Арешт Протасевича і "вагнергейт". Чому це інше

Пролітаючи повз Мінськ завжди говорив жартома, що якщо літак сяде, то потрібно вчепитися в крісло і не виходити. Тепер це не жарт.

Моя думка: Білорусь — держава-пірат, держава-терорист, не просто диктатура, а rogue state. Сподіваюся, що більше там літаки літати не будуть.

До речі, навіть мій технічно-орієнтований твіттер буквально скипів, реакція однозначна — піратство і тероризм, так що я сумніваюся, що Лукашенко це просто так зійде з рук.

З приводу "вагнерівців" і того, що "Лукашенко зміг те, на що не наважилася українська влада". Оскільки "вагнерсрач" вже три рази пройшов по колу, давайте розбиратися, чому "це інше?"

Що таке піратство, тероризм і все таке. MH17 і PS752. Якою б страшною була трагедія, ні РФ, ні Іран не хотіли збивати літаки з пасажирами. Це collateral damage. Природно, як би не чинили опір режими-вигнанці — це їх вина (але не прямий умисел).

Наступний випадок, який часто згадують — Моралес і Сноуден. Або від небажання мати на своїй території валізу без ручки на імʼя Сноуден, або за прямою вказівкою США (що ймовірніше, оскільки все було скоординовано), Франція, Іспанія, Португалія та Італія закрили небо для літака президента Болівії.

Літак сів в Австрії, і щоб дотримати принаймні видимість пристойності, замість спецназу до Моралеса зайшов "поснідати" президент Австрії Хайнц Фішер. Це, звичайно, вже піратство. За дорученням скажімо так.

США тоді наробили купу дурниць, які межують зі злочином. Якби Керрі не анулював паспорт Сноудена, то все могло бути інакше. Потім, природно, довелося розшаркуватися і вибачатися, а Центральна Америка завила.

Поїхали далі, у жовтні 2016 року, тоді, пам'ятаю, ще був такий план "Шатун" (про який варто було б поговорити окремо), СБУ розгорнули літак "Бєлавіа", щоб зняти з нього Армена Мартиросяна, в іншому випадку погрожували підняти винищувачі. Тут вже чисте бездомішкове піратство. І терористична загроза. Не здійснена.

Наскільки глибокий факап, ідіоти зрозуміли досить швидко. Мартиросяна відпустили на наступний рейс, а вусатого ситуативного союзника довелося принизливо цілувати в зад і йти на поступки. Позамежна тупість, і злочин звичайно ж. Який відразу ж в паніці почали відкочувати взад.

Мабуть, хтось вирішив, що якщо прокатали один раз, і вдалося спустити скандал на гальмах, то прокатить і другий. Так з'явилася вагнерівська "спецоперація", настільки ж тупа і бездарна, яка зірвалася завдяки зраді (У цьому випадку ми маємо справу з суб'єктивною переконаністю автора, оскільки ніяких документальних і верифікованих незалежними джерелами підтверджень, як самого факту проведення такої спецоперації, так і про її навмисний "злив" за участю вищих посадових осіб, зараз немає — Ред).

Ні жалю, ні спроб вмикати задню немає, це повністю закінчений, від початку до кінця спланований і блискуче реалізований випадок повітряного піратства.

Ось у цьому різниця.

Не тільки в діях, а й у мотивах, і реакції. Тут є все: і об'єктивна і суб'єктивна сторона. Тому мені особливо огидно дивитися на тих в Україні, хто голосить: "ось Лукашенко зміг".

Так, зміг. Але конкурс по міжнародному тероризму, це не те змагання, в якому варто було б рватися на перше місце. Каддафі теж свого часу "зміг". І де зараз той Каддафі?

Першоджерело.

Публікується за згодою автора.