І Янукович заплакав. Чому позасудове закриття телеканалів — не привід для радості
Позасудове закриття неприйнятних телеканалів — небезпечний прецедент. Йдеться про те, що за необхідності це можна зробити з кожним. А влада у нас така непередбачувана, що можна диву датися! Сьогодні одних, завтра інших... Доріжка-то протоптана.
Перша моя реакція на санкції проти Козака та його телеканалів — широка усмішка. Не люблю, не дивлюся, не поважаю. З моєї точки зору це не опозиція. Але. Інформаційну війну треба виграти!
Друга думка: якщо так можна з ними, то так можна з усіма. Рекомендую цю (другу) думку запам'ятати.
Пам'ятаю, читав, як серійний вбивця розповідав про свій життєвий шлях: головне — почати! Потім вже не зупинитися!
Так ось. Головне почати!
Думка третя: в елітному будинку, в елітному селищі, у холодній та чужий Москві сьогодні заплакав Янукович напідпитку: А що? Так можна було?
Йдеться не про свободу слова в цьому конкретному випадку, панове. Ці канали мають мало спільного зі свободою слова. Йдеться про те, що за необхідності це можна зробити з кожним.
Моліться, щоб така необхідність при владі не виникла. А влада у нас така непередбачувана, що можна йо... тобто, диву датися! Сьогодні одних, завтра інших... Доріжка-то протоптана.
Публікується за згодою автора.