Мир із присмаком російської нафти: навіщо Трамп переписує правила санкційної війни

Поки Україна завдає ударів по російських нафтопереробних заводах, намагаючись позбавити Кремль одного з головних джерел фінансування війни, Вашингтон фактично відкриває Москві можливість знову заробляти на продажу пального. Президент США Дональд Трамп зробив кремлівському диктатору подарунок та домовився з Путіним про постачання мільйонів тонн російського дизеля, пояснивши це необхідністю знизити ціни для американців. І все це — на тлі переговорів української делегації у США щодо завершення війни.

9 жовтня Трамп повідомив у Truth Social, що провів із Путіним "надзвичайно успішну" розмову. Її результатом стала домовленість про негайне постачання понад 300 тисяч тонн російського дизеля на американський та світові ринки. Ще 500 тисяч тонн Росія має поставити в листопаді, мільйон — одразу після цього. У перспективі йдеться про додаткові три мільйони тонн, однак ці обсяги, за словами президента США, залежатимуть від стану російських нафтопереробних підприємств.

Причому справа не обмежилася заявою у соцмережі. Того ж дня Управління з контролю за іноземними активами Міністерства фінансів США (OFAC) видало генеральну ліцензію №135, яка дозволяє операції з продажу, доставки, розвантаження та імпорту російського дизельного пального. Дозвіл має тимчасовий характер і діятиме до квітня 2027 року. Це ще не повне скасування енергетичних санкцій проти РФ, але вже конкретне послаблення обмежень, запроваджених через російську агресію проти України.

Своє рішення Трамп пояснює інтересами американської економіки. Через війну з Іраном і перебої з постачанням нафти через Ормузьку протоку пальне у США дорожчає, а високі ціни на дизель б'ють по перевізниках, фермерах і вартості товарів. Напередодні проміжних виборів до Конгресу це стає дедалі серйознішою політичною проблемою для Білого дому. Але є великі сумніви, що російські постачання здатні суттєво вплинути на світові ціни.

Російський дизель не врятує американський ринок

Як пояснює Фокусу уповноважений президента України з питань санкційної політики Владислав Власюк, заявлені обсяги постачання мають значно менший масштаб, ніж може здатися на перший погляд.

"Обіцяні 300 тисяч тонн — це менше, ніж Америка споживає за добу, приблизно 15 годин. Навіть усі заявлені 1,8 млн тонн — це близько чотирьох днів споживання США. Це всемеро менше, ніж країни G7 тиждень тому вирішили вивести на ринок зі своїх резервів", — зазначає він.

Причини нинішньої паливної кризи, за словами Власюка, лежать далеко за межами російського ринку. Війна з Іраном та фактичне блокування Ормузької протоки призвели до масштабних перебоїв із постачанням нафтопродуктів. І навіть якщо Москва виконає всі домовленості з Вашингтоном, компенсувати ці втрати вона не зможе.

"Світовий дефіцит дизеля спричинила війна з Іраном і фактичне закриття Ормузької протоки. Лише з Перської затоки ринок недоотримує близько 4 млн тонн на місяць, і російські обсяги цю діру не закриють. До того ж самі обіцянки залежать від стану російських НПЗ Москва досі забороняє експорт дизеля, бо не може забезпечити ним власний ринок".

Однак найбільше запитань викликає навіть не економічна доцільність домовленості, а її політичний та санкційний бік. Сполучені Штати, які тривалий час переконували інші держави обмежувати закупівлі російських енергоносіїв, тепер самі створили виняток із санкційного режиму.

"Купівля російського дизеля потребувала дозволу OFAC, і цей дозвіл уже видали: генеральна ліцензія №135 діє до квітня 2027 року. Це суперечить духу закону Грема, який Президент Трамп підписав лише три тижні тому. Закон передбачає мита до 100% для країн, що купують російські енергоносії", — каже експерт.

На думку Власюка, таке рішення може послабити позиції Вашингтона у відносинах із найбільшими покупцями російської нафти — Індією та Китаєм. Адже тепер ці держави мають підстави запитати, чому обмеження, яких від них вимагають США, не діють для самих американців.

"Індія та Китай, яких Вашингтон місяцями переконував відмовитися від російської нафти, тепер отримали готовий аргумент: якщо Америці можна, то чому нам ні? Між іншим, ці дві країни купують 2/3 російської нафти, але Китай ще з березня заборонив експорт дизеля, а Індія підняла мита. Тому рішення й зібрало хвилю критики не лише в Україні, а й у Конгресі США, причому від обох партій", — продовжує Власюк.

Для України наслідки такого підходу виходять далеко за межі світового паливного ринку. Послаблення економічного тиску на Москву, навіть під приводом боротьби з високими цінами, викликає питання щодо подальшої стратегії Вашингтона у відносинах із Кремлем.

"Як наголосив Президент Зеленський, подарунки Путіну не наближають мир, а за дизель Росія "віддячить" подальшим терором", — говорить експерт.

Водночас Власюк переконаний, що ефективнішою альтернативою економічним поступкам залишається перекриття фінансових каналів, за допомогою яких Росія обходить міжнародні санкції.

"Наблизити мир може лише тиск на Росію. Добрий приклад — санкції проти A7, запроваджені минулого тижня. Через цю російську мережу обходу санкцій щороку проходило понад 90 млрд доларів. Саме такі рішення, а не поступки, змушують Кремль рахуватися з реальністю", — вважає Власюк.

Подарунок Путіну замість тиску: чому Трамп послаблює позиції США на переговорах

Домовленість про російський дизель може мати значно серйозніші наслідки для мирних переговорів, ніж для американського паливного ринку. Політолог Олег Постернак вважає, що Трамп фактично віддає Москві один із важелів тиску, навіть не отримавши від Путіна поступок щодо війни в Україні.

На думку експерта, економічне пояснення домовленості виглядає непереконливо. Обсяги пального, про які домовилися президенти, надто малі, щоб суттєво вплинути на світові ціни. Натомість напередодні американських виборів Трамп отримує можливість показати своїм виборцям, що намагається здешевити дизель.

"З точки зору інтересів Трампа, це просто гра перед електоратом. Для того, щоб показати, що республіканці, адміністрація намагаються знизити ціни, і роблять це, в тому числі, завдяки Путіну. Але тут є багато нюансів. Той обсяг, про який домовилися Трамп і Путін, він занадто низький, щоб суттєво вплинути на нафтовий ринок і ринок нафтопродуктів. Це ніщо, це крапля. На кон'юнктуру ринку це не впливає аж ніяк", — пояснює Фокусу Постернак.

Однак найбільш суперечливим політолог називає момент, обраний для домовленості. Поки українська делегація разом з американськими та європейськими партнерами обговорює в Маямі можливі шляхи завершення війни, Трамп телефонує Путіну і фактично відкриває для Росії нову можливість торгувати енергоносіями.

"У той час, коли в Маямі засідають українці, американці, за участю представників НАТО, Єврокомісії, політичних радників Британії, Німеччини і Франції, Трамп дзвонить Путіну і робить йому реальний подарунок на день народження, який викликає вже захоплення в російських пабліках і телеграм-каналах. І одразу ж OFAC видає тимчасову генеральну ліцензію до 7 квітня. Тобто фактично послаблює російські санкції", — зазначає експерт.

За словами Постернака, це вже не перший випадок, коли американський президент робить поступки Москві ще до початку предметного обговорення взаємних зобов'язань. Політолог згадує заяви Трампа про неможливість вступу України до НАТО та переговори в Анкориджі, після яких посилився тиск на Київ щодо територіальних питань.

"Це вже третій раз відбувається. Перший раз спостерігалося, коли він прийшов до влади і сказав, що Україна не буде в НАТО. Доречніше було б використати цей козир, цей аргумент під час самих перемовин. Але ні, Трамп це робить з доброї волі, завчасно, навіть не приступивши до обговорення, а що Росія у свій бік, яку поступку вона зробить. Другий раз це відбулося в Анкориджі, коли Трамп фактично погодився на всі максималістські вимоги Росії, зокрема тиск на Україну щодо виведення військ з Донбасу", — продовжує Постернак.

На його переконання, така тактика позбавляє Вашингтон аргументів, які могли б знадобитися на фінальній стадії мирного процесу. Але тепер постає ще одне питання: як США реагуватимуть, якщо Україна продовжить атакувати російські нафтопереробні заводи, з яких має надходити пальне за домовленістю Трампа й Путіна?

"Тут багато чого залежить зараз від реакції України. Чи будемо продовжувати бити по НПЗ чи не будемо? Це перше питання. Друге питання: якщо ми будемо продовжувати, яка буде реакція американців? Бо в американців є способи впливу на Україну. Це обмін розвідданими, це продаж ракетних перехоплювачів PAC-3 для Patriot, це прямий політичний тиск на Зеленського, який вони теж можуть реалізовувати", — наголошує політолог.

Постернак припускає, що проблема може бути значно ширшою за дизельну угоду. На його думку, адміністрація Трампа дедалі більше розглядає російсько-українські переговори крізь призму американських економічних інтересів, зокрема потенційних домовленостей щодо енергетичних активів і відновлення торгівлі з Москвою.

Таким чином, головним питанням для України стає не лише можливе подальше послаблення санкцій, а й те, чи не почне Вашингтон використовувати власні важелі впливу на Київ, щоб забезпечити виконання нових економічних домовленостей із Росією.

Дизельна угода — лише початок: чи готує Трамп ширше зняття санкцій із Росії

Домовленість про продаж російського дизеля не врятує російську нафтопереробну галузь від наслідків українських ударів по НПЗ. Однак вона може стати першим кроком до значно масштабнішого економічного зближення Вашингтона з Москвою. Таку думку в коментарі Фокусу висловив президент Центру глобалістики "Стратегія XXI" Михайло Гончар.

За словами експерта, дизель залишається одним із головних продуктів російської нафтопереробки. Значна частина російських НПЗ має порівняно невисоку глибину переробки нафти — близько 70%, тоді як сучасні підприємства можуть досягати 98%. Саме тому удари України по установках вторинної переробки безпосередньо впливають і на виробництво дизельного пального.

"Уражаючи будь-які НПЗ, так чи інакше, ви уразите виробництво дизелю в тому числі. Якщо навіть це відбудеться, ось ці 5 мільйонів тонн і так далі, то це ніяким особливим чином не поліпшить становище російської нафтопереробки. Ну, поліпшить з точки зору того, що гроші-то зароблять, звичайно. Але ж удари Сил оборони України продовжуються. Тому навряд чи вони будуть припинені, як того хоче Трамп", — пояснює Гончар.

На його думку, якщо інтенсивність українських ударів зростатиме, паливна криза всередині Росії лише поглиблюватиметься. Водночас обіцянки Трампа знизити ціни на дизель у США завдяки російським постачанням експерт називає насамперед політичним піаром.

"Це просто піар-ходи. Він же до кого звернувся вчора? До прекрасних фермерів, далекобійників, когось там ще. Це ті, хто є його і Республіканської партії електоратом в контексті 3 листопада. Ніяким чином це з точки зору економіки ринку нічого особливо не виправить. Бо це крапля в морі. Сполучені Штати є експортером. Дефіциту немає на американському ринку. Тому проблема високих цін спричинена проблемою глобального плану з Ормузом і Перською затокою", — говорить експерт.

Гончар не виключає, що перші партії російського дизеля Москва використає для спільної з Вашингтоном інформаційної кампанії, представивши їх як допомогу американським фермерам і перевізникам. Проте головна небезпека, на його думку, полягає в іншому: дизель може стати лише початком поступового демонтажу санкцій.

"Ця оборудка — це, скажімо так, пілотний проєкт. Те, про що Трамп постійно говорить з часу після своєї інавгурації. Що треба з Росією мати добрі відносини. Потім далі він став говорити про те, що треба спробувати відновити двосторонню торгівлю. Що війна війною — це зовсім інше, це десь в Європі", — зазначає Гончар.

Як приклад ширших економічних домовленостей експерт згадує переговори навколо активів російського "Лукойлу". Він припускає, що за такими угодами можуть стояти бізнесові інтереси людей із найближчого оточення Трампа. Водночас ці звинувачення залишаються оцінкою Гончара, а не встановленим фактом.

На переконання експерта, рішення щодо дизеля остаточно продемонструвало, що адміністрація Трампа готова відновлювати економічні відносини з Москвою, попри продовження російської агресії.

"Але з позитивного, знаєте, є ясність. Трамп вже в ході виборчої кампанії проголошував гасла про необхідність добрих відносин з Росією, за 24 години вирішити питання війни. Практично весь цей час всі грали, і європейці, і ми, в те, щоб не дратувати Трампа, дати йому час, що от він зрозуміє зрештою, що Путін його обманює на кожному кроці, і тому Трамп колись прозріє. Ну от, тепер уже є повна ясність. Трамп тепер перейшов Рубікон", — підсумовує Гончар.

Отже, за оцінкою експерта, головний ризик для України — не додаткові доходи Росії від кількох партій дизеля, а можливість того, що Вашингтон почне поступово знімати й інші економічні обмеження з Москви, не вимагаючи від Кремля реальних кроків до завершення війни.

Нагадаємо, продаж закордонних активів "Лукойлу" може стати частиною ширшої угоди між Росією та США, пов'язаної із завершенням російсько-української війни.