Солдат защищает страну, а страна — солдата. Чему Украина может поучиться у Армии обороны Израиля

Армія Ізраїлю — одна з найсильніших у світі. Країна входить до "клубу ядерних держав". Незважаючи на те, що Ізраїль не коментує інформацію про наявність ядерної зброї, відомий вислів Голди Меїр не залишає сумнівів: "По-перше, в нас ядерної зброї немає, а по-друге, якщо буде потрібно, то ми її застосуємо".

У рейтингу військової могутності Global Firepower 2020 року, ЦАГАЛ (Армія оборони Ізраїлю) посідає 18-е місце серед 137 країн. Як Ізраїлю з 9 млн населення все ж вдалося створити одну з найпотужніших армій світу? Є кілька факторів, про які я можу розповісти.

Солдат захищає країну, а країна, зі свого боку, захищає солдата. Коли ізраїльський військовий потрапляє в полон, він не просто змушений, він зобов'язаний розповісти ворогові всю інформацію. Так скорочується вірогідність того, що людину будуть катувати і завдадуть непоправної шкоди психіці.

Також ізраїльське командування розуміє, що ворогові рано чи пізно стане відома інформація про дислокацію військ, бойову техніку тощо. Вони не вагаючись можуть ухвалювати рішення про зміну позицій і тактики. ЦАГАЛ залишиться тільки у виграші. І якщо вже ти потрапив у полон, як правило, тебе звідти витягнуть.

Хрестоматійним прикладом стала операція з обміну Гілада Шаліта в 2011 році, коли одного солдата обміняли на 1 027 терористів. Це були справжні вбивці, винні в смерті сотень людей. Випускати їх було ризиковано. Вони знову продовжили б свою "священну місію". Власне, так і було. Ось тільки думали ізраїльтяни про це в останню чергу. На першому місці було життя людини.

А терористів, цих колишніх засуджених обмінених на капрала, ЦАГАЛ знову ловив. Деяким зачитували вироки і садили на кілька термінів, відбути які не вистачить життя. Ця історія досі шокує.

Був у мене один, Реувен Дін Ель, ізраїльський дипломат, посол Ізраїлю в Україні (2011-2014 р), який кілька років тому помер. На початку 1990-х років він був у складі дипломатичної місії Ізраїлю в Росії, будучи підполковником Моссад. За це його звинуватили в шпигунстві й оголосили персоною нон грата.

Якось ми сиділи з ним у мене вдома. В Ізраїлі в той час відбувалося загострення конфлікту. Реувен не приховував свого хвилювання, тому що його сини служили на передовій.

Мене це відверто здивувало і я запитав у нього, хіба йому не хотілося використовувати свій вплив, щоб допомогти своїм синам "відкосити" від армії. Він сприйняв ці слова як образу і сказав: "Ніхто не сміє ухилятися від армії".

Далі ми обговорили обмін одного солдата на 1 000 терористів, про який я написав вище. Він тоді сказав, що з одного боку, тепер терористи виловлюватимуть навмисно ізраїльських солдатів для того, щоб здійснювати такі "вигідні" обміни, а з іншого, "якби на місці цього солдата був мій син, я б віддав половину Ізраїлю, щоб зберегти йому життя".

Оскільки в країні відсутня територіальна глибина, армія змушена брати на себе ініціативу там, де це необхідно, а в разі нападу миттєво переносити театр військових дій на ворожі землі.

Хоча армії противника завжди перевершували її за чисельністю, армія Ізраїлю має незаперечну якісну перевагу. Звичайно, через те, що країна використовує новітню зброю, виготовлену власними силами, і людський потенціал.

Особливу увагу ізраїльська влада приділяє озброєнню солдатів. Зброю, в більшості випадків, країна виробляє сама, або спільно з американцями.

З початку створення ізраїльської армії постало питання про зброю. Ізраїлю потрібна була сильна зброя та індустрія, яка б задовольняла особливі потреби.

Технології були необхідні, щоб впоратися із зовнішніми загрозами. І під час війни 1973 року той невеликий флот, який був тоді на балансі Ізраїлю, був повністю укомплектований ізраїльськими технологіями.

Однак після 1973 року прийшло розуміння, що армія потребує якісних змін. Оскільки військова служба в Ізраїлі обов'язкова, в армії щорічно почали вибирати найбільш здібних юнаків (попередньо провівши тестування), які випускалися зі школи, і відправляли їх на навчання в ті галузі, які вважали найбільш пріоритетними: технології, ІТ та розвідка.

Загалом, навчання тривало три роки, після чого солдати були розподілені за фахом і служили протягом шести років. Цей проект був успішний, оскільки юнаки ставали справжніми професіоналами і могли запропонувати якісні рішення для певних проблем.

Це була перевага і для армії, і для економіки (оскільки цей проект не потребував великих фінансових вкладень). До того ж, через кілька років влада побачила позитивні наслідки і для суспільства в цілому.

Ці обдаровані, досвідчені, з великим почуттям відповідальності юнаки після служби в армії виробляли і втілювали креативні ідеї, могли не тільки визначати проблему, але й знайти рішення. Потім ці люди ставали засновниками нових бізнес-проектів.

Призову в ЦАГАЛ підлягають, незалежно від статі, всі придатні за станом здоров'я громадяни країни, які досягли 18-річного віку. Однак, для навчання в Мехін, коледжі або університеті там можна отримати відстрочення від служби.

Більшість студентів, хто користується таким відстроченням, роблять це заради програми Атуда, за якою за навчання в університеті платять Збройні сили. Однак, у цьому випадку, студенти повинні підписати контракт, що збільшує термін служби на 2-3 роки. Ті, хто все ж потрапив після школи в армію, на курсі молодого бійця вибирають, де саме вони хочуть служити.

Призовникам, які не закінчили навчання, надається можливість підвищити рівень освіти, для солдатів — нових репатріантів передбачені спеціальні курси івриту та інші програми. Як я вже писав, талановитих бійців навчають і заохочують залишитися в армії.

Характерною рисою ізраїльської армії є боротьба з "дідівщиною". При ознаках появи нестатутних взаємин проводяться розслідування на дуже високому рівні, які можуть спричинити покарання офіцерського складу бази, на якій стався інцидент.

Після виявлення і належного розслідування винуватці інцидентів відправляються у військову в'язницю. Що, на мою думку, справедливо.

Армія піклується і про відпочинок солдатів. Для них влаштовуються різні просвітницькі заходи та розваги (вечірки, концерти тощо), їм надається особиста допомога в США та психологічна підтримка.

Що стосується стосунків серед солдатів. Поцілунки і секс на базі в армії заборонені, але кмітливі солдати (серед яких є і чоловіки, і жінки) все ж знаходять можливості створювати сім'ї вже після служби.

Ізраїльський досвід дійсно цікавий. Найкраще з того, що треба перейняти з цього досвіду — це дбайливе ставлення до бійців. Наша армія має потенціал стати найкращою армією в світі, коли життя звичайного солдата стане найвищою цінністю.