Що робити, якщо дитина боїться: 5 порад, як впоратись зі страхами, — психологиня

Страх – це емоція, що виникає в ситуаціях загрози біологічному чи соціальному існуванню індивідуума і спрямована на джерело дійсної чи уявної небезпеки. Коли страх реальний, він є механізмом захисту, який рятує людину від небезпеки. А ось уявна небезпека і страх від неї заважає нормальному життю, та дослідницькій діяльності дитини. Практична психологиня, арттерапевтка, засновниця академії психології "Psy-art" Поліна Савенко розповідає Фокусу, про справжні причини дитячих страхів та дає поради батькам, як допомогти дитині з ними впоратись.

У Фокус. Стиль з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найцікавіші новини зі світу шоу-бізнесу та світського життя!

Гіперопіка

"Діти, особливо ті, що живуть у мегаполісах, часто схильні до надмірної опіки батьків і постійно чують, що на кожному розі їх чекає небезпека. Зрештою діти ростуть невпевненими в собі й боязкими. Та й саме собою життя у великому місті наповнене стресами, дуже інтенсивне, що робить дитячу психіку більш вразливою", — каже психологиня.

Ви маєте розуміти, що рано чи пізно дитина має постати перед труднощами та випробуваннями, тому не потрібно весь час її оберігати. Звісно, це не стосується моментів, коли ситуація становить загрозу життю дитини.

Брак батьківської уваги

"Через надмірну завантаженість дорослих, їх спілкування з дітьми сильно обмежене в часі. Коли відсутні гармонійні відносини між мамою і дитиною, це може служити каталізатором дитячих страхів", — наголошує Поліна Савенко.

Пам'ятайте, що головною є не кількість проведеного з дитиною часу, а її якість. Ви можете цілий день знаходитись з дитиною у приміщенні, але в це час працювати або займатись своїми власними справами, а можете на 20 хвилин відкласти все та пограти з нею, або почитати, поліпити. Виділяйте хоча б пів години на день та робіть разом те, що хоче дитина.

Конфлікти та агресія в сім'ї

Часто діти відчувають провину за сварки батьків, вважаючи себе їх причиною. Відсутність взаєморозуміння в родині та підтримки стають причиною хронічної тривоги.

"Через ситуації, коли батьки (особливо мати) домінують, карають і панують, у малюка втрачається базова довіра до світу, відчуття безпеки. В результаті дитина знаходиться в постійному очікуванні біди, це формує появу страхів", — каже психологиня.

Фільми, комп'ютерні ігри, відеоролики

"Не дарма відео мають вікові обмеження, діти не можуть критично подивитися на те, що відбувається в сюжеті та можуть почати боятися повторення подібних ситуацій в реальному житті. На заміну живому спілкуванню приходять комп'ютерні ігри та ТБ-передачі. Тому так важливо спілкуватися з дитиною, грати разом з нею та гуляти, а також обговорювати значущі моменти", — радить Поліна Савенко.

На жаль, контент, який споживає ваша дитина може нести загрозу психологічному стану та нервовій системі, тому важливо його контролювати. Ви маєте знати, які ігри закачує ваша дитина, які ролики переглядає в соцмережах, щоб розуміти якість цього контенту.

Рекомендації батькам

Особливо важливим для дитини у всі періоди її розвитку є позитивний емоційний контакт з батьками. Це є основою психічного здоров’я дитини.

Щоб не нагнітати ще більше страхів, а зменшувати їх рівень, необхідно:

• Насамперед любити дитину і приймати її такою, яка вона є.
• Оберігати дітей від страхів, викликаних сімейними конфліктами, батьківською неувагою, відсутністю любові.
• Визнавати дитячі страхи, виявляти увагу і розуміння, допомагати дитині позбуватися страхів.
• Створювати психологічно безпечний для дитини простір в родині та в соціумі.
• Терпляче пояснювати незрозумілі речі.
• Не принижувати гідність дитини частими покараннями.
• Не ставити до дитини завищених вимог та непосильних навантажень.
• Формувати та постійно підтримувати позитивну самооцінку дитини.
• Не заражати дитину страхом та перебільшеними застереженнями щодо навколишнього світу

Практичні рекомендації

У боротьбі зі страхами для дітей найкраще працюють арт — терапевтичні техніки. Психологиня Поліна Савенко ділиться технікою для боротьби із дитячим страхом, яку ви зможете зробити разом зі своєю дитиною.

Техніка "малюємо свій страх"

Час: 30-40 хв

Інструменти: кольорові олівці чи фломастери, аркуш паперу А4.

Інструкції:

1. Дайте дитині трохи часу, щоб відволіктися від своїх справ, сконцентруватися, подумати про свій страх, уявити його.

2. Попросіть дитину намалювати свій страх. Не обмежуйте фантазію дитини жодними правилами. Можна малювати тварину, вигадану істоту, предмет, природне явище, абстрактні символи чи візерунки. Постарайтеся щонайменше втручатися в процес, не коментуйте роботу дитини, ні в якому разі не нагадуйте про будь-які правила малювання.

3. Якщо ви помітити емоційне хвилювання дитини під час малювання, не лякайтеся й не зупиняйте терапію. У цей момент дитина вивільнюється від стримуваних емоцій, проживає свій біль, очищується, що дуже важливо для того, аби позбутися страхів. Не варто одразу ж утішати дитину, чи відволікати її.

"У жодному разі не можна робити зауважень чи жартувати з емоційної поведінки дитини. Виняток, якщо дитина сама попросила обійняти її в цей момент, потримати за руку, зробити перерву", — нагодовує психологиня.

4. Попросіть дитину дати назву малюнку або придумати ім’я зображеному на малюнку. Коли страх отримує ім’я, якусь конкретну назву, дитині легше охопити й усвідомити свої почуття. Це вже не якісь незрозумілі процеси, а конкретний об’єкт з іменем.

5. Далі разом з дитиною придумайте спосіб знешкодити цей страх. Найпопулярніші варіанти:

• розірвати або спалити малюнок, знищивши страх;
• поглузувати з нього, намалювати навколо страху огорожу, смішні деталі, разом посміятися над новим дотепним малюнком;
• подружитися зі страхом, домалювати йому посмішку, галантного капелюшка, квіточку в руці, подаруночок.

6. Не варто опиратися на власну інтуїцію, не нав’язуйте дитині жодний з варіантів. Можна запропонувати дитині декілька варіантів і обрати той, що найближче до її емоційного стану.

"В різних випадках діти можуть поводити себе по-різному. Деякі "страхи" можуть бути перетворені на друзів чи дотепний шарж, інші мають бути знищені: розірвані чи спалені. Нехай дитина вибере той спосіб, який ближче їй в цю хвилину. Будьте готові до нових способів у різних випадках", — наголошує Поліна Савенко.

7. Тепер, коли страх знешкоджений, можна вже й поговорити про нього. Переконайтеся, що дитина відносно спокійна та обговоріть такі питання:

• Що було зображено на малюнку?
• Що дитина відчувала під час малювання?
• Який спосіб знешкодження страхів обрала дитина і чому?
• Чи лишився страх в душі дитини?
• Чи відбулися якісь зміни з почуттям страху? Чи зменшилася його інтенсивність?

"Також дуже круто допомагає казкотерапія. Існує велика кількість вже готових казок для батьків. Для пошуку просто вбиваєте "казкотерапія для роботи зі страхами", — радить психологиня

Нагадаємо, скільки часу дитина може проводити перед екраном гаджетів, — дослідження.

Раніше Фокус писав про те, що вчені з'ясували, що спільні ігри з батьком можуть підвищити успішність дитини в школі.

Цей матеріал має виключно інформаційний характер і не містить порад, які можуть вплинути на ваше здоров'я. Якщо у вас є проблеми, зверніться до фахівця.