"Офіційний порядок денний саміту G20, який проходив на Балі, нікому не цікавий, головне те, про що говорили лідери провідних країн у кулуарах. Інтрига тягнулася до останнього і ось, нарешті, на сцену вийшов Макрон і заявив, що Китай найближчими місяцями стане посередником між Україною і Росією. Акцент зроблено не на тому, що це один із можливих варіантів, а на тому, що це питання розв'язане". Думка.
"Білорусь демонструє готовність вступити у війну. Власних військ їй не вистачає, тому Путін заповнює цей брак своїми 20 тисячами. Чи достатньо цього, щоб зламати нашу оборону й дійти до Києва? Звичайно, ні. Але на кону дуже багато". Думка.
"Треба віддати належне Путіну. Він не залишає світу жодного шансу відмовитися від України. Кожна його божевільна витівка дає зовсім протилежний результат. Замість очікуваного прогинання під Росію, Путін отримує ще більшу рішучість коаліції у бажанні допомагати українцям". Думка.
"Провалена мобілізація, поразки на фронтах України, економіка, що летить у прірву, розгублені пропагандисти, криваві розбірки еліт за царський трон — це ознаки хаосу у сфері управління державою. У припадковому стані члени Радбезу Росії намагаються пояснити росіянам, чому вождь не мудрий, а найміцніша армія у світі тікає від маленьких ЗСУ”. Думка.
"Українська армія активно видавлює росіян з Донецької області. Ті не встигають окопатися. Слідом за Лиманом настане черга Кремінної та Сватового в Луганській області. Тому є всі передумови". Думка.
"Деякі політологи вважають, що прагматизм Ердогана є його візитівкою, що він гарантовано кинув би Путіна — питання лише часу. Але не все так просто, національні властивості тут ні до чого, річ в іншому". Думка.
