Утерти ніс росіянам. Чому для України важливий приклад Тайваню, якщо ми хочемо виграти у Росії

Мене завжди дратувала зарозумілість росіян. Дратувало, що себе вони завжди вважають вищими й кращими за інших. Винятковою расою.

Дратувало, що навіть українців вони вважали гіршими за себе. У кращому випадку, молодшими братами, що для мене означало — нерозумними, недалекими, які не вміють ухвалювати правильні рішення.

Тому, на правах старшого брата, вони вважали, що мають право замість нас вирішувати, як нам жити. Про це я ніколи не говорив, але ви навіть не уявляєте, наскільки така поведінка росіян для мене неприйнятна.

Якщо чесно, то я не розумію причин цього пафосу. Країна, економіка якої тримається тільки за рахунок експорту нафти й газу. Це те ж саме, що хвалитися своїм становищем у суспільстві, отримавши спадщину, хоча твоєї заслуги у цьому немає.

На відміну від росіян, нам не так пощастило з ресурсами. У нас немає таких покладів нафти, які б дозволяли на цьому добре заробляти. Так, ми багата на ресурси країна, але ринки цих ресурсів значно менші, ніж ринок нафти. І потім, доходи від цих ресурсів не зроблять нас багатими.

Так ось. Після того, як ця країна відкололася від Китаю, на державному рівні вони зробили ставку на модернізацію й розвиток технологій. Тому, що у них іншого вибору не було. І зараз це високотехнологічна країна з ВВП на душу населення в 26 000 дол!

Маючи всього 20 млн населення, ця країна створює експортної продукції на 350 млрд дол! Більша частина експорту — це високотехнологічна продукція. Тільки одних напівпровідників вони експортують більше ніж на 100 млрд дол! Asus, Acer, HTC — це все Тайвань.

Ось це приклад. І такий же приклад мені б хотілося створити у нас. А замість цього, якщо подивитися на структуру експорту, у нас будують жалюгідну подобу російської сировинної економіки, тільки без нафти й газу. Наївно думаючи, що так ми зможемо втерти носа росіянам.

Першоджерело.

Публікується за згодою автора.