параметри, а не лише імітувати процес. Водночас експерти наголошують: сам факт більш "якісної" делегації не означає готовності РФ до реальних поступок. Кремль і надалі зацікавлений у затягуванні часу та грі на кількох треках одночасно — дипломатичному й військовому.

Ключовим зрушенням стало те, що в Абу-Дабі з'явилися двосторонні контакти між Україною та Росією без посередників. Це означає зміну всієї логіки комунікації.

Як пояснює політолог Станіслав Желіховський, до цього переговори фактично проходили або у форматі "човникової дипломатії", або через США чи Туреччину. Прямий діалог — це ознака того, що сторони проговорюють найбільш болючі питання, які не завжди зручно виносити на тристоронній рівень.

Однак тут криється й ризик.

"Прямі контакти без чіткої узгодженої позиції з партнерами можуть створювати простір для маніпуляцій, особливо з боку Росії, яка традиційно використовує різні трактування домовленостей", — каже Фокусу Желіховський.

Головний компроміс: зупинка по лінії фронту

Політологи сходяться в оцінці базового сценарію, який нині виглядає найбільш реалістичним для України: припинення бойових дій по фактичній лінії розмежування — формула "стоïмо там, де стоïмо".

На думку Желіховського, це рішення є раціональним і вимушеним компромісом у нинішніх умовах переговорного процесу. Україна не готова і не повинна добровільно передавати Росії під контроль території, які нині залишаються під управлінням української влади. Зупинка бойових дій на наявній лінії фронту — це максимум поступок, на які Київ може погодитися зараз.

"Навіть такий варіант є серйозним компромісом з боку України, адже стратегічною метою залишається повне виведення російських військ. Але це завдання — на перспективу, а не на поточний раунд переговорів", — каже експерт.

Вільна економічна зона і демілітаризація: компроміс чи пастка

Серед альтернативних моделей, які циркулюють у переговорному полі, — ідея демілітаризованої зони або вільної економічної зони. Формально вона може виглядати як компроміс, що дозволяє "зберегти обличчя" всім сторонам.

Але саме тут, застерігають експерти, закладено найбільший ризик.

"Формально вільна економічна зона передбачає відведення військ, але ключове питання — хто здійснюватиме реальний адміністративний контроль. Територія не може бути "нічийною": там живуть люди, є міста, інфраструктура, потреба в безпеці й управлінні.

Ризик полягає в тому, що така зона з часом може де-факто перетворитися на сферу впливу Росії, навіть якщо спочатку подаватиметься як компромісне рішення з інвестиційною привабливістю", — продовжує Желіховський.

Тому, наголошує експерт, будь-які подібні формули потребують максимально жорстких гарантій і перевірок, аби не суперечити національним інтересам України.

ЗАЕС і Донбас: вузли, які не розв'язали

Попри позитивні сигнали, переговори не дали відповіді на два ключові питання:

• статус Донбасу,
• контроль над Запорізькою АЕС.

Будь-які варіанти "спільного користування" ЗАЕС або розподілу електроенергії експерти оцінюють скептично. Росія системно порушує домовленості або змінює їх трактування, а довіра в питаннях стратегічної інфраструктури фактично відсутня.

Щодо Донбасу позиції сторін залишаються жорстко протилежними. Саме тут переговори можуть або знайти складний компроміс, або зайти в глухий кут — і тоді весь процес ризикує зірватися.

Окремо політологи звертають увагу на ризик імітації переговорного процесу з боку Кремля. За словами Желіховського, Путін може бути зацікавлений у затягуванні діалогу без реальних поступок, використовуючи переговори як інструмент геополітичної гри.

У цьому контексті експерт згадує так звану "пастку Анкориджу" — можливі неформальні домовленості між Дональдом Трампом і Путіним, укладені без участі України. Якщо такі обіцянки справді мали місце, це створює серйозну проблему не лише для Києва, а й для самих США.

Росія може використовувати ці домовленості як аргумент проти нових санкцій, тоді як Європа, бачачи відсутність жорсткої позиції Вашингтона, також зволікатиме з посиленням тиску.

Ігор Рейтерович також звертає увагу на регулярні коментарі Пєскова про "домовленості в Анкориджі": мовляв, "давайте рухатися за ними".

При цьому, наголошує політолог, ніхто точно не знає, що саме в тих домовленостях. Але він припускає, що там могло бути зафіксовано неприйнятне для України бачення: вихід України з Донбасу в обмін на завершення війни.

"Це для нас неприйнятно. Тому головне — тримати нинішній формат під контролем", — пояснює він.

А в ширшому сенсі додає: переговори можуть тривати, але і війна буде тривати, бо Росія, за його оцінкою, не зупиниться сама по собі.

Прогрес є — фіналу немає

Проміжний підсумок переговорів в Абу-Дабі виглядає так: комунікація активізувалася, формат розширився, конкретика з'явилася — але жодне фундаментальне питання не вирішене.

Експерти застерігають від надмірних очікувань: переговорний процес може тривати паралельно з бойовими діями, а Росія здатна використовувати сам факт діалогу як елемент тиску й затягування часу.

"Бойові дії можуть тривати до останнього моменту підписання будь-якого документа — буквально до фінальної точки. Водночас можливий і сценарій, коли рішення буде ухвалене раптово: зустрілися, домовилися, і вже за тиждень — підписання", — вважає Рейтерович.

Однак більш імовірним він вважає варіант, що фінал переговорів може бути не раніше весни, а можливо — на початку літа.

Желіховський вважає, що без зрушень у фундаментальному питанні територій будь-які домовленості — навіть щодо миротворців чи гарантій безпеки — можуть зруйнуватися в один момент. І саме цим, за словами експерта, Росія може користуватися, продовжуючи військовий тиск навіть під час переговорів.

"Поки триває цей процес, найбільше страждають мирні люди. І це теж частина російської стратегії", — резюмує політолог.

Нагадаємо, що під час переговорів в ОАЕ 23 і 24 січня представники України і США обговорювали можливість розміщення миротворчих сил нейтральних країн на окупованій частині Донецької області, проте Росія категорично відкинула цей варіант.

Також Фокус писав, що, за словами Володимира Зеленського, Київ погодив із Вашингтоном двосторонні умови щодо гарантій безпеки.