100 доларів — це не завжди 100 доларів. Чому майбутнє — за токеномікою і криптовалютою

Мені було 14 років, коли з усіх каналів долинало пафосне повідомлення Мінфіну США, про те, що "100 доларів — це завжди 100 доларів".

Пізніше, здобуваючи економічну освіту, я дізнався, що 100 доларів — це може і 100 доларів, але купити за них у різні моменти часу можна різне. У 20-х роках минулого століття — це була 1/8 машини, у 90-х — місячна зарплата кваліфікованого співробітника, а на той час, коли я отримав свою першу зарплату з повної ставки — це був похід у хороший ресторан на двох.

Концепт інфляції економістами розглядався завжди з позитивної точки зору як такий собі супутник розвитку цивілізації, адже товарів і послуг стає більше.

Але якщо припустити, що будучи кваліфікованим фахівцем, я відклав свою місячну зарплату в тумбочку і впав у летаргічний сон на 20 років, то прокинувшись, я залишився б без засобів для існування.

Багатьом це не сподобалося, так були створені неінфляційні криптовалюти.

Ідея криптовалюти і токенів дуже класно лягла на цілі сегменти глобальної економіки. Комп'ютерні ігри, дисконтні та бонусні програми тощо, де товар або послуга не мають фізичного виміру.

Але виявилося, що і у фізичному світі є багато сфер застосування для крипти. Навіть у Радянському Союзі дуже широко ходили такі криптовалюти як талони з макулатури або "півлітра".

Неінфляційний товарообмін дає можливість стійко накопичувати блага. І тоді не 100 доларів — це завжди 100 доларів, а, наприклад, кілограм полуниці — це завжди кілограм полуниці.

Тому, на мій погляд, токеноміка — це один з основних елементів стійких громад.

Першоджерело.

Публікується за згодою автора.