Хвилини на рішення і мільйони життів: чим насправді небезпечний світ після СНВ-III

Сьогодні, 5 лютого завершив дію договір про стратегічні наступальні озброєння СНВ-III — останній чинний міжнародний механізм контролю над ядерними арсеналами США та Росії. Фактично світ увійшов у період, який багато експертів називають найнебезпечнішим із кінця 1960-х років: уперше за пів століття жодних формальних обмежень на ядерну зброю більше не існує.

Йдеться не про дипломатичну формальність і не про "паперову" угоду. СНВ-III був останнім елементом системи глобальних стримувань, що десятиліттями знижувала ризик ядерної катастрофи — навіть у найгостріші періоди холодної війни.

СНВ-III встановлював граничну кількість ядерних боєголовок і засобів доставки, але його ключова цінність була іншою — прозорість і контроль. Інспекції, обмін даними, регулярні перевірки давали сторонам розуміння реального стану речей і зменшували ризик фатальних помилок.

Без цього механізму будь-яке випробування, навчання або навіть технічний збій у системі раннього попередження може бути сприйнятий як підготовка до атаки. У такій ситуації час на ухвалення рішення вимірюється хвилинами, а ціна помилки — мільйони життів.

Чим реально загрожує закінчення дії договору про ядерну зброю

Радіобіологиня Олена Паренюк вважає, що формальне завершення дії договору СНВ-III саме по собі не створює нових загроз — принаймні не тих, яких світ не бачив раніше.

За її словами, проблема полягає не стільки у зникненні договору, скільки в тому, що міжнародні угоди працюють лише тоді, коли сторони готові їм підкорятися. Росія, наголошує експертка, давно вийшла з цієї логіки.

"Це нічим не загрожує, тому що нічого принципово нового не відбувається. Усі договори й домовленості ґрунтуються на вірі сторін одна в одну і на готовності виконувати взяті зобов'язання. Росія вже давно зрозуміла, що вона нічому не підкорюється. Тому договір у цьому випадку — це, по суті, технічний документ, який просто втратив чинність", — каже Фокусу Паренюк.

Експертка проводить паралель із виходом Росії з-під юрисдикції Європейського суду з прав людини у 2022 році. Тоді, зазначає вона, також не відбулося жодних практичних наслідків — Росія просто вийшла з міжнародного правового поля.

"Для Росії це означає втрату цивілізованості. Ми, як людство, живемо завдяки здатності домовлятися і дотримуватися домовленостей. А Росія з великою швидкістю втрачає міжнародну легітимність. Інше питання — чи когось у сучасному світі ця легітимність ще цікавить, чи залишилося тільки право сили", — продовжує радіобіологиня.

Чому з'явилися договори про ядерне роззброєння

Коментуючи саму природу договору СНВ-III, експертка нагадує, що він є прямим наслідком Карибської кризи 1962 року. Саме тоді світ уперше усвідомив, наскільки швидко і безповоротно може бути знищений.

"Під час холодної війни й США, і Радянський Союз накопичували величезні ядерні арсенали. І стало зрозуміло: у разі їх використання погано буде всім. Ядерну зброю неможливо застосувати локально — вона завжди має глобальні наслідки", — каже експертка.

Паренюк ілюструє це прикладом, який часто використовували аналітики ще в минулому столітті: умовний удар по одній країні фактично означатиме катастрофу для всієї Північної півкулі — незалежно від кордонів і політичних блоків.

"Умовно кажучи, "виливати молоко" доведеться і в Москві, і в Парижі. Саме тому після Карибської кризи, за активної участі ООН, США і Росія почали домовлятися про поступове скорочення ядерних арсеналів", — продовжує вона.

У цей процес потрапила й Україна, яка відмовилася від ядерної зброї, що залишилася на її території після розпаду СРСР. Її, як і інші боєзаряди, почали поступово знищувати, щоб зменшити спокусу застосування.

Росія вийшла з гри раніше, ніж договір закінчився

За словами експертки, Росія фактично припинила реальне скорочення ядерних озброєнь ще кілька років тому.

"Росія почала згортати цей процес приблизно з 2020 року. Де-факто вона не підкоряється логіці договору вже п'ять–шість років", — зазначає Паренюк.

Тепер же просто сплив термін дії угоди, і жодна зі сторін не демонструє готовності її поновлювати. У цьому контексті завершення СНВ-III лише юридично фіксує те, що давно відбувається на практиці.

Чи стримував договір Росію

На думку Паренюк, сам по собі договір не був ефективним інструментом стримування — принаймні без реальних важелів тиску.

"Щоб договори працювали, потрібні механізми впливу і рішучість їх застосовувати. Зараз ми бачимо максимум "глибоку стурбованість". На цьому всі важелі впливу закінчуються", — каже радіобіологиня.

Водночас експертка не вважає, що світ стоїть на порозі чогось принципово нового або неочікуваного.

"Чи чекати нам чогось нового і страшного, до чого ми ще не готові? Та навряд. Ми вже всі давно "спакувалися на Щекавицю". Це іронія, але вона добре описує стан суспільства — ми давно живемо з розумінням усіх ризиків", — каже експертка.

Ядерна зброя як "зброя відчаю"

Окремо Паренюк зупиняється на постійній ядерній риториці російських посадовців, зокрема у соціальних мережах. Вона називає це радше елементом психологічного тиску, ніж реальним планом.

"Ядерна зброя — це зброя відчаю. Її застосування не дає стратегічної переваги. Навпаки — це сигнал, що всі інші аргументи вичерпані", — каже експертка.

На її думку, реальна небезпека сьогодні — це не ядерний удар, а конвенційне озброєння, яке Росія вже масово застосовує: дрони, ракети, удари по цивільній інфраструктурі.

"Ефективність ядерної зброї як інструменту війни дуже обмежена. Вона не знищує здатність держави до опору, а лише провокує відповідь і повну міжнародну ізоляцію", — вважає експертка.

Паренюк наголошує: у разі застосування ядерної зброї це стало б демонстрацією крайнього ступеня поразки Кремля — моментом, коли всі "червоні лінії" вже перейдені.

Ядерний удар: а чи буде відповідь Заходу

Водночас експертка скептично ставиться до ідеї автоматичної жорсткої відповіді з боку НАТО, навіть попри потенційне радіоактивне забруднення територій країн Альянсу.

"Теоретично говорили про можливість застосування п'ятої статті НАТО. Але практика показує: якби Захід був готовий діяти рішуче, ми б побачили це значно раніше", — резюмує Паренюк.

Водночас Дмитро Медведєв опублікував ще один пост, у якому заявив, що ні в кого не повинно виникати сумнівів, що Росія застосує ядерну зброю.

А 2 лютого Фокус писав про виступ російського пропагандиста Володимира Соловйова, який відновив ядерні погрози й запропонував підірвати ядерну бомбу в космосі, щоб знищити супутники Starlink.