70 років Ліаму Нісону — 70 фільмів. Найдикіша і найстрашніша роль останнього героя бойовиків

Голлівудському актору Ліаму Нісону — 70 років. Великої статури ірландець, зі зламаним у боксерському поєдинку носом, Ліам Нісон створений, щоб грати натур вольових, рішучих, що йдуть до кінця. Він таких і грав, причому у фільмах абсолютно різних за жанрами — від фантастки до бойовиків та історичних драм. І скрізь його герої прямі й непохитні, як рейки. Але Стівен Спілберг за грізним фасадом Нісона роздивився добре серце, а Агнешка Войтович-Восло — навпаки: за гігантом, що викликає довіру, — пекельного монстра.

Ліам Нісон: лицар своєї справи

З кінця 1970-х Ліам зіграв у понад 70 фільмах. Стівен Спілберг першим розгледів у ньому одну особливість — за жахливо-войовничою зовнішністю може ховатися чуйна і добра людина, практично лицар.

Всесвітню славу Нісону принесла головна роль у картині Спілберга "Список Шиндлера" (1993), де Ліам зіграв німецького бізнесмена та члена НСРПН Оскара Шиндлера, який урятував понад тисячу польських євреїв від загибелі під час Голокосту. Його герой неоднозначний, але одного разу він витратив майже всі зароблені гроші на підкуп нацистських офіцерів, щоб урятувати єврейських жінок та дітей, які вирушали до Освенциму.

У величезній кількості картин за участю Нісона його герої мали потрібну ноту романтизму і лицарства: "Зоряні війни. Епізод I: Прихована загроза", "Банди Нью-Йорка", "К-19", "Реальна любов", "Бетмен: Початок" та "Темний лицар: Відродження легенди". У 2007 році екшн "Заручниця" виводить Нісона в перший ряд зірок бойовиків. Але все це, знову ж таки, прямолінійне використання його зовнішніх даних та темпераменту.

Проте польсько-американська режисерка Агнешка Войтович-Восло побачила в Ліамі Нісоні можливість того перевертня, що розгледів Стівен Спілберг, тільки тепер не з позитивом, а з негативом.

Трунар — передовик похоронного цеху

Агнешка Войтович-Восло запросила Ліама Нісона знятися в головній ролі в оригінальному містичному трилері "Життя за гранню" (2009). Сюжет фільму досить дикий, як і його головний герой.

Якась цілком успішна дівчина-красуня Анна Тейлор (Крістіна Річчі) після автомобільної аварії опиняється в похоронному бюро. Власник бюро, на ім'я Еліот Дікон (Ліам Нісон) стверджує, що Анна померла і спілкується з ним лише тому, що він має здатність говорити з людьми, які нещодавно померли. Типу він — духовидець.

Анна намагається втекти, але в неї не виходить. Еліот не тримає її силою, лише переконує заспокоїтись. "Адже ви ж мертві", — постійно нагадує він.

Незабаром жертва упокорюється. Але її кавалер Пол (Джастін Лонг) не хоче звикнути до думки, що кохана померла. Він не може вибачити собі сварки напередодні, яка спровокувала ДТП.

Кавалер іде до похоронного бюро — хоче побачити тіло нареченої. Еліот його не пускає … Перед церемонією похорону Анна розуміє, що жива, але Еліот її присипає. Після поховання Еліот натякає Полу, можливо, вона жива, але часу мало. У труні Анна задихається. Пол мчить на цвинтарі, але потрапляє в ДТП, а потім і на стіл до Еліота. "Адже ж ви мертві", — історія повторюється…

Зовні герой Ліама Нісон тут, як завжди, бездоганний: темний костюм-біла сорочка-краватка. Еліот ввічливий, уважний, він той самий нісонівський лицар, а по суті — пекельний монстр, маніяк, який намагається поховати людей живцем.

Яке воно, "Життя за гранню"?

Фільм "Життя за гранню" з Ліамом Нісоном у головній ролі не мав великого успіху тому, що ми не зовсім розуміємо мотиви центрального персонажа: навіщо це йому? Щоб збільшити "продуктивність" свого похоронного цеху, як майстру Безенчуку з "12 стільців"?

Але якщо ви цінуєте Ліама Нісона, то подивіться. Його акторська гра в цьому містичному трилері чудова. А персонаж реально страшний саме цією своєю бездоганною одержимістю: бреше, як дихає. З разючою переконливістю.

Атмосфера стрічки та акторська гра блискучі. Але недоопрацювання сценарію не дозволило фільму "Життя за гранню" стати явищем. Потрібно було все-таки розібратися в мотивах монстра, щоб зрозуміти, як він додумався до своєї диявольської філософії, винесеної в слоган картини: "Життя — це хвороба. Смерть — це зцілення".

Після цієї ролі я Нісона трохи побоююся. Вона все-таки залишає певний чорний шлейф, як роль професора Лектера в Ентоні Гопкінса.

Важливо

30 років "Мовчанню ягнят". Хто був прототипом Ганнібала Лектера і чому людожер вчив агента Старлінг