Гурт MOLODI: як електрики створили музику для Євробачення-2025 — інтерв'ю Фокусу

В ексклюзивному інтерв'ю Фокусу фронтмени гурту Кирило та Іван поділилися, як професійні електрики потрапили в шоу-бізнес, про рідних, що залишилися в Маріуполі, про особисте життя та перші емоції після результатів відбору на участь у Євробаченні-2025. У 2024 році MOLODI взяли участь у національному відборі на Євробачення, закликаючи своїх шанувальників підтримати їх.

MOLODI — нове ім'я української музики. Ваня, Кирило, розкажіть про себе, хто ви? Звідки ви? Ким були до того, як стати музичним гуртом?

Кирило: Я співак і музичний продюсер родом із Маріуполя. До того, як ми з Ванею стали гуртом, ми були звичайними хлопцями, які займалися музикою, грали на вулиці, але не мали чіткого уявлення, чого хочемо від життя. Ми не знали, куди йти і чим займатися. Через це наші батьки відправили нас у технікум, де ми й познайомилися.

Ваня: Я музикант, барабанщик, аранжувальник і музичний продюсер. Я родом із Маріуполя, де прожив майже 19 років, поки не переїхав до Києва. До того, як ми стали гуртом, я працював викладачем гри на барабанах. Це те, чим я займався все своє свідоме життя, поки не почав писати музику. Викладання було моїм основним джерелом доходу.

Чому саме така назва? Розкажіть, чому обрали саме її і що хотіли показати цим

Ваня: Назву MOLODI запропонував наш друг Микита Enleo. Вона говорить сама за себе: ми є голосом молодого покоління, тому що ми справді молоді — не тільки за віком, а й за відчуттями та підходом до життя і творчості.

Кирило: Цю назву Нікіта придумав, коли нам було по 19 років. Тоді це відчуття молодості було ще яскравішим — ми буквально тільки починали свій шлях. Але навіть зараз ця назва нам дуже близька, тому що вона не тільки про наш вік. Це про наш стан, енергію та бажання творити. Ми відчуваємо себе сповненими сил, запалу та натхнення, і ця назва чудово це відображає.

Як справи на особистому фронті? Чи вдається поєднувати творчість та особисте життя? Наскільки це важко чи навпаки

Кирило: На особистому фронті поки що штиль. Я зрозумів, що зараз мені складно поєднувати творчість і особисте життя. Я занурююся у стосунки з головою, але поки не можу собі цього дозволити. Через це мої симпатії залишаються без продовження. Побудова стосунків — це велика відповідальність, і після останнього досвіду я поки що до цього не готовий.

Ваня: Я холостяк. У мене нікого немає, крім мого кота Лева. Чесно кажучи, поки що поєднувати особисте життя з творчістю мені не вдається. Робота займає весь мій час: я щодня проводжу на студії, прагну вдосконалювати свої навички, писати музику і ставати кращим у своїй справі. Увечері, коли повертаюся додому, часто продовжую працювати — записую інтерв'ю або створюю нові треки. Для мене зараз це пріоритет, бо що більше я вкладаю у свою роботу, то ближчим стає успіх, про який я мрію. Але я вірю, що з часом, коли досягну бажаного, зможу знайти баланс і мати кохану людину поруч.

Відомо, що ваш гурт бере початок із Маріуполя. Розкажіть про це місто, коли ви з нього виїхали? Чи залишилися у вас там родичі?

Кирило: Маріуполь — це чудове затишне місто. Це особливо відчувалося, коли ми, вже переїхавши до Києва 2020 року, поверталися додому. Приїжджали туди в гості до батьків, старих знайомих і, звісно, до моря. Я зберігаю про Маріуполь тільки теплі спогади. Це місто перших романтичних прогулянок, перших поцілунків і початку всього найважливішого в житті.

У Маріуполі залишився тільки мій брат. Він зробив свій вибір, хоча я до кінця не розумію цього рішення.

Ваня: У моїх спогадах Маріуполь залишається таким, яким був до вторгнення: сонячним, спокійним, красивим, сповненим світлої енергії. Він досі асоціюється з чистим повітрям, зеленню і запахом моря.

Що стосується родичів, то вони там залишилися, але я не дуже хочу говорити про це. Не впевнений, як мої слова можуть вплинути на них, тому вважаю за краще залишити цю тему особистою.

Якими були ваші перші емоції, коли дізналися, що пройшли в шортлист Нацвідбору Євробачення 2025? З якими головними труднощами ви зіткнулися на шляху до фіналу?

Ваня: Якщо чесно, я майже не сумнівався, що ми пройдемо, бо ми доклали багато зусиль для того, щоб досягти цього. Коли дізнався про результат, я був дуже радий, але не здивований, адже ми зробили все, щоб це сталося.

Труднощі, мабуть, були більше на самому виступі, тому що Кирило дуже нервував. Але я вірив і в нього, і в нас як гурт. Тому все вийшло так, як мало бути.

Кирило: Перша емоція, коли дізнався про те, що ми пройшли до шортлиста Євробачення, — це, звісно, була радість. Але разом з тим з'явилася тривога. Ти одразу відчуваєш рівень відповідальності, навіть коли потрапляєш у лонгліст, а вже коли проходиш далі, розумієш, що тепер треба ще більше працювати.

Ми завжди вірили у свою пісню, тому з музичною частиною не було значних проблем. Завдяки Антону Чилібі ми довели звучання до ідеалу і залишилися задоволені результатом. Основні складнощі виникли на етапі прослуховування, коли стало очевидно, що нам ще потрібно працювати над виступами та передачею емоцій зі сцени. Ми зрозуміли, що не готові до того, щоб нас оцінювали саме як виконавців, а не тільки через пісню. Це стало нашим ключовим завданням — удосконалювати свій сценічний образ. Усі інші моменти — звичайні робочі технічні процеси. Вони можуть бути складними чи незручними, але це частина підготовки, яка потрібна для досягнення хорошого результату.

У чому полягає ідея вашої пісні для Євробачення? Як вона народилася і про що хочете розповісти слухачам?

Кирило: Пісня "my sea" — це історія про наш дім, тимчасово окупований Маріуполь. Ми хочемо розповісти слухачам про втрати, які переживають багато українців. Про те, що дім може бути не лише місцем, а й відчуттям, яке живе всередині тебе. Воно дає сили йти далі та допомагає знаходити в собі маленькі куточки щастя навіть у найскладніші часи.

Ми довго шукали, що саме хочемо сказати на Євробаченні. Ми давно мріяли про цей конкурс і хотіли поділитися саме особистою історією. Ще в серпні народився перший рядок, і від нього розкрутилася вся пісня. Це була майже інтуїтивна робота, яка поступово склалася в цілісну композицію.

Ваня: Для мене символом Маріуполя завжди було море. Тому саме через образ моря ми вирішили передати цю історію. Під час роботи над піснею я подумав про назву "my sea" ще до того, як з'явився текст. Я накидав ідеї, Кирило створив мотив, і все склалося як пазл. Ми просто вкладали в пісню те, що в нас на серці, і це вийшло щиро, емоційно і близько нам обом.

Назвіть головний плюс і мінус участі на Євробаченні. Якби у вас була можливість змінити щось у форматі Нацвідбору, що б це було?

Кирило: Головний плюс участі в Євробаченні — це можливість долучитися до найбільшого вокального конкурсу у світі. Навіть потрапити до Нацвідбору — це вже велика честь, адже це означає, що твою пісню визнали гідною представляти країну. Це дуже надихає. Що стосується мінуса, то для мене це певна офіційність процесу. Але я розумію, що це необхідна частина конкурсу такого рівня, і це також певний виклик — залишатися собою в таких умовах. Якби була можливість щось змінити, я, мабуть, нічого не змінював би, бо приймаю правила гри такими, якими вони є.

Ваня: Найбільший плюс участі в Євробаченні — це можливість показати себе як гідного представника української сцени на європейському рівні та донести свою історію до величезної аудиторії. Щодо мінусів, то я б назвав велику відповідальність, яка лягає на тебе. Навіть найменші помилки можуть мати серйозні наслідки, адже увага до учасників дуже велика. Це додає тиску, але ми розуміємо ці ризики і готові працювати на максимум, щоб усе було ідеально. Якщо говорити про зміни в Нацвідборі, то я б нічого не змінював. Ми пройшли всі етапи і відчули, що цей процес побудований чесно і професійно.

Ви мали стати електриками, але обрали шлях професійних музикантів. Як ви зрозуміли, що музика — ваше покликання?

Кирило: Ми мали стати електриками — це звучить гучно, але так, ми вчилися в технікумі й готувалися до цієї професії. Проте вже під час навчання зрозуміли, що це зовсім не наше. Ми почали самостійно писати музику спочатку через те, що не мали грошей на саундпродюсерів, але дуже хотіли створювати щось своє. У нас завжди було бажання виконувати власні пісні, щоб люди співали наші тексти, а не бути кавер-гуртом, який відтворює чужі композиції. Коли ми переїхали до Києва, все якось склалося само собою: нам дали можливість працювати на студії, і ми почали вивчати процеси написання треків і створювати демки. Саме тоді, в процесі роботи, ми зрозуміли, що це наше. Ми вирішили: більше ніякої сторонньої роботи, тільки музика.

Ваня: Насправді ми не вибирали музику — це вона вибрала нас. Ми просто займалися нею, бо горіли цим і не могли зупинитися. Однак ми виросли в такому середовищі, де музика не сприймалася як щось серйозне. Нам казали, що це не професія, що вона не принесе грошей, і що це всього лише дитячі іграшки. Але музика завжди була з нами, жила в нас, навіть коли ми робили щось інше. У якийсь момент ми почали намагатися заробляти нею, тому що це було те, що ми робили найкраще. І поступово музика почала займати весь наш час, стала нашою головною діяльністю і покликанням.

Які артисти найбільше вплинули на вашу творчість? Чи є серед українських виконавців такі, кого вважаєте своїми безпосередніми конкурентами?

Кирило: Дуже складно виділити конкретних артистів, які найбільше вплинули на нашу творчість, тому що ми слухаємо буквально все. У нашому плейлисті є рок, метал, реп, електронна і танцювальна музика. Візуально нас надихають Twenty One Pilots, їхній підхід до створення образу і концепції дуже цікавий. Що стосується українських виконавців, я б не назвав когось конкурентами. Вважаю, що між артистами не має бути прямої конкуренції, а має бути конкурентоспроможність. Наш матеріал має бути на рівні з топовими артистами за якістю і змістом. Ми всі колеги, у нас може перетинатися аудиторія, але кожен має свою унікальність. Я дуже поважаю українських артистів, які вже досягли успіху, бо це завжди результат великої праці, а не випадковості.

Ваня: Ми як губки, тому що буквально вбираємо в себе все, що є на музичному ринку. Ми завжди змінювали свої вподобання, і кожен період нашого життя впливав на наш стиль. Наприклад, ми захоплюємося творчістю дуету Disclosure. Ми з Кирилом детально розбирали їхні проекти, і багато їхніх ідей знайшли відображення в нашій музиці. Загалом ми слухаємо різні жанри і черпаємо натхнення у багатьох виконавців, переймаючи професійні фішки. Що стосується українських артистів, то я не вважаю, що в нас є прямі конкуренти. Усі працюють у своїй ніші, мають свій стиль і місце. Ми ж хочемо розвивати нашу унікальну стилістику, і, здається, ми вже знайшли своє звучання.

Чи є у вас якісь ритуали перед виступом?

Кирило: Перед виступом у нас немає якихось особливих ритуалів, але є певні процедури, які допомагають підготуватися. Наприклад, потрібно прогріти голосові зв'язки, трохи розім'яти голос, щоб тримати його в тонусі. Це не обов'язково має бути повне розспівування, але важливо відчувати контроль над голосом.

Ваня: Безпосередньо перед концертом ми трохи стрибаємо, дихаємо, заряджаємо себе енергією. Це потрібно для того, щоб адреналін уже працював до виходу на сцену, а не розганявся під час виступу. Ми хочемо вийти на сцену вже максимально зарядженими і готовими одразу ділитися емоціями з публікою.

Ви відомі не тільки як музиканти, а й як саундпродюсери. З ким із артистів вам вдалося попрацювати, і який із проєктів ви вважаєте найвидатнішим у вашій кар'єрі? Як ця робота вплинула на вашу власну творчість? Чи були невдалі співпраці?

Кирило: Нам дуже приємно, що люди помічають нашу роботу як саундпродюсерів. Це важливо для нас, тому що ми завжди прагнемо, щоб усе, чим займаємося, приносило результат. Ми працюємо на постійній основі з такими артистами, як Ostrovskyi та Love, Mary. Нещодавно почали співпрацювати з Max Barskih та Michelle Andrade. До того ж ми брали участь у створенні музики для NK, і хоча вона ще не випустила цей трек, ми задоволені тим, що зробили. Кожна співпраця приносить величезний досвід, і з кожною новою піснею ми вдосконалюємось, навчаємось і додаємо щось нове у свою творчість.

Ваня: Останнім часом ми дуже пишаємося хітом "Маргарита" для Michelle Andrade, який розірвав TikTok і чарти. Для нього ми зробили аранжування і написали другий куплет. А одна з пісень, яка особливо вплинула на нашу кар'єру ще на початку, — це "Твої тату" Островського і Майорової. Вона посіла перше місце в топчарті, і це стало для нас своєрідним показником того, що ми досягли нового рівня менше, ніж за рік професійної роботи.

Кирило: Чи були невдалі співпраці? Так, були. Зазвичай це відбувалося, коли ми не могли знайти спільну мову з клієнтом або їм самим не вистачало чіткого розуміння того, чого вони хочуть. На початку нашого шляху нам, можливо, не вистачало досвіду, але навіть такі ситуації — це уроки. Тепер ми працюємо над кожним проєктом так, щоб усі залишалися задоволеними.

Як відбувається процес написання пісень у вашому гурті? Хто відповідає за музику, тексти, аранжування? Скільки часу зазвичай потрібно на створення однієї пісні? Чи виникають у вас творчі суперечки під час роботи над музикою? Як ви їх вирішуєте?

Кирило: Процес написання пісень у нас дуже стихійний і завжди різний. Іноді Ваня накидає демоверсії під гітару вдома, іноді я вигадую мелодії чи мотиви. Останнім часом Ваня більш продуктивний у написанні текстів, тоді як я більше зосереджуюся на мелодіях і вокальних партіях. Але в нас немає чітко закріплених ролей: ми працюємо разом на всіх етапах. Ми пишемо, редагуємо тексти, обговорюємо кожен музичний елемент і ухвалюємо всі рішення спільно. Наприклад, якщо я вигадую мелодію, Ваня може сказати, що це недостатньо емоційно або не досить чіпко, і ми разом допрацьовуємо це до потрібного результату. Час створення пісні дуже варіюється. Буває, що пісня народжується буквально за день, а буває, що її доводиться робити місяцями. Деякі пісні ми повертаємо через рік і переробляємо аранжування.

Ваня: Звичайно, суперечки трапляються. Наприклад, буває, що я хочу зробити щось одним способом, а Кирило бачить це по-іншому. Але ми завжди намагаємося знайти компроміс: пробуємо обидва варіанти, слухаємо і обираємо той, який звучить краще. Це дає нам змогу не просто вирішувати конфлікти, а й створювати музику, яка задовольняє нас обох. І саме в діалозі народжуються найкращі рішення.

Якби ви могли написати пісню для будь-якого виконавця у світі, хто б це був? І про що була б пісня?

Ваня: Було б круто попрацювати з топовими світовими артистами, такими як Disclosure, The Weeknd або Dua Lipa. Якщо говорити про пісню, то я хотів би створити щось дуже сильне та емоційне — щось, що змусить слухача відчути кожну ноту і кожне слово. Але поки що наш головний пріоритет — рости самим і вдосконалювати власну творчість, щоб одного дня ці мрії стали реальністю.

Кирило: Наші амбіції більше спрямовані на розвиток нас як артистів, як гурту. Нам, звісно, дуже приємно, коли артисти першого ешелону звертаються до нас із проханням створити для них пісню або аранжування — це лестить і додає впевненості. Але наша головна мета — будувати свій особистий бренд. Тому я не мрію про написання пісні для когось із топових виконавців. У майбутньому я б хотів співпрацювати з ними як рівний артист: разом створювати музику, працювати в колабораціях, щоб про нас говорили не просто як про саундпродюсерів, а як про повноцінний гурт з унікальним звучанням і стилем.

Раніше Фокус публікував інтерв'ю з ведучим та волонтером Андрієм Джеджулою.