І Янукович заплакав. Чому позасудове закриття телеканалів — не привід для радості

Перша моя реакція на санкції проти Козака та його телеканалів — широка усмішка. Не люблю, не дивлюся, не поважаю. З моєї точки зору це не опозиція. Але. Інформаційну війну треба виграти!

Друга думка: якщо так можна з ними, то так можна з усіма. Рекомендую цю (другу) думку запам'ятати.

Пам'ятаю, читав, як серійний вбивця розповідав про свій життєвий шлях: головне — почати! Потім вже не зупинитися!

Так ось. Головне почати!

Йдеться не про свободу слова в цьому конкретному випадку, панове. Ці канали мають мало спільного зі свободою слова. Йдеться про те, що за необхідності це можна зробити з кожним.

Моліться, щоб така необхідність при владі не виникла. А влада у нас така непередбачувана, що можна йо... тобто, диву датися! Сьогодні одних, завтра інших... Доріжка-то протоптана.

Першоджерело.

Публікується за згодою автора.