"Немає істоти відданіше": топ-7 фільмів про собак, які змусять розплакатися

Собаки — найвірніші друзі людини. А ще вони часто виступають прикладом такої відданості, на яку не здатні більшість людей. Пропонуємо добірку фільмів, у яких це відображено особливо яскраво.

"Рудий пес"

Мелодрама австралійського режисера Крива Стендерса, знята за мотивами однойменного роману Луї де Берньєр, розповідає про легендарного безпритульного пса-мандрівника породи келпі на прізвисько Рудий пес. Тварина несподівано зʼявляється в шахтарському селищі Дампʼєр, населення якого відрізняється суворістю і суворими звичаями і весь вільний час після важкої роботи проводить у місцевому пабі. Однак рудий приблуда примудряється повністю змінити життя селища і згуртувати людей, що живуть тут. Він приносить радість і втіху, не залишивши від нудьги і сліду. Кілька людей намагалися приручити його, проте тварина сама вибрала собі кращого друга.

Пес став справжнім символом міста, тому, коли він раптово зник, жителі Дампʼєру встановили йому памʼятник.

Лессі. Повернення додому

Картина німецького режисера Ханно Ольдердіссена оповідає про собаку Лессі породи коллі, господарем якої є підліток Флоріан. Він разом з родиною живе у невеликому селі. Однак, коли його батько втрачає роботу, батьки хлопчика змушені переїхати у менший будинок, де господиня категорично проти будь-яких тварин. Лессі ж відправляється жити в маєтку збіднілого графа і його внучки. Новий господар навіть бере собаку в подорож з собою до Північного моря. Тим не менш, вона примудряється втекти і здійснює довгий і повний пригод шлях, щоб повернутися до свого справжнього друга.

Картина стала черговою екранізацією однойменного роману Еріка Найта "Лессі", перекладеного на 25 мов.

Неймовірний світ очима Енцо

Американський драматичний фільм являє собою передсмертний спогад золотистого ретривера Енцо про прожите життя зі своїм господарем, автогонщиком Денні, а потім і його люблячою сімʼєю. В основу картини покладено роман Гарту Стайна "Гонки на мокрому асфальті".

Картина розповідає про те, як Енцо зʼявився у автогонщика, що мріє виступати за Формулу-1, як в їх тісний маленький світ прийшла дівчина Денні Зої, а потім — і маленька дівчинка, дочка пари. Разом з господарем пес пережив як щасливі, так і повні трагізму моменти, а після смерті повернувся до нього в іншому втіленні.

В оригінальному варіанті картини собака за кадром говорить голосом Кевіна Костнера. Головні ролі в драмі зіграли Майло Вентімілья і Аманда Сайфрід.

Білий Бім Чорне вухо

Цей двосерійний фільм режисера Станіслава Ростоцького з Вʼячеславом Тихоновим у головній ролі, який вийшов на екрани у 1977 році, змусив плакати весь Радянський Союз і навіть був номінований на "Оскар" як найкраща картина іноземною мовою. У 1978 році він став в СРСР кращим фільмом року, а гру Тихонова відзначили Ленінською премією.

Стрічка розповідає про шотландського сетера Біма, який мав білий колір і не відповідав стандарту породи. Він жив в квартирі зі своїм господарем Іваном Івановичем, колишнім журналістом, який пройшов Другу світову війну. Чоловік дуже любив пса, часто брав його з собою на полювання і був йому справжнім другом.

У якийсь момент чоловікові дається взнаки осколок у серці. Його забирають санавіацією в Москву, а пса доручають сусідці, але через її недогляд тварина тікає і починає блукати в пошуках улюбленого господаря.

У картині розкрита як жорстокість одних людей по відношенню до тварини, так і благородство інших. Собаку шкодують, намагаються їй допомогти або ж ставляться до неї відверто погано. Ніхто так і не зміг дати притулок Біму на постійній основі. Фінал картини трагічний, але головний її посил — немає тварини відданіше. Тільки собака здатна чекати свого господаря до останнього подиху.

Того

Історична драма американського режисера Еріксона Кора показує події Великої гонки милосердя 1925 року. Все починається з того, що у 1913 році у каюра норвезького походження Леонарда Сеппали народжується "браковане" щеня сибірського хаскі, від якого його господар планує позбутися, продавши його, оскільки не бачить в ньому їздового пса. А ось його дружина Констанція впевнена, що чоловік недооцінює песика. Жінка виявилася права, і незабаром малюк з смішного цуценяти перетворився на ведучого пса упряжки. Сеппала називає його Того на честь японського адмірала Хейхатіро.

Через 10 років саме це пес продемонструє неймовірну силу і витривалість, і завдяки йому, а також тісному звʼязку пса і його господаря будуть врятовані сотні дітей.

Шлях додому

Події сімейного фільму режисера Чарльза Мартіна Сміта відбуваються у місті Денвер (штат Колорадо) У центрі — пітбуль по кличці Белла, яку щеням знайшов лікар Лукас і його подруга Олівія. Тварина хоч і гризла взуття, а також перевертала весь будинок догори дном, але стала улюбленцем родини.

Коли Белла підросла, господар почав брати її з собою в лікарню на психологічні тренінги, де вона допомагала пацієнтам забути про їх болі та проблеми. Однак про те, що у доктора в будинку є пітбуль, мати яких заборонено законами штату, дізналася поліція. Правоохоронці вимагають приспати собаку, і Лукас змушений відвезти її на деякий час в штат Нью-Мексико до родичів Олівії. Белла тікає від нових господарів і долає 400 миль за два роки заради повернення до господаря. Дорогою вона заводить дружбу з пумою, зустрічає багато людей, потрапляє в різні пригоди, однак наполегливо шукає шлях додому.

Головну роль в картині зіграв не домашній вихованець, а взята з притулку і раніше навчена собака-рятувальник Шелбі. Озвучила її Брайс Даллас Говард.

Протягом зйомок з собакою працювали дресирувальники, завдяки яким майже всі дії, крім небезпечних трюків, тварина виконала самостійно. Ближче до кінця картини її замінили на дублера — собаку на прізвисько Ембер.

Після зйомок Шелбі не повернулася в розплідник, а стала працювати з дітьми-аутистами.

Хатіко: найвірніший друг

Наша добірка була б неповною без цієї легендарної картини. Вона — про зворушливу любов і безмежну вірність тваринного свого господаря. Історія заснована на реальних подіях, що відбулися у 20-их роках минулого століття в Японії.

Стрічка розповідає про собаку породи акіта-іну на прізвисько Хатіко (що в перекладі з японської означає "восьмий"), власником якої є професор університету Паркер Уілсон, блискуче зіграний Річардом Гіром. Чоловік знайшов пса ще цуценям і прихистив у себе, привʼязавшись до нього всім серцем.

Кожен день Хатіко проводжав і зустрічав господаря на залізничній станції, звідки той їздив на роботу. Але одного разу відбувається трагедія: Паркер помирає на лекції від серцевого нападу. Собака не може змиритися з втратою і девʼять років щодня приходить на станцію і чекає господаря. Місцеві жителі та торговці кожен день підгодовують тварину, захоплюючись його вірністю, а родичі професора навіть намагалися забрати його до себе, однак пес повернувся назад на своє місце і продовжив чекати свого друга.

Зазначимо, що в картині Хатіко у різні роки життя грають три дорослі акіти — Чіко, Лайла і Форрест, а також щеня Сіба-іну.

Що ж стосується справжнього героя, то Хатіко помер недалеко від станції, де протягом 9 років чекав свого господаря. Причиною його смерті став рак останньої стадії і філярія серця. Крім того, в шлунку тварини виявили кілька бамбукових паличок від шашлику з курки. Коли пес помер, по всій Японії був оголошений траур за собакою, що стала символом безмежної відданості.

Раніше Фокус пропонував топ-7 фільмів, заснованих на реальних подіях, а також зібрав кращі картини з непередбачуваним фіналом.