"Я заходжу в кафе — чоловіки вибігають": офіцер, який збиває Шахеди, про війну й Київ

В інтерв’ю Фокусу лейтенант пояснив, що у суспільстві поступово слабшає відчуття реальної війни, попри те що бойові дії тривають. За словами військового, перебування у Києві після служби на фронті створює відчуття двох паралельних реальностей. Так, на передовій постійно присутні ризик і напруга, тоді як у столиці для багатьох цивільних життя виглядає відносно спокійним і звичним. І цей контраст формує внутрішній дисонанс, а також ускладнює повернення до мирного середовища.

Крім того, Бочкур наголосив, що у тилу дедалі частіше відчувається так звана "ілюзія безпеки". Він зауважив, що цивільні нерідко не реагують на події, які для військових залишаються емоційно значущими або тригерними. Через це, каже офіцер, сприйняття реальності у військових і цивільних поступово розходиться.

"Речі, які, наприклад, мене — великого двометрового чоловіка, бойового офіцера — у Києві лякають, іншим людям абсолютно байдужі. У мене через це ніби ламається підсвідоме сприйняття. Я почуваюся некомфортно, особливо у формі — це для мене дуже складно, навіть, можна сказати, жахливо. Мені через це соромно", — пояснив офіцер.

Окремо він розповів про власний досвід перебування у військовій формі в місті. За його словами, іноді це викликає дискомфорт, оскільки реакція оточення буває неоднозначною. Гарним прикладом слугують випадки, коли люди уникали контакту або залишали заклади, побачивши військового.

"Мені дуже соромно зараз вдягати піксель і взагалі будь-яку військову форму. На мене дивляться як на когось незрозумілого. Я заходжу в кафе — чоловіки з нього вибігають. Важко з цим всім, але нічого, повернуся назад на Донбас — там усе нормально", — поділився своїми думками військовий.

Попри це, офіцер підкреслив, що відповідальність за війну несе Росія, яка її розпочала, а українці нині не мають вибору між війною та миром — йдеться про необхідність вистояти й вижити.

"Так не має бути, це неправильно. Якщо дивитися на соціальні мережі та всі ці суперечки й батли, то там постійно шукають винних — владу, ТЦК. Але насправді реальність і фокус зміщуються: винна Росія і ті, хто на нас напав. І, на жаль, у нас немає вибору — воювати чи ні. Вибір є у них, у нас його немає. У нас є лише вибір — вижити чи ні. Я навіть не вважаю, що це вибір — це радше питання того, що ми маємо вижити", — уточнив він.

Також Назар Бочкур розповів Фокусу, що до повномасштабного вторгнення навчався на філолога та готувався стати перекладачем кримськотатарської, турецької та англійської мов. Він розповів, що свідомо обрав кримськотатарську філологію через інтерес до мов тюркської групи та усвідомлення потреби у фахівцях у цій сфері.

Щодо майбутнього після війни, військовий зазначив, що прагне якнайшвидше повернутися до мирного життя, однак не впевнений, чи зможе відновити навчання після тривалої перерви. За його словами, багаторічна пауза у мовній практиці може суттєво ускладнити повернення до попередньої професії, тому свої подальші плани він наразі не визначає остаточно.

"Подивимось. Я спробую це зробити. Наскільки ефективно це вдасться — не знаю. Чи захочу я далі і чи бачитиму себе у філології — теж велике питання. Адже поки невідомо, чим завершиться ця війна і яким я після неї залишуся", — сказав він.

Попередній гість Фокуса головний сержант 40 ОБрМП Гліб Василега "Бритва" розповідав, що суспільство недооцінює наслідки проблем із мобілізацією та конфліктів навколо ТЦК. Він наголосив, що без усвідомлення ситуації зараз розуміння прийде запізно, а процеси мобілізації є критично важливими для поповнення армії та оборони країни.

Водночас речник міжнародної розвідувальної спільноти InformNapalm Михайло Макаруко поділився з Фокусом думкою, що випадки агресії проти військовослужбовців ТЦК мають отримувати найжорсткішу правову оцінку, адже свідчать про серйозну проблему з дотриманням меж допустимої поведінки під час війни та ставленням до військових у суспільстві.