Кого "вбиває" Енн Гетевей? Огляд фільму "Материнський інстинкт"

В український прокат виходить драматичний трилер режисера Бенуа Деломма "Материнський інстинкт" одразу з двома знаменитостями категорії А в головних ролях — Енн Гетевей і Джессікою Честейн. Фокус побував на допрем'єрному показі і розповідає про рімейк бельгійського фільму "Дуель" 2018 року.

Про що фільм "Материнський інстинкт" 2024

Найближчі сусідки і найкращі подруги — Селін (Енн Гетевей) і Еліс (Джессіка Честейн) проводять разом увесь вільний час. Вони випивають, діляться рецептами, пліткують про чоловіків і дітей, обговорюють своє життя і, здавалося б, не уявляють життя одна без одної. Усе змінює трагедія в житті Селін, яка перевертає стосунки подруг з ніг на голову, і тепер їхнє спілкування перетворюється на переслідування хижака і параною загнаної жертви. Кожен погляд, жест, поворот голови героїнь нагадують глядачеві поведінку звірів у дикій природі, у сутичці яких може вижити тільки один.

Драматична історія ускладнюється тим, що тепер у жінок залишився "один син на двох", за якого і має відбутися смертельна боротьба найближчих подруг. Забігаючи наперед, анонсуємо непередбачуваний фінал картини!

Чим цікавий фільм "Материнський інстинкт"

У випадку з цією стрічкою варто виокремити три аспекти: декорації та костюми (події розгортаються на тлі епохи початку 1960-х років), гра акторів (глядач спостерігає за справжньою дуеллю двох однаковою мірою сильних акторок), потужна психологічна складова в сценарії, яка створює перманентну напругу для глядача.

Творці фільму явно зробили ставку не стільки на сценарну перевагу, як на візуальну складову. Ми бачимо жінок у дизайнерських образах у стилі початку 1960-х, які працюють у саду і в будинку на високих підборах, з ідеальними зачісками і макіяжем. В обід вони сідають в ідеально чисті автомобілі, на їхніх руках рукавички, на головах — хустки або капелюшки. Нитки перлів або біжутерія в тон, акуратно підведені яскравою помадою губи навіть у найгірший із днів.

Крім того, костюмери та стилісти картини не проґавили нагоди використати в кадрі славнозвісну конкуренцію Жаклін Кеннеді та Мерилін Монро: образи акторок мають прямі відсилання до двох історичних візаві. Цей аспект стрічки слугує окремою складовою і немовби живе своїм життям на екрані: ми бачимо жінок зі схожим способом життя, але водночас настільки різних, що їхня потенційна ворожнеча ніби закладена в них на рівні ДНК. Вони — немов Бетті Дрейпер (серіал "Божевільні"), розділені за принципом тіньових сторін: одній дісталися лють і божевілля, іншій — страх і стриманість. З'єднавшись, вони створюють такий собі "коктейль", що вирує образою і злістю під "парасолькою" ідеальної сукні американської домогосподарки в декораціях красивого передмістя.

Загалом, естетичним гурманам варто подивитися цю картину тільки заради образів: давно на екрани не виходив такий візуально якісний і до дрібниць продуманий фільм: одяг, будинки, меблі, посуд, аксесуари, автомобілі, навіть дитячі іграшки переносять глядачів в епоху Джона Кеннеді.

На рахунку Бенуа Деломма (режисера "Материнського інстинкту") кілька кейсів співпраці з модними будинками, зокрема промо-фільми для Chanel, Dior, Balmain, а також робота над новою екранізацією "Талановитий містер Ріплі" 2024 року. Не дивно, що окремим персонажем Деломма завжди виступає красива картинка, а вже потім все інше.

На окрему увагу, як зазначено вище, заслуговує гра акторів. По-перше, ми бачимо Енн Гетевей у не зовсім притаманній для неї ролі — пасивно-агресивного персонажа, який ледве стримує лють, що кипить усередині. Справедливості заради варто згадати її роль у комедії "Війна наречених" (2009), у якій також було піднято ідею конкуренції колишніх подруг — білявки та брюнетки (партнеркою Енн Гетевей по майданчику в цій картині була Кейт Гадсон). І якщо бути зовсім вже чесними, цей фільм спадає на думку частіше, ніж хотілося б під час перегляду "Материнського інстинкту", хоча атмосфера і жанр трилера сильно відрізняється від вайбу комедії 2009 року.

У "Материнському інстинкті", за всіма канонами гічкоківському трилері, героїня Енн Гетевей постає перед нами складним, спритним, агресивним маніпулятором, кроки якого неможливо прорахувати наперед. Скляний і небезпечний вираз очей, скута міміка, рвучкі рухи тіла Селін, що зависають у повітрі, — все це створює ауру потужної напруги і дає глядачеві відчуття незахищеності. Ми не співчуваємо Селін: ми її боїмося, неусвідомлено стаючи на бік переляканої Еліс, що б'ється у своїй "капсулі" напруги, наче пташка в клітці.

Персонаж Джессіки Честейн невротичний, розгублений, наляканий і абсолютно беззахисний перед обличчям навислої загрози. Вона твердо впевнена у своїй правоті та підозрах. Але чоловік Еліс героїні не довіряє, адже у неї вже були проблеми з психікою, і вона навіть лікувалася у психіатра. Глядач їй теж не довіряє, хоч і співчуває: весь час здається, що їй просто здається.

Напруга кожної героїні окремо і напруга між ними в кадрі — головна сценарна перевага всієї оповіді. Адже ми напружені, навіть коли, здавалося б, нічого не відбувається. І напруга переслідує глядача навіть через кілька годин після розв'язки.

У підсумку з'являється відчуття, що життя в красивому передмісті незмінно зводить з розуму кожного, хто туди потрапляє. А може, творці картини просто знайшли гарний привід зняти фільм "про красиве" і дозволити яскравим акторкам пограти в "Степфордських дружин" і трохи в "Барбі" на серйозному.

Раніше Фокус писав рецензію на фільм "Годзілла і Конг: Нова імперія".