Червоні лінії. Куди ведуть українське суспільство вирок Стерненку та боротьба з ним

Ситуацію зі "справою Стерненка" і вироком у ній використовують, щоб "качати Зеленського". До того ж це роблять саме ті, під час перебування яких при владі всі ці справи проти фігуранта і порушувалися. Але я хочу використати цю ситуацію для аналізу нашої внутрішньої "безперспективності".

Говорячи про монополії, я мав на увазі не відому гру, і навіть не вітчизняні ФПГ. Я про бажання меншості домінувати над більшістю.

Це бажання є в будь-якому суспільстві, але тільки на Заході, домінування відбувається в обмін на економічні бонуси.У нас же домінувати хочуть "за спасибі".

У нашій країні вже виникла монополія на патріотизм, на істину, на трактування правових рішень.

Є в шахових етюдах Троїцького таке поняття, як домінація або "контроль полів", коли фігура суперника заманюється в пастку і їй нікуди ходити. У нас в такий пастці опинилося мовчазна більшість, яку обклали "червоними лініями".

Це навіть не дивно, а симптоматично. Частина суспільства хвора анархією та вірусом саморуйнування. "Пасіонарії" перетворюються в патогенів, що знищують як вірус слабкий державний організм.

Ми взагалі здатні затриматися за допомогою "останнього страхувального троса" на рівні хоча б Великої хартії вольностей, яку британці "проїхали" аж у 1215-му році?

Цитую: "Жодна вільна людина не буде заарештована або ув'язнена, чи позбавлена володіння, або оголошена поза законом, або вигнана, або яким-небудь [іншим] способом знедолена, і ми не підемо на неї і не пошлемо на неї інакше, як за законним вироком рівних його [його перів] і за законом країни".

Чи наша доля — перманентні "Чорні ради"?

Внутрішній дискурс в Україні стає примітивно-прогнозованим. Як тільки я почув новину про вирок Стерненку, то відразу ж подумав: "Зараз почнуть писати про те, що спочатку потрібно було посадити "тих", а не "цих", що суди себе дискредитували і т.д". І саме так, в точності, багато і написали.

Я теж не люблю наші суди. Але якщо у кожного з супротивників вчорашнього рішення в реєстрі нерухомості особиста квартира раптом виявиться "записаною" на невідому людину, то всі вони побіжать в найближчий суд, а не до "активістів".

Особисті права вони готові захищати, використовуючи шматки ще існуючої правової системи, а ось країні загалом вони у цьому праві вже відмовляють, монополізуючи правосуддя як систему "регулювання".

Я часто критикую Зеленського за ті чи інші рішення. Але у цьому випадку, президент забезпечив правову "рамку", яка зробила можливим точкове рішення суду. Справу, яка була для попередньої влади джерелом вічних спекуляцій, завершено.

І Зеленському це не можуть пробачити, оскільки "справа Стерненка" була тією самою справою з анекдоту про адвоката, на якому "тато" заробляв все життя, а наївний син завершив його за один день, позбавивши "сім'ю" вічної адвокатської ренти. У цьому випадку зникла політична рента з вічними засіданнями суду, збором активістів і так далі.

Тепер правовим нігілістам з партії "Голос" залишається тільки вимагати відставки генпрокурора Венедиктової за ... рішення суду.

Якщо ми не знайдемо точку відліку, з якої в країні почнеться дотримання елементарних норм права, суспільство перетвориться в дикий гуртожиток, куди не виїжджає навіть дільничний на виклики.

Забудьте тоді про інвестиції та перспективи розвитку. Їх немає на "території племен".

Замість того, щоб остаточно руйнувати правову систему, прихильникам Стерненка варто було б зібрати гроші, найняти хороших адвокатів і максимально прискорити апеляційний процес, паралельно посилюючи лінію захисту.

Інакше вірус правового нігілізму остаточно зруйнує суверенний імунітет країни. Він і так вже підірваний "епідемією" останніх років.

Першоджерело.

Публікується за згодою автора.